25.Характеристика адитивної поведінки, її причини

Термін адитивна поведінка був введений у 1984 році Міллером і визначений як зловживання різними речовинами, які змінюють психічний стан включаючи алкоголь, наркотики і тютюн, до того ,як від них сформується фізична залежність.

Аддикция - поведінка, при якому індивід втрачає контроль над споживанням алкоголю, наркотиків та інших психоактивних речовин, в результаті чого виникають важкі наслідки (порушення функцій головного мозку і всього організму в цілому, психічних процесі, психологічної та соціальної адаптації та ін). У типових випадках адикція починається з прилучення до споживання наркотиків, алкоголю або інших психоактивних речовин як пошуку відчуттів, за допомогою яких сподівається позбутися усвідомлюваного стресу, розширити діапазон наявного досвіду під впливом соціальних обставин, не усвідомлюючи наслідків своєї поведінки, тиску однолітків і т.д . Після певної кількості вживань психоактивної речовини формується адикція. Синдроми, пов'язані з адиктивної поведінки, ще називають компульсивним поведінкою . Під компульсивним поведінкою мається на увазі поведінку або дії, що робляться для інтенсивного збудження або емоційної розрядки, важко контрольоване особистістю і надалі викликає дискомфорт.

Причини:

1.Пропаганда в ЗМІ тютюнопаління та алкоголю.

2.Конфлікти в родині;

3.питні традиції в суспільстві

4.перехід до нової соціальної ролі (коли підліток стає студентом).

5.незадаволення потреб.

6.стрес.

26.Характеристика сучасних профілактичних підходів. Формування здорового способу життя як основа подолання негативних явищ.

Соціальна профілактика-зусилля спрямовані на подолання соц..проблем чи попередження ускладнення вже існуючих.

Інформаційний підхід-інформування про шкідливість негативних звичок.

Поведінковий підхід-дотримання здорового способу життя.

Одним із важливих напрямків діяльності центрів соціальних служб для молоді сьогодні є профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, правопорушень, ВІЛ/СНІДу). Програми профілактики негативних явищ розраховані на проведення профілактичної роботи і, передусім, серед неповнолітніх та молоді, їхніх батьків, на професійну допомогу, що надається педагогічним колективам навчальних загальноосвітніх закладів. Особлива увага приділяється дітям та молоді, схильним до адиктивної поведінки, неповнолітнім, які перебувають на обліку в кримінальній міліції, а також неповнолітнім та молоді, які засуджені умовно, з відстрочкою виконання вироку, та неповно-літнім і молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі, безпри-тульним та бездоглядним дітям. Основним змістом у системі соціально-профілактичної роботи є: - соціально-педагогічна профілактика; - соціально-психологічна допомога; соціальна адаптація і реабілітація.

Метою формування здорового способу життя є сприяння досягненню, в широкому розумінні, благополуччю і здоров’ю для всіх, на всіх рівнях, у всіх сферах, з усіма передумовами.Соціальні педагоги через соціальну складову здоров'я мають можливість впливати на моральне, психічне та фізичне здоров'я особистості, а формування у підростаючого покоління свідомості соціальної цінності здоров’я як особистого, так і суспільного сприя-

тиме позитивному становленню та розвитку особистості загалом. Основним механізмом формування здорового способу життя є створення умов для окремих осіб, груп людей, громад спроможності і можливості позитивно впливати на проблеми здоров’я.

Розрізняються п’ять напрямків формування здорового способу життя, які тісно взаємопов'язані:

• формування сприятливої для здоров’я державної політики;

• створення сприятливого природного і соціального середовища;

• підвищення активності громад;

• розвиток індивідуальних людських навичок;

• переорієнтація служб охорони здоров’я.