Фундаментальна історія економічної думки України ще має бути написана. Значні недоробки в цій галузі зумовлені, в основному, двома причинами. Перш за все, в свій час замовчувались або заборонялись такі дослідження, а якщо й велись, то лише в руслі офіційної марксистсько-ленінської методології, обов’язкового підпорядкування дослідження принципу класовості, партійності. Це, безумовно, не лише спрощувало досліджувані ідеї, концепції, а й позбавляло їх науковості. Ігнорувався, а точніше заборонявся національний аспект досліджень. Авторів, які не дотримувались офіційного курсу, звинувачували в «українському буржуазному націоналізмі», а це було на той час політично важке звинувачення. І якщо в Москві у 1950—1960-х роках видавали «Историю русской экономической мысли», в Україні спромоглися лише на видання: «Нариси з історії економічної думки на Україні», «З історії економічної думки на Україні». Отже, про українську економічну думку не йшлося. Тепер слід надолужити прогаяне. Щоправда, останнім часом вже опубліковано ряд праць з історії української економічної думки, в яких досліджувані питання переосмислені, викладені з урахуванням нових методологічних засад.

Справжній прорив у справі дослідження історії економічної думки України зробив професор С. М. Злупко, опублікувавши: «Економічна думка України» (2000), «Персоналії і теорії української економічної думки» (2002) і хрестоматію «Українська економічна думка» (1998). Він увів у науковий обіг багато нових імен. Проте ще багато як персоналій, так і теорій лишаються недослідженими.

Реальні здобутки в цій галузі не повинні заспокоювати дослідників. Аналіз публікацій переконує, що десяти років занадто мало для того, щоб з новітніх, наукових позицій досліджувалась історія економічної думки України. Залишаються складними питання у поглядах і оцінці окремих періодів вітчизняної історії, а також національний аспект дослідження. Безумовно, ніхто не наважується заперечувати правомірність дослідження історії саме української економічної думки. Але виникають суперечки щодо об’єктів, персоналій дослідження.

Ми вже звикли, що російські дослідники відносять до когорти видатних російських учених представників України. Це зрозуміло. Але важко зрозуміти позицію тих учених з України, які виступають проти включення ряду видатних українських мислителів до «української еліти». Так, один з професорів Харківського університету вважає незаперечним віднесення М. Тугана-Барановського до російських учених на тій підставі, що «він навчався у російському імператорському університеті у Харкові та тривалий час працював у Санкт-Петербурзі і Москві, де вийшли з друку більшість його наукових видань...». Якщо сприйняти логіку п. професора, то не лише Харківський університет, а й Харків і вся Україна були російськими. Тоді для українства не лишається жодного поля для дослідження. Ці вчені наголошують на тому, що наука взагалі інтернаціональна. Але інтернаціонального не може бути без національного.

І ще одне зауваження. Деякі вчені заперечують правомірність дослідження історії економічної думки стародавніх часів на тій підставі, що тоді не було писемних джерел.

Це питання, на наш погляд, слід вирішувати з позицій здорового глузду. Адже господарська діяльність людей в праісторичні часи була, як і завжди, саме втіленням економічного мислення. І якщо тепер, досліджуючи економічні погляди, теорії, ми прокладаємо містки до практики, то, досліджуючи стародавні часи, ми йдемо від практики, від господарської діяльності до економічних уявлень стародавнього населення.

У посібнику розглянуті лише деякі напрями української економічної думки і окремі персоналії. Не всі питання в посібнику розкриті з належною глибиною і аргументованістю. Але авторка сподівається, що цей навчальний посібник стане поштовхом до творчої дії, заохотить одних до досліджень історії української економічної думки, а інших — до її вивчення.

 

 

 

Історія економічної думки України

значно багатша за те, що викладено в посібнику,

і чекає нових дослідників.

Розділ 1. Предмет і завдання курсу «історія економічної думки україни»

 

Кожна наука має свій предмет дослідження, своє коло досліджуваних питань. Тому перш ніж приступити до вивчення якоїсь науки, слід визначити її предмет, тобто чітко окреслити ті питання, які ця наука вивчає.

Економічне життя суспільства є надзвичайно багатогранним. Його вивчає система економічних наук, які включають науки про загальні закони економічного розвитку, галузеві економічні науки, науки, що розглядають конкретні економічні процеси та явища, науки про народне господарство.

Кожна з цих наук має свій предмет. Першість серед усіх економічних наук належить економічній теорії (політичній економ. Політична економія як наука склалась у ХVII ст. Вона є результатом тривалого історичного розвитку економічної думки.

Економічна думка зародилась у глибокій давнині і пройшла складний шлях від емпіричного розуміння економічних явищ до формування наукових теорій. Очевидно, уже в первісному суспільстві люди замислювались над економічними явищами. Але ці їхні погляди ще не склались в систему. Перші спроби систематизації економічних поглядів можна віднести до стародавньої доби та середньовіччя. Проте й вони ще не становили наукових систем, ще не склались у систему знань, економічну науку.

