7. Перевірка нотаріусом факту наявності родинних, шлюбних та утриманських відносин між спадкодавцем та спадкоємцями.

При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.

Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту перебування непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні

Непрацездатність утриманця за віком може бути підтверджена паспортом, свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров’я - за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи. Факт проживання спадкоємців однією сім’єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до спадкоємства за законом, вони можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.

Спадкоємці закликаються до спадкування за законом у порядку черговості. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі: відсутності спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття.

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Такий договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

8. Процесуальний порядок вжиття заходів щодо охорони спадкового майна

Дану нотаріальну дію за порядком її вчинення слід віднести до багатоетапних нотаріальних проваджень. Логічним є відокремлення трьох етапів провадження, що дасть можливість встановити певну послідовність дій нотаріуса при його вчиненні на кожному етапі.

Перший етап зводиться до отримання відомостей про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, їх перевірка, оцінка та прийняття висновку про необхідність вчинення заходів до охорони спадкового майна.

Другий етап зводиться до зберігання майна, який має тривати до його отримання всіма спадкоємцями і який може супроводжуватись відчуженням частини майна, прийнятого на зберігання, у передбачених законом випадках.

Третій етап зводиться до дій нотаріуса щодо передачі спадкового майна спадкоємцям.

Кожний етап у своєму розвитку проходить три стадії, на аналізі яких ми зупинимося.

Перший етап даного нотаріального провадження .

1. Стадія відкриття зводиться до отримання відомостей про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Під отриманням відомостей (повідомленнями) слід розуміти звернення заінтересованих осіб до нотаріуса за вчиненням даної нотаріальної дії як з усною, так і письмової заявою, оскільки Законом не передбачена обов'язкова письмова форма такого звернення* Проте, на думку авторів, заява, яка є підставою для вчинення даного нотаріального провадження, має містити у собі досить важливу та необхідну для нотаріуса інформацію, без наявності якої він не зможе вживати таких заходів.

Зміст заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна:

- найменування державної нотаріальної контори чи прізвище, ім'я та по батькові приватного нотаріуса із зазначенням нотаріального округу та адреси його робочого місця, найменування органу місцевого самоврядування чи консульської установи; ,

- прізвище, ім'я, по батькові заявника (фізичної особи), місце її проживання, ідентифікаційний номер чи реквізити інших заінтересованих осіб, які мають право на звернення до нотаріуса за вчиненням даної нотаріальної дії;

- прізвище, ім'я та по батькові спадкодавця, дату смерті (число, місяць, рік), останнє місце проживання (повна адреса);

- перелік майна, яке належало спадкодавцеві та щодо якого необхідно вжити заходів щодо охорони;

- місцезнаходження майна (повна адреса);

- вказівка на інших спадкоємців, їх прізвище, ім'я, по батькові, адреса місця проживання, знаходження, роботи, якщо вони відомі;

- підпис особи - заявника;

- дата подання заяви;

- додатки.

Щодо додатків, то ними мають бути документи, які підтверджують факти смерті спадкодавця, часу та місця відкриття спадщини, наприклад свідоцтво про смерть тощо, а також квитанція про сплату державного мита та ін.

Слід зазначити, що це провадження повинно мати певні чітко визначені зв'язки з провадженням із видачі свідоцтва про право на спадщину.

2. Стадія підготовки зводиться до сукупності процесуальних дій нотаріуса, консула чи посадової особи органу місцевого самоврядування:

1) перевірка належності даного питання до їх компетенції;

2) встановлення особи, яка звернулась за вчиненням даного провадження, перевірка її повноважень, право - та дієздатності;

3) перевірка змісту заяви на відповідність її вимогам закону;

4) перевірка наявності спадкової справи, у разі її відсутності обов'язкове її заведення та негайна реєстрація у Спадковому реєстрі;

5) встановлення певних юридичних фактів та обставин, які необхідні нотаріусу для вчинення нотаріального провадження, та перевірка документів, які їх підтверджують:

- факт смерті спадкодавця;

- місце відкриття спадщини (місце проживання спадкодавця);

- встановлення майна, яке належало спадкодавцю та до якого слід вжити заходів щодо охорони;

- місцезнаходження майна чи його основної частини;

- хто управляє майном на момент звернення, чи вживалися попередні заходи щодо його охорони;

- наявність інших спадкоємців тощо.

6) надіслати доручення іншим нотаріусам (державним нотаріусам чи посадовим особам органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням складових частин спадкового майна, якщо вони знаходяться не за місцем відкриття спадщини;

7) повідомити спадкоємців та інших заінтересованих осіб, кредиторів про майбутній опис майна;

8) вирішити питання про залучення свідків, органу внутрішніх справ, представників ЖЕК, ЖБК.

