28. «Нові індустріальні країни» та причини їх швидкого економічного зростання.

Після другої світової війни в розвитку індустріальної цивілізації відбулися значні зміни. Вони були пов’язані насамперед з збільшенням світової соціалістичної системи, розпадом колоніальної системи та утворенням незалежних держав.

Таким чином, світове господарство охоплювало три підсистеми: господарства економічно розвинених, соціалістичних держав і країн, що розвиваються. Головною тенденцією в економічному розвитку всіх країн була індустріалізація.

Економічно розвинені країни вступили у фазу інтенсивного розвитку. Змінювалася структура їх національних господарств. Розвиток світового господарства відбувався на основі науково-технічного прогресу, подальшого поглиблення всесвітнього поділу праці, інтернаціоналізації виробництва. Сформувалася світова інфраструктура – комплекс галузей, що обслуговували світові економічні відносини, наприклад, транспортна система, мережа інформаційних комунікацій. Значно розширилися й набули нового змісту всі форми міжнародних економічних відносин. Головною рисою господарського розвитку було посилення взаємозв’язків між усіма країнами та їхніми групами. Набули розвитку міжнародні інтеграційні процеси. Зросло державне регулювання господарських процесів. Економічне зростання національних економік значною мірою залежало від ступеня входження їх до всесвітнього господарства.

Відзначимо, що у повоєнні роки стартові умови для розвитку національних господарств були дуже різними. Занепад економіки Європейських країн і Японії сприяв економічному пануванню США. Широкого розмаху набула економічна експансія США. У міжнародній валютно-фінансовій системі встановилася першість її національної валюти. Промислове виробництво європейських країн скоротилося, Панувала внутрішня інфляція. Зменшився міжнародний обмін товарами і послугами серед країн Європи. Переважною формою торгівлі був бартер. Уряди цих країн здійснювали непопулярні заходи до приватного капіталу: проводився контроль цін на основні товари, перерозподіл національного доходу, збільшувалась кількість грошей в обігу. Це стало причиною переведення приватних інвестицій з Європи у США. Стан господарства Європи мав негативний вплив на світову економіку взагалі. США повинні були у власних інтересах, для стабілізації світової економіки та політичної ситуації допомогти європейським країнам. У липні 1947 р. в Парижі було створено Організацію європейського економічного співробітництва (ОЄЕС). Її головною метою було вироблення спільної програми відбудови Європи. У квітні 1948 р. Конгрес США затвердив план Маршалла. Це був план економічної допомоги країнам Європи. Його учасники – Великобританія, Франція, Італія, Бельгія, Данія, Нідерланди, Норвегія, Ірландія, Іспанія, Швеція, Люксембург, Австрія, Швейцарія, Португалія, Греція, Туреччина, з грудня 1949р. – ФРН. Метою плану був розвиток економіки на „принципах індивідуальної свободи, вільних інститутів і справжньої незалежності”. Європа розглядалася як єдиний економічний простір на підставі міжнародно-правового договору між країнами.

29. Соціально-економічні проблеми країн, що розвиваються.

Найбільш бурхливим розвиток аграрно-сировинних країн був у 50-60-х роках 20 ст. Створилися групи, в які входили країни, що мають спільні риси розвитку. Так, окрему групу утворили країни – експортери нафти, які в 1960 р. об'єдналися в ОПЕК. Бразилія, Мексика, Аргентина, Індія в 60-ті роки мали аграрно-індустріальну структуру господарства. Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг орієнтувалися на експорт обробної промисловості, мали швидкі темпи економічного зростання та використання іноземних інвестицій.

Індустріалізація країн, що розвивалися, проходила неоднаково, але значно впливала на розвиток міжнародних економічних зв’язків, вносила зміни у системі міжнародного поділу праці.

Країни, що розвиваються, при всіх особливостях їх розвитку, мають спільні риси в економічному розвитку:

- особливе місце в світовому господарстві, Це пояснюється нерозвиненими або слаборозвиненими товарними формами господарювання;

- низький рівень розвитку продуктивних сил;

- соціально-економічна відсталість;

- низький життєвий рівень населення.

Швидкому розвитку нових індустріальних країн значною мірою сприяли іноземні інвестиції. Значна роль у вирішенні економічних проблем належить державі. Держава впливає на розвиток соціально-економічної системи не тільки через систему управління, а й через активний розвиток державного сектора економіки. Життєво важливою проблемою є досягнення економічної незалежності. Держава виконує функцію регулювання діяльності іноземного капіталу, щоб максимально підвищити ефективність його використання.

В економіці країн, що розвиваються, відбуваються структурні зміни в економіці, пріоритетним стає розвиток наукоємких галузей.