21. Діяльність соціального педагога з сім’єю, яка має дитину з обмеженими функціональними можливостями.

У першу чергу соціальний педагог при діяльності з сім’єю, яка має дитину с обмеженими моливостями повинен: Змінити погляд на свою проблему - сприймати її не як « хрест» , а як « особливе призначення » ; Озброїти батьків різними способами комунікації ; Навчити допомагати і підтримувати один одного ; Допомогти позбутися почуття відособленості і брошенности у своєму горі ; Допомогти у формуванні адекватної оцінки психологічного стану дітей ; Зняття тривоги і страху відкидання ; Формування адекватного уявлення про суспільні процеси та місце «особливих » людей в структурі суспільства ; Допомогти позбутися комплексу провини і неповноцінності себе і своєї сім'ї ; Провести психотерапевтичну роботу.

Організація соціально -педагогічної роботи здійснюється поетапно. На початковому етапі відбувається діагностика мікросоціуму та виховного потенціалу сім'ї. Основна мета на початковому етапі - формування у батьків адекватних уявлень про структуру порушень психофізичного розвитку дитини і про можливості його утворення та соціалізації. Початковий етап є найбільш значущим , оскільки від рівня його реалізації у вирішальній мірі залежить ефективність подальших етапів. Наступний етап роботи можна охарактеризувати як організаційний . На даному етапі вирішуються такі завдання: навчання батьків специфічним способам і прийомам роботи з дитиною на основі індивідуальної програми ; активізація участі одного з членів сім'ї як організатора реабілітації; підбір дидактичного матеріалу для спеціальних занять , виготовлення наочних посібників , пристосувань ; відпрацювання організаційних форм роботи , умов навчання ; налагодження стилю сімейного спілкування . Заключний етап включає оцінку ефективності виконаної роботи . Основними критеріями ефективності соціально - педагогічної проблеми на заключному етапі можна вважати: стійкість психоемоційного стану дитини і батьків; рівень сформованості спільної діяльності; рівень розвитку навичок спілкування. Форми і зміст роботи з батьками , які виховують дитину з обмеженими можливостями визначаються ступенем їх готовності до співпраці , наявністю зворотного зв'язку. Найбільші труднощі викликають батьки з низьким рівнем мотивації . Найпродуктивніша форма роботи з такими сім'ями ( з низьким рівнем мотивації) - індивідуальна робота, зокрема , індивідуальне консультування . Індивідуальне консультування проводиться в кілька етапів. Завдання першого етапу - створення довірчих , відвертих відносин . Наступний етап - обговорення проблем батьків , планування подальших зустрічей. Програма групової роботи може включати різні прийоми сучасної практичної психології : тренінги з елементами креативної терапії , з елементами тілесно орієнтованої терапії , методів « пісочної терапії» , тренінги ситуацій з використанням прийомів психодрама , гештальт- терапії.

22. Теорії девіацій. Причини девіантної поведінки. Класифікація девіантної поведінки.Девіація – це вчинки, діяльність особи, соціальних груп, що є відхиленням від установлених норм суспільства. Вищою формою девіації є соціальні відхилення, тобто процеси, що набули певного поширення в суспільстві або виявляють тенденцію до цього. Основу соціального пояснення девіації складають загальні соціальні фактори як причини девіації. Типи девіантної поведінки Залежно від способів взаємодії з реальністю і порушення тих чи інших норм суспільства девіантна поведінка поділяється на п'ять типів: 1 - делінквентна - девіантна поведінка, яка у крайніх своїх проявах є діями, що тягнуть за собою кримінальне покарання.

2 - адиктивна поведінка - одна з форм девіантної поведінки з формуванням прагнення до втечі від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану через вживання деяких речовин чи постійну фіксацію уваги на певних видах діяльності, що спрямоване на розвиток і підтримання інтенсивних емоцій. 3 - патохарактерологічний тип девіантної поведінки - поведінка, зумовлена патологічними змінами характеру, які сформувались у процесі виховання: розладами особистості (психопатії), явно вираженими акцентуаціями характеру, невротичним розвитком особистості.

4 - психопатологічний тип девіантної поведінки - ґрунтується на психопатологічних симптомах чи синдромах, що є проявами тих чи інших психічних захворювань. 5 - девіації, зумовлені гіперздібностями людини - людина, здібності якої значно перевищують середньостатистичні, розглядається як така, що виходить за рамки нормальної (це прояв обдарованості, таланту, геніальності у якійсь одній з діяльностей людини).

Причини виникнення девіантної поведінки Виділяють такі причини девіації як: зміни в соціальних відносинах суспільства, що одержали відображення в понятті «маргіналізація», тобто його нестійкість, «проміжність», «перехідність», поширення різного роду соціальних патологій. Інша група причин зв'язана з поширенням різного роду соціальних патологій. Зокрема, ростом психічних захворювань, алкоголізму, наркоманії, погіршенням генетичного фонду населення. Не можна не відзначити, що серед різних видів соціальних відхилень широке поширення одержав останнім часом соціальний паразитизм у формі бродяжництва, жебрацтва і проституції. Для нього характерна прогресуюча стійкість, що перетворює подібне соціальне відхилення в спосіб життя (відмовлення від участі в суспільно корисній праці, орієнтація сугубо на нетрудові доходи). В основі девіантної поведінки лежить насамперед соціальна нерівність. Це знаходить вираження в низькому, часом злидарському рівні життя більшої частини населення й у першу чергу молоді; у розшаруванні суспільства на багатих і бідних; у труднощах, що встають перед молодими людьми при спробі самореалізації й одержання суспільного визнання; в обмеженні соціально прийнятних способів одержання високого заробітку для молоді. Важко позначаються на життєвому рівні "гримаси ринкової економіки": безробіття, інфляційний тиск, корупція й офіційна неправда "верхів" наростаюча соціальна напруженість "низів". Морально-етичний фактор девіантної поведінки виражається в низькому моральному рівні суспільства, бездуховності, і відчуженні особистості. В умовах, коли економічне життя суспільства нагадує не ринок, а базар, де усе продається і купується, торгівля робочою силою, здібностями і навіть тілом стає рядовою подією. Морально-етична деградація і падіння нравів знаходять вираження в масовій алкоголізації і бродяжництві, вибуху насильства і правопорушення. Навколишнє середовище, що нейтрально чи прихильно відноситься до девіантної поведінки.. Несприятливі умови життя і виховання в сім'ї, проблеми оволодіння знаннями і зв'язані з цим невдачі в навчанні, невміння будувати взаємини з оточенням і виникаючі на цій основі конфліктні ситуації, різні психофізичні відхилення в стані здоров'я, як правило, ведуть до кризи духу, втрати сенсу існування.