Економічні знання стали самостійною галуззю досліджень у XVI—XVII ст. Саме тоді відбулося формування економічних систем, наукових шкіл. Історичний процес розвитку економічних поглядів та ідей і є предметом історії економічної думки. Цей курс охоплює економічні погляди, які не склалися в систему.

Складовою цього курсу є історія економічних учень, тобто економічних поглядів, які склались у певну систему. Таким чином, історія економічних учень є поняттям вужчим, ніж історія економічної думки. А історія політичної економії, у свою чергу, є основою історії економічних учень.

Проте слід зауважити, що цей розподіл є досить умовним. У будь-якому підручнику з історії економічних учень йдеться власне про історію економічної думки, тобто досліджується процес виникнення й розвитку економічних поглядів та ідей, починаючи зі стародавнього світу. А це означає, що історія економічної думки та історія економічних учень фактично ототожнюються.

Отже, ще раз підкреслимо, що предметом історії економічної думки є історія виникнення і розвитку економічних поглядів та ідей, які не склались у систему. Вона включає не лише погляди економістів-фахівців, а й більш широкого кола мислителів. Але разом з тим цей курс містить й аналіз економічних шкіл, течій. Тобто, можна з певністю зазначити, що економічна думка є джерелом, з якого формуються економічні школи, доктрини, течії.

Крім світової економічної думки, може й повинна досліджуватись економічна думка окремих країн, народів. У даному разі мова йде про історію української економічної думки. Її предметом є виникнення й еволюція економічних поглядів, ідей, теорій, які формувались на українському терені та відображали особливості господарювання людей, що тут проживали. В такому загальному визначенні її предмет не відрізняється від предмета історії світової економічної думки. Мова лише йде про територіальний, національний аспект дослідження. Але саме це і зумовлює певні особливості дослідження історії української економічної думки.

Перш за все слід врахувати, що Україна довгий час була позбавлена державності. Іноземне панування не лише позначилось на всіх сферах економічного, суспільно-політичного, культурного життя українців, воно руйнувало природний процес розвитку українського народу. В Україні мали місце, насаджувались чужі українському народові господарські форми, його примушували сповідувати цінності й ідеї загарбників. Неодноразово офіційно заборонялась навіть рідна мова. Все це не могло не позначитися на формуванні економічної думки України.

Багато офіціозних учених, політиків, пристосовуючись до існуючих умов, намагались творити в руслі офіційного курсу, а не відстежували глибинні процеси, що відповідали культурі та менталітету українського народу, не відображали його економічні погляди, ідеї. Саме тому, вивчаючи українську економічну думку, слід ураховувати більш широкий аспект світоглядних проблем. При цьому не можна забувати, що українська економічна думка до недавнього часу не лише спрощувалась, їй навішували ярлик другорядності порівняно з офіційною економічною доктриною і в той же час видатних українських мислителів називали російськими.

Предметом історії української економічної думки повинна бути й економічна думка, економічна наука українського зарубіжжя. Значна частина української інтелігенції, яка змушена була емігрувати з України, активно працювала за кордоном, відстоюючи і розвиваючи українську національну ідею, ідею української державності.

Крім всього іншого, історії української економічної думки, як і історії економічної думки будь-якої країни, притаманна певна автономність, що пояснювалась особливостями суспільно-економічного, національного і, в цілому, цивілізаційного розвитку країни. Разом з тим слід нагадати, що в Україні ця автономність не була визначальною, оскільки країна була позбавлена державності.

Варто звернути увагу на національний аспект дослідження. Авторці імпонує думка, висловлена академіком РАН Л. І. Абалкіним про те, що історія економічної думки у своїх витоках — національна. Він пише про «національний характер провідних напрямів економічного мислення» [1, с. 161]. Ця ідея була досить чітко і переконливо висвітлена редактором «Отечественных записок» Г. З. Єлисєєвим, який писав у своїй статті «Плутократія і її основи»: «Вивчаючи різні політико-економічні вчення, взагалі не слід забувати, що людині важко відрішитися від тої форми суспільства, в якій вона живе, в якій народилася і виховалася: як би не намагалася вона зробитися космополітом, ті суспільні відносини, які склалися на її батьківщині, основа суспільного світогляду, дух, яким просякнутий суспільний лад, завжди лишаться для неї більш або менш рідними. Француз буде розглядати суспільні відносини під своїм кутом зору, німець — під своїм, так само англієць і т. ін. Саме тому на всіх теоріях політико-економічних і взагалі соціальних лежить завжди національний відбиток» [2, с. 140]. У науковій літературі сьогодні, можна сказати, тиражується думка німецького економіста Ф. Ліста (1789—1846), який розглядав націю як перехідну стадію між індивідуумом і всім людством. Зокрема цей погляд розвиває Ю. Ольсевич, який пише, що саме нація, «а не «клас» і не «індивід», є базисним для економічної теорії» [3, с. 120]. А це означає, що дослідження історії національної економічної думки є важливим не лише в плані пізнавальному, історичному, а й — теоретичному.

