2. Суспільно-економічні погляди Анахарсіса

Про Скіфське царство, як ранньополітичне об’єднання хліборобів-праслов’ян та іраномовних кочовиків, ми дізнаємось не лише з археологічних матеріалів. Певні свідчення про цей період лишили грецькі історики і перш за все Геродот. У дослідників цього періоду багато посилань на праці Фукідіда, Ксенофонта й інших старогрецьких мислителів, з яких ми дізнаємось про життя, побут, господарські уявлення стародавнього населення України. Але з-поміж усіх численних джерел для дослідження історії економічної думки заслуговують на особливу увагу ті, в яких знайшли висвітлення світоглядні питання, думки, оцінки тогочасного суспільного життя. До таких джерел належать листи, вірші й інші документи Анахарсіса — мислителя античності з Подніпров’я, діяльність якого припадає на VI ст. до н. е. Біографічні відомості про нього збереглись незначні. «Пізньоантичний історик філософії Діоген Лаертський повідомляє, що Анахарсіс був братом скіфського царя Кадуїда, а мати в нього була гречанкою, тому він володів двома мовами, склав 800 рядків віршів про скіфські та еллінські звичаї й уславився красномовством» [7, c. 168].

Грецькі мислителі високо цінували Анахарсіса за його розум та красномовство. Високо оцінює розум і мудрість скіфського населення і, зокрема, Анахарсіса Геродот. «…Серед племен у припонтійських краях, — пише він, — ми не можемо назвати жодного, що було б відоме своєю мудрістю, і не знаємо нікого, хто б уславився своїм розумом, крім скіфської народності і Анахарсія» [9, c. 191]. Посилання на нього є в Аристотеля, Цицерона, Плінія, Сенеки [10, c. 39—40]. І не випадково грецькі мислителі відносили Анахарсіса — єдиного «варвара», неелліна до «семи мудреців». За повідомленням Геродота, Анахарсіс багато подорожував. Він відвідав багато країн і виказав там «свою велику мудрість». Грецькі письменники Герміпп та Сосікрат пишуть про його перебування в Афінах та дружбу з Солоном [7, c. 168]. Згодом він, очевидно з дипломатичною місією, відвідує такі країни, як Анатолія та Лідія. За свідченням Геродота, Анахарсіса було вбито. Вчинив це його брат Савлій, який уже був царем, нібито за прихильність до греко-малазійських культів, а вірогідніше, як пишуть дослідники, щоб усунути Анахарсіса — можливого спадкоємця Савлія — і забезпечити передачу влади сину.

Анахарсіс — настільки цікава особистість, що до цього образу звернувся навіть І. Франко. В поемі «Солон і Анахарсіс» він пише про Анахарсіса як «окрасу й славу скіфського народу» [11, c. 563].

Світогляд Анархарсіса проявляється в його листах до тогочасних правителів і мислителів. При цьому слід зауважити, що його погляди, його думки й поради настільки глибокі й всебічні, що не втратили свого значення й до сьогодення. В листах Анахарсіса піднімаються питання економічного розвитку скіфів і греків, аналізуються їхні торгівельні відносини, дається характеристика їхнім звичкам і вдачі. Анахарсіс засуджує тиранію, виступає захисником пригноблених і великим, палким патріотом своєї країни.

У зверненні до афінян, викликаному, очевидно, тим, що останні, як пише Анахарсіс, сміялися з його нечіткої грецької вимови, він пише: «Коли йде мова про цінності людей, не в мові справа, а в їх поглядах, котрими різниться і грек від грека» [12, с. 11]. У листі він аналізує корисну діяльність греків, пов’язану, зокрема, з розвитком економічних відносин з сусідніми народами. «Ви ввозите, — пише він, — до себе лікарів з Єгипту, стерничих — з Фінікії, робите покупки на ринку, не даючи за них понад те, чого вони варті, лише тільки тому, що продавці гарно теревенять по-грецьки.

Ви купуєте, не задумуючись, у варварів, лише б вони продавали по справедливій ціні» [12, c. 11].

Анахарсіс привертає увагу до зовнішньої торгівлі греків з варварами, зокрема зі скіфами, підкреслює її важливість і корисність. Він уживає в листі такі категорії, як вартість, справедлива ціна. Щоправда їх визначення Анахарсісом ми не маємо.

Майже у всіх відомих нам листах Анахарсіс засуджує жорстокість правителів і виступає на захист гноблених. У листі до Терея, жорстокого правителя Фракії, він пише: «Жодний розумний правитель не вбиває своїх підлеглих, як і гарний пастух, який ніколи не знущається над вівцями. Твоя країна вся вилюдніла й погано керується твоїми намісниками. Кожен дім доведений до такого злиденного стану, що не може бути корисним твоїм планам» [12, c. 12].

Отже йдеться не лише про співчуття гнобленим, а й про те, що подібне ставлення до підлеглих є невигідним самому правителю. Щоб зберегти царство, пише він, необхідно берегти тих, ким правиш, і не користуватись своєю владою лише для особистого збагачення.

У листі до Креза, володаря Лідії, яку Анахарсіс відвідав з дипломатичним дорученням, він не лише критикує його за скнарість, зажерливість, а й на цікавому прикладі ілюструє можливість втрати багатства. Він доводить необхідність «мати на увазі лише кінець», а не те, що вдалося в даний момент.

Нескінченій гонитві за багатством (а Крез, як відомо, був нечувано багатою людиною) Анахарсіс протиставляє життя і побут скіфів. «Скіфи, — писав він, — вільні від подібних бід. Вся земля в нас належить всім. Все, що вона приносить сама по собі, ми приймаємо, а до того, що приховує, ми не пориваємося. Оберігаючи нашу худобу від диких звірів, навзаєм ми отримуємо молоко і сир. Зброєю ми користуємось не для того, щоб нападати на інших, але у випадку необхідності для оборони» [12, c. 13].

Безумовно Анахарсіс дещо ідеалізує скіфів, але він виступає як патріот свого народу, своєї країни. Ця відданість своєму народу чітко проглядає у всіх листах Анахарсіса. Так, у листі до Солона він, віддаючи данину мудрості еллінів, підкреслює, що вони «ні в якому відношенні не мудріші за варварів». У скіфів слова не розходяться з ділом, але вони не схвалюють і пустих балачок, їм не властиве марнослів’я.

Значне місце в листах Анахарсіса посідають морально-філософські думки. Він — прихильник свободи, «розумного, сповненого турбот життя», життя у єдності з природою, коли служать «взуттям — підошви власних ніг, постіллю — вся земля». Багатство робить людину рабом. У листі до царського сина він пише: «У тебе флейти і повний гаманець, у мене стріли й лук. Тому ти раб, а я вільний» [12, c. 12].

Засуджує Анахарсіс пияцтво, заздрість та інші вади правителів. У листі тирану Гіппарху він пише: «Велика кількість незмішаного вина заважає виконувати свій обов’язок, оскільки воно пошкоджує душу, в якій прихована здатність людей до розсудливості… Тому, — радить він тирану, — залиш гральні кості та пияцтво, звернись до справ, завдяки яким ти будеш при владі, — роби добро друзям і прохачам…» [12, c. 12].

Писемна спадщина Анахарсіса — дуже цінне джерело для аналізу зачатків суспільно-економічної думки у доісторичне минуле. Вона дає уявлення про світоглядну позицію частини скіфської знаті. А скіфська доба, культура, побут справили великий вплив на праслов’янське населення, на етногенез слов’ян.