23 Види психопаталогычноъ поведінки

Психопатологічний тип девіантної поведінки базується на психопатологічних симптомах і синдромах, які є проявами певних психічних розладів та захворювань. Серед найбільш типових для дітей

та молоді видів такої поведінки вчені виокремлюють аутоагресивну

поведінку, дисморфоманічну поведінку, гебоїдну поведінку, дромоманію, патологічну сором’язливість.

Аутоагресивна поведінка проявляється у двох формах: самогубство (суїцид) та самотравмування (парасуїцид).

Розрізняють три типи суїцидальної поведінки: 1)аномічний”, пов’язаний із кризовими ситуаціями в житті людини, особистими трагедіями; 2) “альтруїстичний”, який здійснюється заради блага інших людей;

3) “егоїстичний”, обумовлений конфліктом внаслідок неприйняття індивідом соціальних вимог та норм поведінки.

Суїцидальною поведінкою є внутрішні і зовнішні форми психічних актів, які спрямовуються уявленням позбавлення себе життя.

Різновидами психопатологічної поведінки неповнолітніх є також дромоманія, дисморфоманія, гіперсором’язлива та гебоїдна поведінка.

Дисморфоманія базується на хибній впевненості підлітка про наявність у нього фізичних недоліків.

Гебоїдна поведінка підлітків характеризується інфантильним егоцентризмом, надмірним прагненням до самоствердження з грубою опозицією до оточуючих, повним ігноруванням моральних норм та цінностей.

Дромоманія характеризується втечами дитини з дому чи школи,

Наркозалежна поведінка характеризується патологічною залеж-

ністю від психоактивних речовин.

24.Характеристика делінквентної поведінки. Спр з особами з делінквентною поведінкою. Статева деморалізація та шляхи її профілактикию.

Делінквентна поведінка – це сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статттями цивільного та кримінального кодексів [11].

До протиправних дій належать проступки (провини), правопорушення та злочини. Серед типових проступків неповнолітніх виокремлюють лихослів’я, систематичне порушення дисципліни в школі, бійки з однолітками, бешкетування (наприклад, жбурляння з балкону в перехожих різних предметів; дзвінки по телефону до незнайомих осіб тощо).

Психологи виокремлюють такі групи делінквентних осіб: 1)індивіди, які здійснюють правопорушення під впливом певних обставин чи оточуючих людей; 2) особи з достатнім рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників правових

норм; 3) люди, що випадково здійснюють правопорушення; 4) особи, що свідомо порушують правові норми.

Процесс перевоспитания можно подразделить на 4 этапа. Первый этап — изучение подростка и окружающей его среды. Второй этап — обеспечение психологической готовности підростка к перевоспитанию. Он включает беседы с подростком, вхождение в доверие к нему, пробуждение его интереса к той или иной

деятельности. •-.Третий этап — это процесс накопления подростком нравственно положительных качеств, поступков. Важно постоянно держать этот процесс под контролем и при небольших по движках поощрять ребенка, направляя его дальше на изменение своего

поведения. Цель социального педагога в работе с трудными детьми (подростками) состоит в том, чтобы помочь им преодолеть возникший кризис и самостоятельно изменить свою жизнь. На

этом этапе важно, чтобы воспитанник сам научился оценивать свои поступки, их положительные и отрицательные стороны,

причины и самостоятельно находить путь дальнейшего поведения.

В этом ему помогает ориентация на идеал, обрести который помогает ему педагог.

Четвертый этап перевоспитания — самовоспитание, корда воспитанник должен самостоятельно выйти из кризиса.

На всех перечисленных этапах воспитатель выступает в роли консультанта.

Проституція-вид статевих відносин з метою добування грошей чи іншої винагороди .

Подростковая проституция — трагедия современного общества. Для ее преодоления уже недостаточно только педагогических мер.

Необходимы принятие соответствующих законов, разработка и реализация

соответствующих государственных программ. На государственном уровне необходимо добиваться повышения жизненного уровня общества, сглаживания социального неравенства, повышения статуса семьи оказанием ей всемерной помощи и поддержки.

Необходимо установить контроль за средствами массовой информации, разлагающими молодежь, ввести уголовную ответственность

за деятельность сутенеров, вернуть школе доброе имя наставника подрастающих поколений.

Все эти особенности трудных детей и подростков*не обходимо I учитывать социальному педагогу в работе с ними. Эта работа включает три аспекта1. П е р в ы й — социальный: приобретение и развитие социальных качеств личности, опыта общения и освоение общественных норм поведения. В т о р о й — культурный: ознакомление с окружающим миром, овладение культурными ценностями

общества, информационной и речевой культурой, культурой поведения и отношений, соответствующим образованием. Т р е тий

— психолого-педагогический: психическое и личностное развитие ребенка, его обучение и воспитание в семье, в детском

саду, в школе.