9) перевірити правильність справляння державного мита та плати за вчинення нотаріальної дії...

Зупинимося на аналізі процесуальних дій нотаріуса на стадії підготовки до вчинення даного нотаріального провадження

І. Нотаріус чи інша уповноважена на вчинення-нотаріальних дій особа на підставі звернення до неї заявника із письмової заявою чи надходження відомостей про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна має перевірити чи належить вчинення цієї нотаріальної дії до його компетенції.

Так, статтею 60 Закону передбачені випадки вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

1. Нотаріуси, за місцем відкриття спадщини, за повідомленням підприємств, установ та організацій, громадян або на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою:

- вживають безпосередньо (особисто) всіх необхідних заходів щодо охорони майна, якщо все майно знаходиться в окрузі їх діяльності, тобто за місцем відкриття спадщини;

- вживають частково всіх необхідних заходів, які стосуються майна, яке знаходиться в окрузі їх діяльності (за місцем відкриття спадщини), а щодо іншого майна можуть доручити вжити таких заходів іншим нотаріусам або посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна.

2. Посадові особи органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де немає нотаріусів, можуть вживати заходів до охорони спадкового майна безпосередньо (особисто), а також на підставі відповідного доручення нотаріуса, але з обов'язковим повідомленням нотаріуса за місцем відкриття спадщини про вжиті заходи щодо охорони спадкового майна.

3. Якщо відомості надійшли до нотаріусів або посадової особи органу місцевого самоврядування за місцезнаходження спадкового майна, вони можуть вживати необхідних заходів щодо його охорони з подальшим повідомленням про вжиті заходи нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

4. Якщо до державного нотаріального архіву надійшло рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, він передає це рішення нотаріусу за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

5. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, то державний нотаріальний архів передає рішення суду про оголошення фізичної особи померлою для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна до органу місцевого самоврядування.

Крім того, ст. 60 Закону передбачено, що нотаріус з власної ініціативи може вживати заходів щодо охорони спадкового майна. Підставою прийняття такого рішення можуть бути випадки:

- коли спадкодавець постійно проживав в окрузі діяльності нотаріуса або в його окрузі діяльності знаходиться майно чи основна його частина (ст. 1221 ЦК);

- коли майно залишилось без нагляду та потребує захисту в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави (територіальної громади);

- коли заінтересовані особи вважають, що а часом неможливо буде визначити обсяг та вартість їх частки у спадковому майні або є побоювання, що майне згодом буде знищене чи втратить свою цінність тощо.

У деяких випадках слід говорити про необхідність проведення опису спадкового майна, якщо інші спадкоємці заперечують проти цього. Тобто в цьому випадку буде можливість встановити наявність спору про право і примусове вчинення нотаріальної дії. На думку авторів, така форма діяльності не властива нотаріусам і потребує здійснення їх посадовими особами, які наділені владними повноваженнями, наприклад державними виконавцями за відповідним повідомленням нотаріуса про перешкоди, створені іншими спадкоємцями при виконанні ним цієї нотаріальної дії. Дана ситуація є спірною, тому в цьому випадку пропонується звертатися до фінансового органу чи прокурора (п.8 гл .9 Порядку).

Оскільки вчинення заходів до охорони спадкового майна є обов'язком нотаріуса за Законом "Про нотаріат", то перешкоди, вчинювані на цьому шляху, можуть вважатися правопорушенням. Тому якщо нотаріус або посадова особа дійдуть до висновку про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна, то такий висновок доцільно оформляти процесуальним документом, а саме постановою нотаріуса. У постанові має обґрунтовуватися його висновок про доцільність вжиття заходів, і така постанова буде процесуальною підставою для вжиття необхідних заходів щодо охорони спадкового майна. У ній необхідно зазначати прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця, час його смерті і місцезнаходження майна, що потребує захисту, дату надходження доручення або заяви (повідомлення) про вжиття заходів до охорони спадкового майна, а також основні підготовчі дії та дату І час, на який призначено опис майна.

Нотаріус на стадії підготовки має встановити особу, яка звернулася за вчиненням даного провадження, перевірити її повноваження, право чи обов'язок на вчинення даної нотаріальної дії, а також право- та дієздатності.

