
- •1. Елементи системи управління проектами.
- •2. Основні і локальні цілі упр. Проектами
- •3. Функції управління проектами
- •4. Організація системи управління проектами
- •5.Проектування організаційної структури управління проектами
- •6.Правління проектами з використанням зовнішньої організаційної структури проекту.
- •7.Переваги матричної побудови організаційної структури управління проектом
- •8. Особливості управління проектами на основі внутрішніх організаційних структур
- •9. Складові системи планування проекту
- •10.Методологічні підходи при плануванні проектів.
- •11.Структуризація проекту.
- •12.Поєднання структур проекту
- •13. Планування послідовності робіт
- •Діаграма сітки проекту.
- •Визначення тривалості робіт проекту.
- •16.Календарне планування проекту.
- •17.Планування затрат.
- •Вибір джерел ресурсного забезпечення проекту.
- •Оптимізація затрат проекту.
- •Система контролю дотримання параметрів проекту
- •Методи контролю реалізації проектів.
- •22. Процедури контролю і коригування виконання проекту
- •23. Сутність і класифікація ризиків проектів
- •24. Методи аналізу ризиків
- •25. Способи зниження ризиків проектів
- •26. Сучасні концепції управління якістю та їх використання в управлінні проектами
- •33. Автоматизація робіт при управлінні проектами.
- •34, 35 Універсальні автоматизовані таблиці і графіки.
- •41. Процеси розробки інвестиційних проектів.
- •42. Управління підготовкою до інвестування
- •43. Менеджмент техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту
- •44. Експертиза та оцінка інвестиційних проектів
- •45. Процедури управління інвестиційними процесами
- •47. Системна основа організаційного проектування
- •48. Структура та зміст комплексного організаційного проекту
- •49. Технологія розробки комплексного організаційного проекту підприємства.
- •51. Підприємство як соціальна система.
- •54. Функціональне та процес не управління соціальними проектами.
- •1. Елементи системи управління проектами.
- •17.Планування затрат.
51. Підприємство як соціальна система.
Система — це щось ціле, створене з окремих частин і елементів для цілеспрямованої діяльності. Ознаки системи характеризуються: безліччю елементів; єдністю головної мети для всіх елементів; наявністю зв'язків між елементами; цілісністю і єдністю елементів; структурою та ієрархічністю, відносною самостійністю; чітко вираженим управлінням.
Властивості систем: система прагне зберегти свою структуру (ця властивість заснована на об'єктивному законі організації — законі самозбереження); система має потребу в управлінні (існує набір потреб людини, тварини, суспільства, великого соціуму); у системі формуються складні зв'язки в залежності від індивідуальних властивостей її елементів і підсистем (система може мати властивості не властивих їй елементів, і може не мати властивостей своїх елементів); кожна система має вхідний вплив, систему переробки (обробки), кінцеві результати (вихід) і зворотний зв'язок
На вході система зазнає впливу з боку середовища, а через вихід вона впливає на зовнішнє середовище.
Крім основної ознаки класифікації системи можна розділити на: штучні і природні; відкриті і закриті; детерміновані і стохастичні; тверді і м'які.
Класифікація систем може бути здійснена за різними ознаками, однак основною є групування їх у три підсистеми: технічну, біологічну і соціально-економічну.
Технічна підсистема включає верстати, устаткування, комп'ютери й інші працездатні вироби, що мають інструкції для користувача.
Біологічна підсистема включає флору і фауну планети, у тому числі відносно замкнуті біологічні підсистеми, наприклад, мурашник, людський організм та ін.
Соціально-економічна підсистема характеризується наявністю людини в сукупності взаємозалежних елементів. Як характерний приклад соціально-економічної підсистеми можна навести підприємство, його виробничий колектив. Ці підсистеми істотно випереджають біологічні за розмаїтістю функціонування. Набір рішень у соціально-економічній підсистемі характеризується великим динамізмом як у кількості, так і в засобах і методах реалізації. Це пояснюється високим темпом змін у свідомості людини, а також нюансів у її реакціях на однакові й однотипні ситуації.
Організація – це частина суспільства, що звичайно трактується як спеціально сконструйована цілеспрямована система. Однак таке розуміння є занадто вузьким і суперечить соціальній природі організацій, тому що багато з них виникають природним, а не штучним шляхом, у процесі самоорганізації, у результаті міжособистісної взаємодії людей.
Під соціальною організацією розуміють відносно стійку соціальну цілісність, яка характеризується розумною поведінкою.
Прикладами соціальних організацій є не тільки штучні формальні організації(переважно економічні), а й природні організації, що виникають стихійно, шляхом самоорганізації, а також так звані природно-штучні організації, що мають часткове природне,а часткове штучне походження.
Існує розподіл організацій на формальні й не формальні,який іноді ототожнюють із розподілом на штучні і природні
Загальна теорія соціальних організацій опирається не лише на результати наукових досліджень, а й на практичні методи проектування й удосконалювання організацій.
