6 Синкретизм мовних категорій «кількість» та «якість»

Виникнення та розвиток специфiчно людського, а саме абстрактного, узагальненого мислення, формування таких його категорiй, як «якiсть» та «кiлькiсть», вiдбувалося в процесi практичної, трудової дiяльностi людини. Матерiальна предметно-перетворювальна дiяльнiсть суспiльної людини є саме тим досвiдом, завдяки якому формується людська свiдомiсть, що мiстить в своєму фундаментi дiалектико-категорiальне мислення.

Щодо мовних категорiй квалiтативностi та квантитативностi, то вони пройшли довгий шлях еволюцiї вiд конкретного до абстрактного, перш нiж досягти сучасного рiвня. Їх розвиток вiдповiдає загальнiй логiчнiй схемi «коструювання» основних механiзмiв мови на еволюцiйнiй основi. «Досягнення» домовної iнформацiйної технологiї базувалися на зоровому досвiдi. Їх надiйнiсть визначалася характером домовних механiзмiв, що використовувалися. Пiд останнiми розумiють конкретно-чуттєве вiдображення (1), пошук зв’язкiв мiж конкретними явищами (2), створення iнварiантiв (3).

У ходi практичної дiяльностi людини вiдбувається перехiд до мовних механiзмiв: асоцiативного (1), кореляцiйного (2), граматичного (3) вiдповiдно. Асоцiативний механiзм пов’язує сигнали, якi ми отримуємо пiд час мовного спiлкування з певними феноменами навколишнього свiту. Кореляцiйний механiзм фiксує наявнiсть чи вiдсутнiсть статистичного зв'язку мiж окремими словами, тобто встановлює, чи траплялися вже вони ранiше в попередньому мовному досвiдi даного iндивiда. За допомогою абстрагування вiд ряду властивостей конкретних слiв створюється система вiдношень мiж словами, iнварiантна, щодо їх конкретних характеристик. Це становить граматичний механiзм мови. Iнварiант, що iснує у вiдношеннях мiж деякими елементами (у мовi – мiж словами), спирається на принцип приписування рiзноманiтних слiв (i/чи рiзних сполучень слiв) до тих чи iнших категорiй. А вже з цього приписування випливають цiлком певнi (нiби стандартизованi) вiдношення мiж конкретними словами.

Поняття про вже абстрагованi вiд своїх предметiв-носiїв якiснi та кiлькiснi ознаки спочатку не мали такого ступеня своєї узагальненостi, як у сучасних мовах, тобто вони були конкретними. Для категорiй «якiсть», «кiлькiсть» характерний певний синкретизм. Вони мають зв’язок зi сферою предметностi, який сягає найдавнiших етапiв пiзнання цих категорiй. Людина не вiдокремлювала себе в навколишньому свiтi i сприймала цей свiт як єдине й неподiльне цiле. Речi розрiзнялись як чуттєвi образи, межi яких були розмитi i якi при вiддаленнi вiд них зливалися з iншими речами. На чуттєвому ступенi пiзнання видiляються предмети навколишньої дiйсностi як певнi об’єкти у виглядi образiв сприйняття. Вербальнi позначення предметiв, якостей, дiй i т.д. могли виникати лише в зв’язку з формуванням вiдповiдних понять, хоча найелементарнiших, адже мова – це засiб здiйснення саме абстрактного мислення.

Вербальнi позначення спочатку вживалися для номiнацiї як денотату, так i його властивостей. Iснував первiсний синкретизм iменi, в результатi пiзнiшої диференцiацiї якого виникають iменники i прикметники.

В англiйськiй мовi спостерiгались й iншi тен­денцiї розвитку слiв з якiсним значенням. Наприклад, для найдавнiших перiодiв, виходячи з етимологiчних даних, можна констатувати значно бiльшу пов’язанiсть параметричних прикметникiв зi словами, що називали дiї, нiж зi словами на позначення предметiв. Все ж серед бiльшостi сучасних та значною мiрою засвiдчених на давнiших етапах мовного розвитку прикметникiв багато таких, семантика яких пов’язується з предметом, що характеризується вiдповiдною ознакою.

У процесi видiлення тiєї чи iншої якiсної ознаки предмета у результатi порiвняння якийсь iз предметiв починає виступати як її найхарактернiший носiй, тобто своєрiдний еталон, з яким ототожнюються за вiдповiдною якiсною ознакою iншi предмети. Якiсна ознака приписується думкою видiленому предмету. Звiдси i взаємозалежнiсть значень «якiсть» i «предмет»: якiсть мислиться як сторона предмета, а про предмет неможливо мислити без якiсних ознак. Назва еталона стає назвою тiєї якiсної ознаки, носiєм якої вiн є. Коли мовець дає найменування тiй чи iншiй ознацi чи навiть сукупностi ознак шляхом вiдсилання до самого предмета - носiя цих ознак, вiн виходить з розумiння предмета як представника тiєї чи iншої певної властивостi чи властивостей, але iгнорує при цьому його iншi властивостi i ознаки, якi виступають в данiй ситуацiї як несуттєвi i вториннi. Оскiльки в ролi еталонiв могли бути кiлька предметiв, однакових чи близьких в якiсному вiдношеннi, то для позначення якостi виникло кiлька назв. Наприклад, red, crimson, vermilion; lilac, purple, violet.