III. Нотаріус має перевірити зміст заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановити відповідність її вимогам Закону, але слід констатувати, що нині Законом ЇЇ зміст не закріплений. У Методичних рекомендаціях Мін'юсту йдеться про зміст такої заяви .та вказується на те, що нотаріус після отримання документів, які підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, але не пізніше наступного дня з дати надходження таких документів, має право вживати заходів щодо охорони спадкового майна. Такі документи, на думку авторів, мають бути додатком до заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (п.п. 2.3 п. 2 гл. 9 Порядку). Тому якщо заява не відповідає певним вимогам та до неї не додані документи, необхідні нотаріусу для вчинення даного нотаріального провадження, він зобов'язаний залишити таку заяву без руху на надати особам строк для усунення таких недоліків. У противному разі він не може вчиняти таку нотаріальну дію. Якщо заява відповідає всім вимогам, нотаріус повинен зареєструвати її у Книзі обліку та реєстрації спадкових справ (додаток 3 Методичних рекомендацій) і зробити на ній відмітку про дату подання заяви, її номер та номер спадкової справи, якщо вона заведена.

V. Нотаріус має право на встановлення певних юридичних фактів та обставин, які необхідні йому для вчинення нотаріального провадження та перевірки документів, які їх підтверджують, зокрема:

- на підтвердження факту смерті спадкодавця має бути надано відповідне свідоцтво про смерть, на його копії проставляється відмітка "згідно з оригіналом", яка долучається до спадкової справи, або робиться запит до органів РАЦСу для отримання копії актового запису про реєстрацію смерті чи повного витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо запису про смерть спадкодавця;

- місце відкриття спадщини (місце проживання спадкодавця) - довідка ЖЕК, ЖБК відповідного органу місцевого самоврядування, будинкова книга із записом про місце проживання спадкодавця, або робиться запит до адресного довідкового бюро;

- встановлення майна, яке належало спадкодавцю та щодо якого слід вжити заходів охорони. Якщо із документів та заяви вбачається, що спадкодавцю належить нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, нотаріус має отримати підтвердження із Державного реєстру правочинів чи (та) Реєстру прав власності на нерухоме майно про належність цього майна та його державну реєстрацію на ім'я спадкодавця;

- визначити місцезнаходження майна чи його основної частини;

- встановити, хто управляє майном на момент звернення, чи вживалися попередні заходи щодо охорони та збереження майна. Якщо такі заходи були вжиті - то ким, коли і чи було приміщення опечатано, де знаходяться ключі від цього приміщення;

- нотаріус має встановити наявність інших спадкоємців або перевірити їх наявність відповідно до заяви, якщо відомо їх місце проживання, знаходження або роботи; якщо він отримав повідомлення про відкриття спадщин, то зобов'язаний повідомити про це даних спадкоємців. Він може зробити їх виклик шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі;

- надіслати доручення іншим нотаріусам (державним нотаріусам чи посадовим особам органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням складових частин спадкового майна, якщо вони знаходяться не за місцем відкриття спадщини;

- нотаріус має повідомити про проведення майбутнього опису спадкоємців та інших зацікавлених осіб, на інтереси та права яких матиме вплив вчинювана нотаріальна дія. Про проведення опису нотаріус може також повідомити ЖБК, ЖБК, органи внутрішніх справ, кредиторів та ін. Якщо є підстави вважати, що спадщина може бути визнана відумерлою, то повідомити відповідний орган місцевого самоврядування;

- залучити свідків (не менше двох) для участі у проведенні опису майна;

- перевірити правильність справляння державного мита чи витрат за вчинення нотаріальної дії.

Оскільки дане нотаріальне провадження нині може вчинятися як державними, так і приватними нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування, то, на думку авторів, у Законі має існувати норма, яка б забороняла нотаріусам сперечатися з приводу прийняття спадкової справи до провадження, а матеріали за вжитими заходами щодо виконання окремих доручень або за надходженням відомостей або їх засвідчені копії мають передаватися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а не повідомлення про вжиті заходи.

На першому етапі, після проведення підготовчих дій, нотаріус має не пізніше наступного дня вжити заходів охорони, які залежно від майна, що входить до складу спадщини, можуть складатись із:

- опису спадкового майна;

- вжиття заходів щодо охорони окремих видів майна, які потребують спеціального зберігання;

- передачі майна на зберігання та в управління спадкоємцям або іншим особам, яких він призначає.

6. Стадія безпосереднього вчинення даного нотаріального провадження на першому етапі зводиться до опису майна, передачі його на зберігання, а також укладення договору управління майном.

Опис спадкового майна здійснюється за участю заінтересованих осіб (доцільно залучати осіб, які мають право на отримання спадщини), якщо вони того бажають і будуть завчасно повідомлені, та не менше двох свідків. Присутність виконавця заповіту при здійсненні опису майна є обов'язковою (п.п. 3.1 п.3 гл. 9 Порядку).

