45. Процедури управління інвестиційними процесами

У загальному вигляді процес управління проектом передбачає наявність набору типових процедур:

- планування — як процес розробки послідовності майбутніх дій для досягнення поставлених проміжних і кінцевих цілей;

- організація — як процес розподілу робіт, відповідальності й ресурсів (трудових, фінансових, матеріальних, часу) для реалі-зації проекту;

- контроль — як процес порівняння планових параметрів робіт із фактичними і прийняття коригуючих рішень.

Ці функції здійснюються в циклічному взаємопов'язаному режимі. На основі результатів контролю через процес корекції окремих робіт чи всього проекту здійснюється перехід до функції нового плануван-ня, організації виконання планів, контролю тощо.

47. Системна основа організаційного проектування

Під системою розуміють множину взаємопов’язаних елементів, що становлять відповідну цілісність. Так, народне господарство країни, як система, складається з виробничо-технологічної та інформаційної систем. Перша система — об’єкт управління, друга — засіб для управління. Обидві системи перебувають у постійній взаємодії і взаємозалежності. Механізація та автоматизація кожної з них впливає на їх спільну ефективність. 

Властивості складних систем.

1. Загальність та абстрактність, коли як система розглядаються предмети, явища природи, різні процеси.

2. Множинність – одна і та ж сукупність елементів може бути множиною різних систем. Кожна сукупність відрізняється системотворчими властивостями та конкретними відношеннями елементів у сукупності.

3. Цілісність – система поводить себе як єдине ціле.

4. Емерджентність – наявність властивостей у системі, які не можуть бути отримані із властивостей елементів. Для отримання властивостей системи необхідно аналізувати відношення між її елементами. Цілісність обумовлена властивістю емерджентності.

5. Еквіпотенційність – система є підсистемою вищого рівня і в той же час вона є системою зі своїми елементами і зв’язками.

6. Синергізм – ефективність функціонування системи є вища ніж сумарна ефективність ізольованого функціонування її елементів.

Не всі складні системи є відкритими. Відкриті можуть мати такі особливості, наприклад як адитивність– протилежність синергізму. Кожна змінна розглядається незалежно від інших і відхилення характеристики системи є сумою відхилень окремих елементів. Для складних систем є характерними обмеження на реалізацію свого призначення. Тоді проблема досягнення бажаного стану, найкращого розв’язку перетворюється до проблеми знаходження прийнятного стану. Ці обмеження поділяються на зовнішні та внутрішні.

Внутрішні:

Сприйняття потреб, цілей та засобів досягнення людиною.

Унікальні проблеми у яких потреби слабко структуровані і не існує відомого впорядкованого набору процедур, щоб їх задовольнити.

Конфлікт. Усвідомлені потреби (вимоги) можуть бути протилежними для осіб, що розв’язують проблему. Компроміс часто не забезпечує початкове призначення системи.

Інерція. Важливі рішення приписуються неконтрольованим силам, а не окремим особам.

Зовнішні:

Динаміка, яка призводить до невизначеності зовнішнього середовища та необхідності прогнозування його поведінки.

Запізнення, які виникають при оцінці відповідності системи її призначенню та реагуванні системи на дію.

Технічні фінансові обмеження та обмеження людських ресурсів, які визначаються сучасними чи наявними можливостями технічних засобів, фінансових та людських ресурсів.

Практично всі сучасні науки побудовані за системним принципом. Важливим аспектом системного підходу є вироблення нового принципу його використання — створення нового, єдиного і більш оптимального підходу до пізнання, для застосування його до будь-якого пізнаваного матеріалу, з гарантованою метою отримати найбільш повне і цілісне уявлення про цей матеріал.

В економіці використовується світ-системний підхід для опису економічної історії.