Організаційні відносини характеризуються розвитком й всебічним використанням організацією здатностей працівників, задоволення їхніх різноманітних потреб,використання механізмів самоорганізації й внутрішнього контролю за їх поведінкою й діяльністю, стимулювання процесів групової динаміки
52. Соціотехнічне проектування.
Динамічний розвиток технічної,потім інженерної,а з диференціацією останньої також проектної діяльності сформували відособлений напрям – соціотехнічне проектування. Соціотехнічне проектування – це індивідуальне проектування без прототипів,і тому воно орієнтовано на реалізацію ідеалів, що формуються в теоретичній або методологічній сферах або в культурі загалом, з урахуванням конкретної специфіки кожного об’єкта і його контексту.
До продукту соціот.д-ті – не можна доторкнутися як до об’єкта дослідження класичної технічної науки або як штучного виробу.
Соціальне проектування являє собою конструювання, локалізоване за місцем,часом й ресурсам дії, спрямованістю на досягнення соціально значущої мети. Соц..проект. є соціологічним. Усякий соц.. проект до свого оформл. має вихідне бачення змісту і призначення пропонованого нововведення., а отже грунт на певній філософській і соціолог.концепції миру й людини, навіть якщо це не відбито в проектній документації. Обмеження – сприяло те, що бізнес-проектне мислення,яке випереджає технолог.ідеї соц..проект.виходило з оцінювання успішності проекту за показниками економ.ефективності,а такий підхід мало застосовуваний у соц..роботі й іншій д-ті соціокультур.харак-ру.
Соціот.проект. потребує захисту від впливу організ.вимог,що д-ть на п-ві. Основним засобом відповідного захисту є офіційна санкція керівництва на проектув.та впровадж.проектних розробок.
Технічне проект.витискається соціотехн.,концепція якого виходить із того, що головна увага повинна повинна приділятися не машинним компонентам, а людській д-ті, її соц..і психолог.аспектам.
53. Ергономічне та інженерно-технічне проектування.
Ергономічне забезпечення системи "людина-техніка-середовище" являє собою комплекс науково-методичних положень,принципів та організаційних заходів, спрямованих на досягненнязаданих (необхідних) властивостей системи, яка проектується.
Ергономічні вимоги можна поділити на:
загальні, які мають міжгалузевий характер і є універсальнимита варіативними;
окремі, що визначаються специфікою системи та особливос-тями її експлуатації.
Ергономічне забезпечення при проектуванні спрямовано на підвищення ефективності (продуктивності) системи людина -- машина (СЛМ) і якості праці, безпеки експлуатації й обслуговування, поліпшення умов праці, скорочення термінів освоєння систем, економію витрат фізичної і нервово-психічної енергії працюючої людини завдяки максимально-можливому узгодженню технічної частини системи з можливостями й особливостями людини. При цьому досягається значний соціально-економічний ефект, що виражається в підвищенні привабливості і змістовності праці, збереженні здоров'я і підтримці високої працездатності, скороченні непродуктивних втрат робочого часу, зменшення витрат та надання пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці і т.д.
У загальному виді ергономічне забезпечення проектування передбачає необхідну автоматизацію і механізацію технічних процесів, оптимальний розподіл функцій у системі, інформаційна взаємодія людини з її технічною частиною, раціональну конструкцію робочого місця й організацію трудової діяльності, оптимальні для життєдіяльності і працездатності людини умови виробничого середовища при обов'язковому дотриманні техніки безпеки.
Облік ергономічних вимог (ЕВ) у процесі проектування проводиться не тільки при різних методичних, але і практичних підходах (інженерне, технологічне, архітектурно-будівельне, художньо-конструкторське, організаційне, соціально-ергономічне проектування і т.д.).
Науково-методичною основою і інструментом системи ергономічного забезпечення є ергономічне проектування, що служить складовою частиною загального проектування і спрямовано на створення таких засобів, умов і процесів праці, що забезпечують підвищення його продуктивності при збереженні здоров'я і всебічного розвитку особистості.
Предметом ергономічного проектування є процес, засоби й умови діяльності. Для проектування взаємодії людини з технічними засобами необхідно визначити роль і місце людини в системі, ступінь автоматизації і механізації, тобто розподіл функцій між людиною і технікою; вирішити питання ієрархії, структурної і функціональної побудови системи й окремих робочих місць, тобто інформаційного забезпечення діяльності; врахувати особливості просторового компонування, організації, конструкції робочих місць, устаткування, інструмента, оргтехоснащення.
Результатом ергономічного проектування є ергономічне рішення, що являє собою проект діяльності (професіографічний опис діяльності на структурно-операційному рівні і просторово-компоновочне рішення робочого місця), виконаний при послідовній реалізації ергономічних вимог з врахуванням специфіки об'єкта проектування.
Ергономіка — це процес наукової організації праці, направлений на створення засобів оптимізації праці, вдосконалення методів виконання людиною якої-небудь роботи з урахуванням її безпеки, комфортності і продуктивності. Можливо, відносно організації порядку у вашому службовому приміщенні це звучить трохи пафосно, проте вибір і розміщення меблів, устаткування, довідкових матеріалів, різного приладдя у вашому офісі може здійснити значний вплив на те, як ви працюєте.