В акті опису повинні бути зазначені:

- назва процесуального документу;

- дата та час проведення опису;

- місце проведення опису;

- прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який проводить опис;

- найменування державної нотаріальної контори або нотаріального округу, в якому зареєстрований приватний нотаріус;

-дата одержання заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна(повідомлення про орієнтовний склад спадкового майна) або доручення нотаріуса, яким заведено спадкову справі про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;

- прізвище, ім'я, по батькові та адреси осіб, які беруть участь в описі;

- різвище, ім'я, по батькові спадкодавця;

час смерті спадкодавця та місце знаходження майна, яке описується;

- відомості про спадкоємців;

- чи було опечатано приміщення до прибуття державного нотаріуса і ким;

- чи не була порушена пломба або печатка;

- докладна характеристика (назва, розмір, номер, рік випуску, фабрично-заводська марка, колір, сорт та ін.);

- оцінка кожного із перерахованих у ньому предметів та процент зносу.

Оцінка описаних предметів провадиться (з урахуванням їх зносу) нотаріусом та особами, які брали участь в описі спадкового майна, а жилих будників - виходячи з відновної чи страхової (у місцевостях, де інвентаризація не проведена) оцінки.

У разі незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити спеціаліста-експерта або оцінювача. Оплата їх роботи здійснюється спадкоємцями.

До акта опису включається все майно, яке знаходиться в будинку (квартирі) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей заносяться до акта опису, а заінтересованим особам роз'яснюється порядок звернення до суду з позовом про виключення цього майна з акта опису.

Якщо проведення опису переривається або продовжується кілька днів, приміщення кожного разу опечатується нотаріусом. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису та його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення.

У кінці акта зазначається прізвище, ім'я, по батькові, рік народження особи, якій передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує її особу, номер, дата видачі, найменування установи, яка видала документ, місце проживання цієї особи.

Охоронцем спадкового майна можуть бути особи із числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місце перебування яких невідоме, або інших осіб, визначених спадкоємцями.

Акт опису складається не менше, як у трьох примірниках. Всі примірники підписуються нотаріусом, заінтересованими особами, свідками та особою, якій передано на зберігання спадкове майно. Один примірник видається особі, яка прийняла на зберігання спадкове майно. Автори вважають виготовляти примірники актів опису майна залежно від кількості спадкоємців та інших заінтересованих осіб, які брали участь у проведені опису.

Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, ие пред'являють майна для опису, майно вивезене тощо), нотаріус складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб.

Грошові суми (цінні папери), які залишилися після померлого вносяться на відповідні рахунки для обліку депозитних сум нотаріуса чи до банківської установи, про що виписується відповідна квитанція, яка підшивається до спадкової справи.

Золото, платина, срібло, метали ірідієво-платинової групи у будь-якому вигляді, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи, вироби зі срібла та монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли здаються до банківської установи на зберігання за окремим описом

Зберігання спадкового майна на депозиті нотаріуса чи у банку здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.

Зазначені цінності перед передачею їх на зберігання банком нотаріусом реєструються в Книзі обліку цінностей при вжитті заходів щодо охорони майна.

За наявності у складі спадщини майна, яке потребує утримання, догляду (житловий будинок, квартира, худоба тощо), чи вчинення інших фактичних або юридичних дій для підтримання його у належному стані, нотаріус у разі відсутності спадкоємців чи виконавця заповіту та підставі заяви заінтересованої особи (представника територіальної громади) після пред'явлення свідоцтва про смерть спадкодавця укладає договір на управління спадщиною.

Передача майна на зберігання та в управління спадкоємцям або пішим особам, яких призначає нот аргус Укладання договору управління спадщиною.

Договір на управління спадщиною укладається за місцем відкриття спадщини (ст. 1285 ЦК).

Призначення охоронця (хранителя) та інших осіб, яким передано на зберігання спадкове майно, має супроводжуватися згодою на це особи.

При цьому хранитель майна має розписуватися в отриманні майна також на акті опису і отримує один його екземпляр.

При укладанні - зазначеного договору нотаріус зобов'язаний пересвідчитись у тому, що це майно було власністю спадкодавця на момент відкриття спадщини, про що зазначається в тексті договору з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

Згідно п.п. 4.4. п. 4 гл. 9 Порядку нотаріус попереджає хранителя та інших осіб, яким передано на зберігання спадкове майно, про кримінальну відповідальність у разі його розтрати або приховування4, а також про матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Про що зазначається у договорі про управління спадщиною.

Хранителю майна має бути повідомлено про строки виконання ним доручення, тобто залежно від обставин спадкової справи. Цей строк може тривати шість місяців, але в окремих випадках може бути скорочений або продовжений ще на три місяці.

