18. Форми опіки і піклування дітей-сиріт у сучасних умовах: традиційні та інноваційні форми опіки та піклування.
Згідно з Конституцією України "утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу" (стаття 52).
Будинок дитини -дитячий заклад для утримання та виховання дітей віком від 1 місяця до 3 років, від яких відмовилися батьки в пологовому будинку чи покинули їх напризволяще. Діти, добровільно віддані у будинок дитини, у будь-який час можуть бути повернуті батькам. Якщо дитину не всиновили, то по досягненні нею трьох років ТІ' переводять у дитячий будинок. Дитячий будинок -державний виховний заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Існує три типи дитячих будинків: дошкільні -для дітей 3-7 років; шкільні -для дітей 7-17 років; змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку. В будинку діти залучаються до різних видів діяльності: пізнавальної, трудової, спортивної, ігрової, побутової тощо. Школа-інтернат для дітей-сиріт -державний навчально-виховний заклад для дітей-сиріт, дітей з неповних сімей, а також дітей, які потребують допомоги держави внаслідок хвороби батьків, втрати з ними зв'язків, позбавлення батьківських прав, в якому діти можуть виховуватися і навчатися від 3 до 17 років.До інноваційних форм опіки та піклування належать: Прийомна сім'я -це сім'я, яка добровільно взяла з закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей для виховання і спільного проживання. Загальна кількість рідних та прийомних дітей у родині не повинна перевищувати п'яти чоловік. Функціонування такого типу сімей потребує, безперечно, психологічної підготовки прийомних батьків, орієнтації їхньої діяльності на забезпечення реалізації інтересів саме дитини, а не вирішення якихось власних проблем. Дитячий будинок сімейного типу -це окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі.Така сім'я бере на виховання і спільне проживання не менше 5 дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. Дитячий будинок сімейного типу може отримати свій статус у тому випадку, коли на виховання приймається не менше п'яти дітей, позбавлених батьківської опіки. Безперечно, така умова сприяє влаштуванню у родині більшої кількості осиротілих дітей. Але, враховуючи перш за все психологічний і педагогічний аспекти, кількість дітей у сім'ї, як рідних, так і прийомних, не повинна перевищувати десяти осіб, зважаючи на необхідність створення оптимальних умов для їх повноцінного виховання та розвитку. У родині може виховуватися більше десяти дітей, якщо дозволяють житлово-побутові умови і є бажання батьків-вихователів. (психологи, юристи, педагоги, лікарі).
19. Соціально-педагогічна діяльність у державних органах опіки та піклування.
Найвідповідальнішою роллю соціального педагога в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є "захисник прав та інтересів дітей". Вона передбачає використання всього арсеналу правових норм для захисту прав та інтересів дітей, в тому числі реалізацію юридичної відповідальності щодо осіб, які вдаються до прямих чи опосередкованих протиправних дій щодо дитини. Отже, забезпечуючи право кожної дитини жити у сімейному оточенні, соціальний педагог у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, залежно від життєвої історії конкретної дитини: ♦встановлює її статус (за необхідністю); ♦сприяє якнайшвидшому усиновленню, працює з потенційними усиновителями; ♦лобіює питання передачі дитини до прийомної сім'ї чи будинку сімейного типу; ♦оформляє документи для встановлення опіки (піклування) над дитиною; ♦контролює питання призначення, оформлення та здійснення соціальних виплат дітям; ♦за необхідності надає консультації після передачі дитини до прийомної сім'ї чи будинку сімейного типу іншим соціальним працівникам, що здійснюють соціальний супровід цих сімей.
Не менш важливим завданням є діяльність педагога стосовно призначення і оформлення соціальних виплат дітям. Така робота здійснюється у випадку смерті батьків (одного з них) і передбачає розшук трудових книжок батьків, співпрацю з органами праці та соціального захисту населення.
Метою ролі соціального педагога в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, "учителя соціальних змін" є навчання дітей мистецтву ефективної взаємодії з соціальним оточенням. Діяльність у цьому напрямі досить різноманітна, та, перш за все, вона пов'язана з формування умінь адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одним із найважливіших етапів якої є адаптація до самостійного життя.
Завданнями діяльності соціального педагога щодо підготовки випускників шкіл-інтернатів до самостійного життя є: ♦зняття психологічної напруженості перед виходом з інтернатного закладу; ♦формування навичок самостійного та відповідального прийняття рішень; ♦орієнтація на правильний вибір професії 3 урахуванням здібностей, інтересів дитини і потреб регіонів (надзвичайно важливо в школах-інтернатах упроваджувати програми психологічної та практичної підготовки до праці, професійного самовизначення вихованців); ♦засвоєння дітьми юридичних норм щодо соціального захисту власних прав; ♦вирішення питань спілкування, налагодження контактів з іншими людьми, виходу із конфліктних ситуацій; ♦оволодіння навичками самообслуговування, побутового забезпечення життєдіяльності.
Виконуючи роль "консультанта", соціальний педагог використовує інформацію, спеціальні знання для надання допомоги дітям у розв'язанні їх життєвих проблем, а також організаціям, установам для налагодження ефективної взаємодії, розробки та реалізації різних соціальних програм. Індивідуальна та групова інформаційно-консультативна робота з вихованцями дитячих будинків та шкіл-інтернатів може здійснюватися з питань профілактики шкідливих звичок, формування здорового способу життя, девіантної поведінки, самотності, агресивності, життєвих криз і їх наслідків та ін. Реалізуючи роль "агента з питань соціальних змін", соціальний педагог виступає одночасно у двох іпостасях: з одного боку, з'ясовує конкретні потреби дітей, класифікує відповідні факти, оцінюючи їх причини та наслідки; з іншого -надає підтримку дітям, мобілізує і координує їх зусилля, сам ініціює соціальні зміни у державних та громадських структурах.
Працюючи в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальний педагог повинен орієнтуватися на такі пріоритети: 1.Вірити в цінність кожної дитини. 2.Дотримуватися конфіденційності. 3.Не давати обіцянок, які не можна виконати. 4.Надавати усім працівникам закладу інформаційну та методичну підтримку, допомогу з питань захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, їх соціальної адаптації.