Поняття та класифікація митних платежів. Види мита та їх характеристика

Основу системи митного оподаткування становлять митні платежі, під якими розуміють податки та збори, що нараховуються в установленому порядку при переміщенні через митний кордон країни товарів та інших предметів під контролем митних служб.

Слід зауважити, що митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон може здійснюватися лише після сплати належних платежів або за умов надання митним органом у встановленому порядку відстрочення їх сплати.

В Україні система оподаткування експортно-імпортних операцій базується на використанні інструментів торговельної політики – митних платежів, а саме: мита; акцизного податку на імпортні товари; ПДВ на операції з продажу.

Характерною ознакою митно-тарифного регулювання ЗЕД є обов’язковість умови переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України та їх наступне розпорядження, що полягає у сплаті мита та інших митних платежів. Система митних платежів на сьогодні охоплює сплату наступних податків та зборів

Серед великого спектра функціональних завдань, які виконують митні платежі, головними є:

• фіскальні, тобто митні платежі є джерелом наповнення бюджету країни;

• стимулюючі, які спрямовані на розвиток національного виробника;

• регулятивні, які формують обсяг та структуру експорту, імпорту, споживання.

Механізм нарахування митних платежів відносно податкової бази має певні особливості. Більшість митних платежів є квотарними, тобто їх сума обраховується залежно від обсягу податкової бази або об’єкта оподаткування і ставок податку. Для більшості митних платежів це – митна вартість, але в окремих випадках застосовуються й інші бази оподаткування. Так, при нарахуванні комбінованого мита це може бути мінімальна вартість, а при різниці митної вартості з фактурною може використовуватись остання при нарахуванні ПДВ.

Джерело митних платежів може бути безпосередньо пов’язане з об’єктом оподаткування у випадку, коли оподатковувані товари приносять дохід, а також не мати відношення до об’єкта оподаткування, наприклад, коли оподатковується майно чи предмети особистого користування, які ввозяться понад лімітовану суму безмитного імпорту.

Основні платежі, які нараховуються митними органами, можна класифікувати на декілька груп:

• платежі, які пов’язані з нарахуванням митного тарифу;

• різні види плат;

• непрямі податки, що нараховуються при здійсненні експортно-імпортних операцій (акцизний податок, ПДВ);

• платежі за видачу ліцензій на здійснення діяльності у сфері митно-тарифних відносин;

• платежі, пов’язані з проблемами порушення митного законодавства.

За економічною природою основу митних платежів складають митні податки та митні збори або плати. Митні податки – це непрямі податки, які нараховуються при переміщенні предметів через митний кордон: мито, акцизний податок, пдв.

За формою взаємовідносин між платником і державою податки, які контролюють митні органи, є непрямими, тобто вони стягуються до бюджету держави за допомогою цінових механізмів, причому конкретні платники податків не завжди є їх носіями.

Залежно від специфіки платника митні платежі можна систематизувати на основні та додаткові. Основні – це мито, акцизний податок, ПДВ. Додаткові – плата за митне оформлення, плата за зберігання товарів, митний супровід, збори за видачу ліцензій, плата за участь у митних аукціонах, тощо.

Митні платежі є основою, за рахунок якої формуються митні доходи країни. Під митними доходами розуміють всю сукупність грошових внесків, які утворені в результаті справляння або стягнення митних платежів, а також кошти від реалізації конфіскованих предметів контрабанди, від стягнення штрафів та пені.

Мито — непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто при імпорті, експорті та транзиті товарів. Даний податок як і акцизний податок, включається в ціну товарів, сплачується за рахунок покупця, його ставки диференційовані за групами товарів, перелік яких значно ширший ніж перелік підакцизних товарів.

Митні збори і митні платежі - це своєрідна плата за виконання митницею своїх обов'язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів України.

Мита, які застосовують в Україні класифікують за наступними ознаками:

1. за способом нарахування:

• адвалорне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

• специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, що обкладаються митом;

• комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

2. за напрямком переміщення товарів:

• експортне (вивізне), що нараховується на товари при їх вивозі за межі митної території України;

• імпортне (ввізне), що справляється митницями при поступленні іноземних товарів на внутрішній ринок України;

• транзитне, що справляється митницею при транзиті товару через митну територію України.

3. за призначенням:

• антидемпінгове, що використовується при ввезенні на митну територію України товарів по ціні, яка суттєво нижча їх конкурентної ціни та при вивезенні товарів з України по ціні яка суттєво нижча ціни інших експортерів подібних товарів, якщо такі операції можуть нанести збиток загальнодержавним інтересам;

• компенсаційне, що використовується при ввезенні чи вивезенні товарів, під час виробництва яких викорис­товувалась субсидія, якщо таке ввезення чи вивезення загрожує вітчизняним товаровиробникам або перешкоджає розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

• спеціальне, що використовується як захисний засіб, якщо товари ввозяться на митну територію України в таких кількостях чи на таких умовах, які можуть нанести збиток вітчизняним виробникам подібних;

• сезонне, що встановлюється на окремі товари на строк не більше чотирьох місяців з моменту його встановлення.

4. за порядком встановлення:

• автономне, що встановлюється країною самостійно незалежно від міжнародних договорів;

• конвенційне, що встановлюється на основі двохсторонніх та багатосторонніх переговорів та зафіксоване в угодах.

Для встановлення фактів, які стають основою для застосу­вання спеціального, антидемпінгового і компенсаційного мита, проводиться розслідування відповідним уповноваженим державним органом згідно заяви українських чи іноземних зацікавлених державних органів, підприємств, організацій, а також за ініціативою Митно-тарифного комітету України.

Основні елементи мита показані в таблиці 1.

Таблиця 1