Якщо майно передається на зберігання не спадкоємцям, а іншій особі, то хранитель має право на плату за виконання своїх повноважень (ч. З ст. 1285 ЦК). Розмір винагороди на сьогодні має визначатися за домовленістю між нотаріусом та хранителем майна в розумних межах. Тут мається на увазі, що нотаріус не вправі зобов'язати сторонню особу здійснювати охорону, але, з іншого боку, особа має обгрунтувати розмір такої винагороди. Хранителю майна також відшкодовуються необхідні витрати по похоронах, якщо такі були вчинені. Доцільно ці положення передбачити у Законі України "Про нотаріат", оскільки вони стосуються нотаріально-процесуальних правовідносин.

Згідно п.п. 9.3 п, 9 гл. Глави 9 Порядку текст договору про управління спадщиною викладається без застосування спеціальних бланків нотаріальних доку ментів згідно з актом опису спадкового майна, який є невід'ємною частиною договору (перелік цього майна може викладатися в тексті договору).

Фактично даний етап зводиться до виконання опікуном (хранителем) майна його повноважень з управління та збереження ним майна згідно договору на управління спадщиною.

Але на даному етапі нотаріус може вчиняти комплекс процесуальних дій, які пов'язані із зберіганням майна та зводяться до:

1) прийняття претензій від кредиторів спадкодавця у письмовій формі незалежно від строку настання права вимоги;

2) повідомлення спадкоємців, які прийняли спадщину, про претензію кредитора;

3) видачі із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат;

4) відчуження описаного майна за рішенням суду;

5) відчуження майна, що належить іншому із подружжя, який пережив спадкодавця;

в) повідомлення спадкоємців або відповідний фінансовий орган про припинення охорони спадкового майна.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини у строк, установлений ст. 1281 ЦК, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину.

У необхідних випадках згідно ст. 64 Закону нотаріус до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про видачу із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат:

- по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання;

- на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

- на задоволення претензій, зумовлених законодавством про працю, та інших претензій, прирівняних до них;

- на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини (ст. 64 Закону "Про нотаріат").

Згідно з п.п. 12.1 п. 12 гл. 9 Порядку охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку для прийняття спадщини. Такий порядок передбачений ч. 1 ст. 66 Закону "Про нотаріат".

Охорона спадкового майна може тривати після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до державної нотаріальної контори надійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, для яких право спадкоємства виникає у разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями (ч. З ст. 1270 ЦК) і якщо до закінчення встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилося менше трьох місяців. У цьому випадку охорона спадкового майна продовжується до прийняття спадщини всіма особами, згаданими в п.п. 12.2 п. 12 гл. 9 Порядку, а якщо воно ними не прийняте - до закінчення трьох місяців з дня надходження від будь-кого з цих осіб заяви про згоду прийняти спадщину, якщо частина шестимісячного строку, що залишилася для прийняття спадщини, складає менше трьох місяців.

3. Третя стадія даного етапу зводиться до припинення заходів щодо охорони спадкового майна нотаріусом (або посадовою особою органу місцевого самоврядування), які їх вживали. Якщо місця відкриття спадщини і вжиття заходів до охорони спадкового майна різні, про припинення охорони спадкового майна попередньо повідомляється нотаріус за місцем відкриття спадщини. Про припинення заходів охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців та виконавця заповіту. Повноваження останнього з припинення заходів щодо охорони тривають до повного здійснення волі спадкодавця, вираженої у заповіті.

Третій етап: передання спадкового майна спадкоємцям

Відносини між спадкоємцями та охоронцем (хранителем) спадкового майна або юридичними особами, які прийняли на зберігання окремі види спадкового майна, що потребують спеціального зберігання, не існують. Нотаріус вступає у правовідносини з цими суб'єктами в інтересах майбутніх спадкоємців. Отже, особи, які отримали свідоцтво про право на спадщину, мають бути повідомлені нотаріусом про те, де знаходиться спадкове майно або окремі його частки. Оскільки охоронець (хранитель) майна був призначений за ініціативою нотаріуса та його згодою згідно із договором, нотаріусу доцільно також бути присутнім при передачі майна спадкоємцям. Якщо майна при передачі не буде вистачати, цю обставину нотаріус має посвідчити відповідним актом.

Нотаріус повинен надати спадкоємцям відповідні документи для отримання майна після зберігання, а також повернути цінні папери або гроші, які були передані у банк

Нотаріусом мають бути повідомлені відомості про те, які речі були відчужені або які кошти сплачені та на які витрати.