35. Виникнення козацьких поселень. Відродження ремесла та його розвиток у 14-16 ст. Розвиток міст та міського самоврядування.

Київська доба ознаменувалася розквітом ремесел. Ремісники мешкали в містах, феодальних замках, боярських вотчинах, сільських поселеннях. Міське ремесло відрізнялося від сільського складністю, розгалуженістю, вироби – якістю. Існувало понад 60 видів ремесел. Провідними галузями були металургія та обробка заліза. Відбулася спеціалізація ковальської справи. Існувало до 16 спеціальностей ремісників з обробки заліза і сталі. Високої майстерності ремісники набули в ливарній справі. Поряд з виливанням поширеними були кування та карбування, переважно посуду. Високорозвиненим ремеслом було виготовлення прикрас з кольорових і благородних металів. Інтенсивно розвивалося гончарство. Вироблялася цегла – плінфа. Високого рівня досягло склоробне виробництво, продукцію якого вивозили за кордон. Матеріалами для виробництва скла були пісок, поташ, вапно, кухонна сіль. Часто скло заварювали. Найпоширенішими в Україні були ремесла, пов’язані з обробкою деревини. Існував токарний верстат. Серед інших ремесел відомі кравецтво, обробка кістки та каменю, оброблення шкур і виробництво з них одягу і взуття.

Високого розвитку набули будівництво і архітектура, мостобудування.

В українських містах збільшувалася кількість ремісників, які становили значну частину населення і почали об’єднуватись в цехи. Протягом 15 ст. цехи поширилися по всій Україні. Вони мали власний статут, суд, свої свята, святих, прапори, до їх складу входили майстри, підмайстри, учні. На чолі стояв виборний майстер. Кількість майстрів була обмеженою. Підмайстер міг стати майстром після того, як склав іспит – подавши шедевр, платив високий вступний внесок. Особливістю цехової організації в Україні було те, що вона об’єднувала не тільки за професійною ознакою, а й за національними чи релігійними ознаками.

Важливе місце в господарстві займали промисли. Дуже багата природними ресурсами Україна була одним із найважливіших постачальників сировини для багатьох країн Європи. Найважливішими були деревообробні промисли, виробництво заліза.

Відокремлення ремесла від землеробства, концентрація ремісників у поселеннях, розвиток торгівлі призвели до утворення на міст. Стародавні міста утворювалися по різному. Розвивалися під впливом внутрішніх факторів, визначальними тут були торгово-ремісницький, общинно-феодальний і державний шляхи. Міста зберігали зв’язок із сільським господарством. Ремісники й купці розводили велику рогату худобу, коней, кіз, овець, свійську птицю. За містом були угіддя, що їм належали. Тут вирощували сільськогосподарські культури, заготовляли сіно, виділяли пасовища тощо. Житлові будинки майже не відрізнялись від селянських хат.

14 -15 ст. були періодом урбанізації Європи. Досить швидко зростала чисельність міст в Україні. Відбудовувались старі міста, зруйновані ординською навалою, виникали нові. Міста належали державі (20%), церкві й магнатам (80%). Міщани постійно відчували тиск з боку власників. Вони перебували у феодальній залежності, як і селяни, відробляли ренту та різні повинності ( гужову, військову, ремонтували замки, платили за шлюб).

У 14-15 ст. в Україні відбувався процес зростання чисельності іноземців. Феодали запрошували німецьких, голландських та інших ремісників, їм надавались привілеї.