Генетичний зв’язок iменникiв та прикметникiв можна продемонструвати на групi прикметникiв на позначення кольорiв, не пов’язаних зi спектральним подiлом на кольори, а утворених вiд iменникiв, релевантною ознакою яких є забарвлення.

Пор.: lemon (лимон) – lemon (лимонний);

lilac (бузок) – lilac (бузковий);

cherry (вишня) – cherry (вишневий, темно-червоний).

Головна вiдмiнна риса ознакових слiв у порiвняннi з їх субстантивними вiдповiдниками полягає в протилежнiй спрямованостi проце­сiв номiнацiї y прикметниках та у вихiдних для них iменниках. Подiбно до того, як семантика iменника, який називає предмет, явище i т.д., спря­мована на узагальнення всiх його властивостей, якостей, на створен­ня цiлiсного уявлення про предмет та його iндивiдуалiзацiю, ономасiологiчним завданням ознакового слова є iменування окремої статичної або динамiчної властивостi, ознаки, якостi предмета, що мислиться мовцем у вiддаленнi вiд самого предмета.

У мовi вiд слiв будь-якої частини мови з якiсним значенням утворюються iменники з семою квалiтативностi (whiteness, redness, depth, width, etc.). Iмена якостi - результат частиномовної транспозицiї. За своїм лексичним значенням вони близькi до прикметника, що позначає якiсть, а притаманнi їм граматичнi властивостi дозволяють вважати їх iменниками. Поява предметного значення у якiсних слiв – це повторення властивостей пройдених ступенiв розвитку мовної категорiї квалiтативностi, який йде по спiралi (N Adj N...). Одиницi типу darkness не вiдсилають до найхарактернiшого представника певної властивостi (dark), а позначають ознаки, що мисляться у вiдривi вiд носiїв як своєрiднi самостiйнi сутностi, тобто предметно. Процес опредмечування ознак, дiй, явищ та подiй пов'язаний з розвитком абстрактного мислення.

Категорiя кiлькостi – одна з найабстрактнiших категорiй мислення. Формування понять про певнi кiлькостi можливе лише при абстрагуваннi вiд якiсних особливостей предметiв, складових тiєї чи iншої множини. Проте предметнi вихiднi значення простежуються у деяких словах мiри та ваги. Пор.: англ. stone, foot, ell, pint, span, brace, fathom, etc. Це пов'язано з тим, що множини конкретних пред­метiв (наприклад, пальцi рук, нiг, iншi частини людського тiла, предмети щоденного вжитку) вибиралися в ролi еквiвалента, стосовно якого констатувалася рiвночисельнiсть iнших конкретних множин. Крiм того, для окремих чисел виникали паралельнi номiнацiї збiрного типу (наприклад, a score, a pair, a dozen). Їх числове значення з’являлося на основi вже iснуючих числових позначень y зв’язку з тим, що в торгiвлi, обмiнi, виробництвi фiгурували стiйкi в кiлькiсному вiдношеннi сукупностi предметiв.

Числiвник як знак числа є знаком кiлькостi i знаком просторової предметної ознаки.

У сучаснiй англiйськiй мовi предметне значення наявне у iменникiв, нумеративно-кiлькiсних дериватiв. Їхнiм ономасiологiчним базисом виступає предмет, ономасiологiчною ознакою – предмет, складений з даного числа частин. Напрям концептуального зрушення в процесi деривацiї має такий вигляд: простiр множинного предмета  сам цей предмет [9: 156]. Наприклад: These two were the solid core of the college... (C.P. Snow), або : Ayla absently brushed away the few that were buzzing around her head (J.M. Auel). Take just one example of what I mean – I could give you dozens (A.J. Cronin).

Розвиток предметних значень спостерiгається в абстрактних позначеннях якостi та кiлькостi. Це свiдчить, з одного боку, про синкретизм категорiй якостi та кiлькостi, їх потяг до сфери предметностi. З iншого боку, це означає, що розвиток мовних категорiй квалiтативностi та квантитативностi – це не прямолiнiйний рух, а складний спiралеподібний процес з певним повторенням пройдених ступенiв з деяким поверненням до минулого, з повторенням на вищих стадiях окремих сторiн i рис нижчих. Cхожi тенденцiї розвитку слiв з якiсним та кiлькiсним значенням зумовленi тим, що в дiйсностi якiснi та кiлькiснi особливостi є інгерентними аспектами об’єктів.

Потяг до сфери предметностi виявляється i в синтагматичних особливостях одиниць, що позначають якiсть та кiлькiсть, у їх переважному вживаннi у складi субстантивних словосполучень. Дiалектика предметного свiту i людського мислення не допускає повної абстракцiї ознак предмета та людини, яким певнi ознаки та властивостi належать. Єднiсть предмета, особи та атрибутованої їм ознаки вiдновлюється в ознакових одиницях зовнiшнiми щодо слова ресурсами – сполученням ознакових та предметних назв (словосполученнями).

Селекцiя контекстних партнерiв тих чи iнших слiв здiйснюється на основi сумiсностi семантичних ознак обох предметiв (з лiнгвiстичної точки зору), що, у свою чергу, мотивовано вiдношеннями у позамовнiй дiйсностi.