Ефективність застосування методів підвищення нафто вилучення

Оцінка технологічного ефекту полягає у визначенні основних показників розробки нафтового родовища і видобутку нафти.

З цією метою за результатами досліджено промислових робіт або промислових впроваджень будують гафічну залежність нагромадженого видобутку рідини.

Оцінка технологічного ефекту, в основному базується на розрахункових показниках розробки або на фактичних результатах розробки досл пром. Ділянки.

При цьому оцінка економічної ефективності полягає у визначенні приведених витрат базового варіанту розробки та із застосування методу підвищенні нафтовилучення.

При цьому приведені витрати є сумою собі вартості нафти і сумою прибутку

B=C+E*K, де С- собівартість видобутої нафти, К – питомі капіталовкладення у виробничі фонди грн./т, Е – норматив коеф капіталовкладень.

Газовилучення з газового родовища при газовому і водонапірному режимах

Режим розробки родовищ природних газів.

Родовища природних газів можуть розроблятися на режимах виснаження тиску пластової енергії (природних режимах) або з повним чи частковим підтримуванням пластового тиску шляхом закачування в продуктивні пласти різних агентів (газу, води, пари)

При розробці родовища на виснаження без введення в пласт з поверхні додаткової енергії розрізняють два режими: Газовий і водонапірний

При газовому режимі приплив газу до вибою свердловин відбувається під дією енергії тиску самого газу. Характерною особливістю газового режиму є те, що при відборі газу з пласта початковий контур газоносності залишається нерухомим або є наявним часткове проникнення в газонасичену частину пласта крайової або підошовної води, яке не здійснює суттєвого впливу на процес розробки. По мірі зниження пластового тиску газонасичений поровий об’єм може зменшуватись внаслідокдеформації колекторів та випадання вуглеводневого конденсату, або збільшуватись внаслідок випаровування залишкової води, усадки залишкової нафти, та розкладання гідратів у газогідрат них покладах. Можливе також незмінний об’єм порового середовища.

Газовий режим переважно спостерігається в замкнутих пластах, а також у випадку розробки родовищ природних газів. Більшість родовищ природних газів розробляється при водонапірному режимі, за якого газ припливає до свердловини за рахунок пружньої енергії та за рахунок напору крайової і підошовної води. Надходження води у газонасичену частину пласта супроводжується переміщенням газоводяного контакту, що призводить до зменшення газонасичення порового об’єму і скорочення площі газоносності.

При водонапірному режимі активність прояву і впливу пластових вод залежить від геологічної будови родовища і умов відбору газу.

При повній компенсації відпору газ пластовий тиск в процесі розробки родовищ залишається постійним.

Таку різновидність водонапірного режиму називають жорстко водонапірним режимом. Але в більшості розробка родовищ у водонапірному режимі супроводжують зменшення пластового тиску, а сили пружності колектора і води відіграють несуттєву роль.

Тому водонапірним називають пружньоводонапірний.