3 Зв'язок соціальної педагогіки з іншими науками та системою педагогічних наук

Соціальна педагогіка, як інтегративна наука, спирається на результати досліджень інших наук, із яких вона запозичує ту інформацію, що необхідна для всебічного пояснення соціальних феноменів, які нею вивчаються.

Педагогіка є базовою дисципліною, яка дозволяє соціальній педагогіці вивчати особливості виховання, освіти та навчання особис-тості на різних етапах її соціалізації.

Психологія дозволяє більш точно зрозуміти психологічні особли-вості особистості чи групи, що, у свою чергу, є підґрунтям для розробки різноманітних форм та методів соціально-педагогічної діяльності.

Соціологія розкриває особливості становлення, функціонування та розвитку соціальних спільнот, соціальних груп та взаємостосунків між ними.

Економіка дає можливість соціальній педагогіці розглядати економічні процеси як причини окремих соціальних проблем, визначати їх вплив на розвиток соціально-педагогічної діяльності, їі матеріальне забезпечення.

Політика дозволяє соціальній педагогіці враховувати особли-вості політичних явищ та процесів для визначення змісту соціальної політики щодо дітей та молоді, соціального виховання та характе-ристик процесу соціалізації особистості.

Право дає можливість відстоювати інтереси дітей та молоді в соціально-педагогічній діяльності на основі державних та міждержав-них правових документів.

Дефектологія дозволяє соціальній педагогіці розробляти зміст та форми соціальної підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями на основі знань про психофізіологічні особливості дітей з фізичними та психічними недоліками.

Віктимологія виступає теоретичним підґрунтям для організації соціально-педагогічної роботи з людьми, які перебувають в несприят-ливих умовах соціалізації.

Менеджмент дає можливість організувати соціально-педагогічну діяльність на управлінських засадах, що можуть забезпечити опти-мальну ефективність практичної роботи фахівців.

Історія дає свідчення про особливості становлення та розвитку соціальної педагогіки як науки та сфери практичної діяльності у різні часові періоди.

Етнологія дає соціальній педагогіці можливості враховувати особливості національного досвіду та традицій у процесі організації соціального виховання.

Етика визначає основні морально-етичні вимоги до професійної діяльності соціального педагога.

Структуру соціальної педагогіки складають:

• а) андрогогіка – наука про навчання і виховання людини протягом усього її життя;

• б) агогіка – наука, що вивчає проблеми попередження відхилень у поведінці;

• в) герогогіка – наука, що вивчає проблеми людей похилого віку;

• г) віктимологія – наука, що вивчає проблеми людей які стали жертвами соціального виховання або насильства.

4 Поняття соціалізації,мегафактори, мезофактори та мікрофактори

Поняття „соціалізація” вперше було запропоновано американським філософом Ф.Гідінгсоном наприкінці ХІХ століття. Сьогодні соціалізацію розглядають як процес формування особистості в певних соціальних умовах, процес засвоєння людиною соціального досвіду, який вона трансформує у власні цінності й орієнтації, вибірково включає у свою систему поведінки ті норми й шаблони, які прийняті в суспільстві або групі.На думку ОБезпалька, існує кілька видів соціалізації, а саме:

–стихійна(відбувається внаслідок впливу на особистість різноманітних спеціально не створюваних обставин суспільного життя);

–відносно спрямовану(має на меті організацію у суспільстві певних економічних, законодавчих та інших передумов, які впливають на розвиток та життєвий шлях особистості);

–соціально-контрольовану(виховання) – «процес спеціально організованої передачі соціального досвіду особистості та розвитку її потенційних можливостей, який відбувається в різних державних та недержавних організаціях

Таким чином, соціалізація – це двосторонній процес і результат засвоєння й подальшого активного відтворення індивідом соціального досвіду, у протіканні якого він стає особистістю, одержує необхідні для життя серед людей знання, уміння й навички, тобто здатність спілкуватися й взаємодіяти з ними під час вирішення завдань.

Фактор(відлат facio – роблю) – це умова, рушійна сила, причина якогось явища, процесу

Більш або менш вивчені умови, чи фактори, соціалізації можна об'єднати в чотири групи. Перша — мегафактори (мега — дуже великий, всесвітній) — космос, планета, всесвіт, які тією чи іншою мірою через інші групи факторів справляють вплив на соціалізацію всіх мешканців Землі. Друга — макрофактори (макро — великий) — країна, етнос, суспільство, держава, які впливають на соціалізацію мешканців у певних країнах (цей вплив опосередковано двома іншими групами факторів). Третя — мвзофактори (мезо — середній, проміжний) — умови соціалізації великих груп людей, вирізнюваних за місцевістю і типом поселення, в яких вони живуть (регіон, місто, селище); за належністю до аудиторії тих або інших мереж масової комунікації (радіо, телебачення та ін.) і за належністю до тих або інших субкультур..

. 4. Мікрофактори – фактори, що безпосередньо впливають на конкретних людей , які з ними взаємодіють, – сім’я, сусідство, групи однолітків, виховні організації, релігійні організації, різні суспільні, державні та приватні організації, .