42. Управління підготовкою до інвестування

Вище керівництво відповідає за стратегічне планування й поточний аналіз виконання робіт. Вище керівництво аналізує виконані проекти для використання навичок, отриманих при їхньому плануванні, у майбутньому.

Вище керівництво відповідає за: розташування проектів відповідно до пріоритетів; прибуток/збитки; джерела фінансування й ключові рішення проекту; стратегічне планування майбутнього підприємства або підрозділу.

Координатор проекту відповідає за правильну роботу. Він відіграє ключову роль під час роботи за допомогою: координації роботи керівників проекту, контактів з вищим керівництвом і керівниками проектів або програм для створення структури проектів, OBS, ієрархії ресурсів, установлює основні календарі, визначає користувацькі поля

Керівники програми спостерігають за декількома керівниками проектів; вони відповідальні відразу за кілька проектів.

Керівники проекту управляють малими, повторними або окремими проектами. Вони відповідають за завершення проекту вчасно й у рамках бюджету.

Керівники відділів призначають ресурси на роботи проектів і розподіляють їхнє навантаження. Вони відповідальні за планування ресурсів, включаючи вербування, наймання й навчання. Також вони можуть відповідати за введення інформації з ресурсів. Керівники відділів надають детальний фінансовий аналіз по проектах, виписують рахунки й узагальнюють фінансову інформацію всього підприємства.

Керівники команди управляють роботою частини великого проекту. Вони управляють командою й часто використовують Р3е для постановки короткострокових завдань або цілей, звичайно, коли їхня тривалість менше планованої тривалості проекту.

Учасники команди мають навички, необхідні для виконання певної роботи. Вони співпрацюють із керівниками для розробки робіт, тривалості і внесення їх у розклад. Після того як роботи були додані в розклад, учасники команди відзначають зроблену роботу в позначені періоди.

Організаційний план проекту містить комплекс питань, пов’яза-них з обґрунтуванням реалістичності інвестування з боку адміністра-тивних і юридичних аспектів, узгодженості із зовнішнім середовищем (загальнодержавним, галузевим і регіональним рівнем економіки й умовам для підприємництва).

У цьому розділі наводиться характеристика масштабу і головних ознак проекту:

- склад проекту;

- масштаб, стратегічність проекту;

- відповідність стратегії підприємства;

- період реалізації: характеристика часових параметрів організа-ції проекту, розбивка по періодах і оцінка їх особливостей (підго-товчий, період створення інвестиційного об’єкта, період окуп-ності, період отримання чистого прибутку по проекту);

- тип проекту за формою його майбутніх активів, форма відтво-рення основних фондів;

- галузева орієнтація проекту;

- регіон реалізації (аналіз транспортної й інженерної інфра-структури місця, обраного для реалізації проекту, географічні й регіональні умови для проекту);

- підприємство, на базі якого реалізовуватиметься проект;

- джерела коштів для проекту.

Оцінюється інвестиційна привабливість галузі й регіону, стан та перспективи підприємства, на базі якого планується проект.

До адміністративних умов реалізації проекту належить надійність партнерів і учасників проекту. Варто оцінити їх слабкі та сильні сторони стосовно матеріальних, фінансових і людських ресурсів, органі-заційну будову, ділові якості дирекцій та персоналу.

Юридичні умови реалізації проекту включають чинну законодав-чу базу країни, установчі документа базового підприємства, підго-товлені проекти договорів з учасниками інвестування.

Як правило, ініціатори проекту не можуть диктувати свої вимоги для потенційних кредиторів. Вибір потенційних інвесторів здійснюється на підставі адекватності бізнес-плану вимогам, які пред’являють креддитори до позичальників.

Інвестиційний процес з боку інвестора є послідовністю кількох ти-пових процедур, етапів, які він здійснює для найефективнішого розмі-щення свого капіталу:

- формування інвестиційних намірів (або політики) щодо вико-ристання капіталу для його зростання;

- аналіз можливих варіантів інвестування та вибір об’єктів для інвестування;

- формування інвестиційної програми, або інвестиційного портфеля;

- управління портфелем за рахунок своєчасних змін його струк-тури (об’єктів інвестування);

- моніторинг ефективності інвестиційного портфеля.

Сучасна інвестиційна діяльність безпосередньо пов'язана з "портфельною теорією" (Portfolio Theory). Вона базується на тому, що більшість інвесторів обирають для своєї інвестиційної діяльності більш ніж один об'єкт реального чи фінансового інвестування, тобто формують визначену їхню сукупність. Цілеспрямований підбор таких об'єктів являє собою процес формування інвестиційного портфеля.

Інвестиційний портфель являє собою цілеспрямовано сформовану сукупність об'єктів реального і фінансового інвестування, призначених для здійснення інвестиційної діяльності в середньостроковому періоді відповідно до розробленої інвестиційної стратегії компанії (фірми). Незважаючи на включення в інвестиційний портфель різноманітних об'єктів інвестування він є цілісним об'єктом керування.

Головною метою (формування інвестиційного портфеля компанії (фірми) є забезпечення реалізації її інвестиційної стратегії шляхом добору найбільш ефективних і безпечних інвестиційних проектів і фінансових інструментів. З обліком сформульованої головної мети будується система конкретних цілей формування інвестиційного портфеля компанії з урахуванням обраної стратегії й особливостей здійснення інвестиційної діяльності.