Щодо методико-методологічних засад аналізу історії української економічної думки, то вони є спільними з аналогічними засадами вивчення історії економічної думки в цілому. В літературі виділяють, в основному, два методи, два принципи дослідження — історичний, або хронологічний, і логічний. Крім того, слід назвати так званий мотиваційний, або класовий метод, коли аналіз економічної думки підпорядковується економічній мотивації. Цей метод використовував К. Маркс і його послідовники.

У нашому дослідженні йдеться перш за все про територіальний метод дослідження, що передбачає дослідження історії економічної думки однієї країни — а саме України. Проте в рамках територіального методу може застосовуватись історичний або логічний метод. У даному разі превагу слід віддати історичному методу дослідження. Науковий історизм допоможе позбавитись численних «білих плям», фальсифікованих даних, відкрити (воскресити) багато нових імен в історико-економічній науці.

З проблемою методико-методологічних засад дослідження й викладу матеріалу безпосередньо пов’язане питання періодизації історії економічної думки та визначення пріоритетів, які підлягають аналізові.

У методологічному аспекті періодизація історії економічної думки — питання складне й багатогранне, оскільки несе значне функціонально-пізнавальне навантаження. Не зупиняючись детально на цьому питанні, зауважимо лише, що у марксистській літературі застосовувався класовий принцип періодизації в поєднанні з формаційним. У сучасній літературі використовуються інші методи дослідження, отже і періодизації.

У цьому посібнику застосовується історичний принцип періодизації, що має найповніше розкривати особливості економічної думки України та її еволюцію. При цьому він поєднується з логічним методом, який передбачає виокремлення однакових для багатьох країн економічних процесів та станів економічного розвитку. Розпочинаючи вивчення з найдавніших часів, слід мати на увазі, що хоч економічна думка й зароджується у глибокій давнині і первісні люди опанували якісь початки господарських знань, її аналіз є досить проблематичним. Відсутність писемних джерел позбавляє можливості аналізу саме економічної думки. Мова може йти лише про загальний опис господарської діяльності. Але цей аналіз є надзвичайно важливим не лише з погляду періодизації історії української економічної думки. Він важливий перш за все тому, що дозволяє відтворити характер і спрямованість господарської діяльності, яка є проявом економічного мислення, простежити розвиток цілісної культури населення України. Цей опис є також надзвичайно важливим у вирішенні питання про формування українства взагалі. Адже в колишній марксистській літературі, та й у багатьох сучасних російських дослідженнях поява українства і української мови датується ХІІ—ХІV ст. Виходить, що українство й українська мова, як птиця Фенікс, виникли з попелу.

Періодизація історії української економічної думки може здійснюватись як у суто хронологічних рамках, так і з урахуванням певних історичних етапів і подій. Наприклад: стародавня економічна думка, економічна думка середньовіччя або економічна думка в добу Гетьманщини, економічна думка напередодні та в період здійснення реформи 1861 р. тощо.

Проте у всіх випадках визначення історичних періодів та хронологічних меж буде досить умовним. Воно великою мірою визначатиметься тим завданням, яке ставить перед собою дослідник. У даному посібнику періодизація включає як обидва ці підходи, так і виділення етапів розвитку певних напрямів економічної думки.

Для чого ми вивчаємо історію української економічної думки?

Історія економічної думки окремих країн — це складова історії світової економічної думки. Її вивчення дає можливість дослідити процес формування і розвитку економічних поглядів, ідей теорій у тій чи іншій країні, збагнути причини існування одночасно в різних країнах як однорідних економічних шкіл, так і шкіл, що ґрунтувались на протилежних засадах навіть у одній і тій же країні. Крім того, історія економічної думки окремих країн допомагає зрозуміти специфічність економічних проблем цих країн і разом з тим виявити зв’язок національної економічної думки зі світовою економічною думкою.

Ця ідея є особливо актуальною у наш час, коли відбувається формування нової наукової парадигми суспільно-економічного розвитку. Розробка нової парадигми передбачає передовсім критичну оцінку «своїх власних знань, висновків і прогнозів, вміння узгоджувати їх з уроками минулого й поглядом у завтрашній день» [1, c. 4].

Історія української економічної думки нерозривно пов’язана з усією духовною культурою українського народу. Її вивчення поряд із загальною оцінкою курсу історії економічної думки (економічних учень) допомагає не лише збагнути історичний процес формування теоретичних засад економічної науки, а й вивчити ті теоретичні положення, що формувались українськими мислителями і позначались певною мірою (за умов відсутності державності) на розвитку країни.

Вивчаючи історію української економічної думки слід проаналізувати як вплив на її формування і розвиток економічних ідей західних шкіл, так і показати внесок українських мислителів у світову економічну думку. А внесок цей досить вагомий. При цьому не варто забувати, що складовою історії української економічної думки є економічна думка українського зарубіжжя, яке сформувалось в силу особливих умов розвитку України, коли її видатні діячі змушені були покидати батьківщину.