3.5. Пенсії державних службовців по інвалідності та втратою годувальника

Додаткові гарантії соціального захисту державних службовців мають місце і при настанні такого соціального ризику, як інвалідність.

В юридичній літературі інвалідність визначається, як соціальна недостатність, зумовлена стійкою (повною чи частковою) непрацездатністю особи, яка визначає необхідність її (такої особи) матеріального та соціального забезпечення.¹

На сьогодні нормативне визначення цього поняття наведене в Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 7 липня 2004 року №183.² Так, відповідно до вказаної Інструкції, інвалідність - це соціальна недостатність (дезадаптація) внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я із стійким розладом функцій

¹ Порядок видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям у разі ліквідації органів, з яких особа вийшла на пенсію, а також перейменування (відсутності) посад, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Головного управління державної служби України від 3 грудня 2003 року // Офіційний вісник України. - 2003. - № 50. - СтЛ 173=

¹ Синчук СМ. Теоретичні основи визначення інвалідності як соціального ризику // Держава та регіони. Серія: Право. - 2003. - №17. — Ст. 67.

² Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 7 липня 2004 року №183// °фіційний вісник України. - 2004. - № 17, - Ст. 456функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги.

Ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання та групу інвалідності визначає медико-соціальна експертиза, яка проводиться відповідно до Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 року № 221.¹ Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу є медико-соціальні експертні комісії, що організуються у самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров'я обласних, Київських та Севастопольких міських державних адміністраціях².

Поняття інвалідності тісно пов'язане із групою інвалідності. В залежності від ступеня обмеження життєдіяльності встановлюється І, II, III групи інвалідності. При цьому, критерії для встановлення кожної групи передбачені вже згадуваною Інструкцією про встановлення груп інвалідності. Одночасно зі встановленням групи визначається і причина інвалідності, якою може бути загальне захворювання, професійне захворювання, трудове каліцтво та

інвалідність з дитинства. Законодавством України можуть бути встановлені і інші причини інвалідності*¹

Юридичне значення причини інвалідності полягає з тому, що вона визначає вид соціального забезпечення, яке надається особі та порядок його надання, а група інвалідності, в свою чергу, - розмір такого забезпечення.

Фактичний склад, що є підставою для призначення даного виду пенсії, охоплює такі юридичні факти:

- встановлення інвалідності І та II груп, незалежно від причин інвалідності в період перебування на державній службі;

- перебування на посаді державного службовця безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії;

- припинення ним державної служби;

- наявність загального трудового стажу згідно з вимога-ми ст. 25 Закону України „Про пенсійне забезпечення";

- наявність стажу державної служби не менше 10 років.²

При цьому слід враховувати, що відповідно до п. 15 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить вказаному

¹ Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 року № 221// Зібрання Постанов Уряду України. - 1994, - №8 -Ст. 190.

² Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 83 //Урядовий кур'єр. - 2 березня 1992 року, №12.

¹ Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 7 липня 2004 року №183 // Офіційний вісник України. - 2004, - №17. - Ст. 465,

² Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Головного Управління державної служби України від 31 липня 2000 року № 181/40 „Про врегулювання питання призначення пенсій державним службовцям у зв'язку з ^валідністю та втратою годувальника на випадок смерті державного ^службовця " // Офіційний вісник України. - 2000. - № 34. - Ст. 1446.

закону.¹ З огляду на це, підлягає застосуванню ст. 32 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначає тривалість страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності із солідарної системи загально-обов'язвого пенсійного страхування.

Розмір пенсії державним службовцям у зв'язку з інвалідністю обчислюється у порядку, передбаченому Законом України „Про державну службу", зі збільшенням за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Враховуючи положення п. 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання, в частині, що не перевищує розмір пенсії по інвалідності із солідарної системи виплачується з Пенсійного фонду України, а в частині, що перевищує цей розмір, - з Державного бюджету України.

Додаткові гарантії соціального захисту поширюються не тільки на державних службовців, але і на членів їх сімей. Такі гарантії проявляються в особливостях пенсійного забезпечення у зв'язку із втратою годувальника. Мета надання даного виду пенсійного забезпечення полягає у компенсації непрацездатним членам сім'ї, які перебували на утриманні державного службовця чи посадової особи

органу місцевого самоврядування, засобів до існування у зв'язку зі смертю цих осіб.

З огляду на те, що право непрацездатних членів _сім'ї на матеріальне забезпечення у зв'язку із втратою годувальника, має похідний характер від права на матеріальне забезпечення самого годувальника. В юридичній літературі, зокрема з точки зору В.А. Тарасова до елементів фактичного складу, що обумовлює право на даний вид пенсії, окрім основного юридичного факту, відносять факти, що стосуються становища годувальника та факти, що стосуються правого становища членів його сім'ї.¹

Враховуючи мету даного виду пенсії - коменсація втрачених засобів до існування, якими були заробітна плата чи пенсія годувальника, юридичним фактом, що обумовлює право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, має визнаватись не тільки після смерті, але й оголошення особи померлою чи визнання її безвісно відсутньою Така позиція знайшла відображення у Законі України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до ст, 36 названого Закону, положення, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Важливу роль у даному фактичному складі відіграють юридичні факти, що стосуються правового становища годувальника, оскільки саме вони ^відрізняють цей вид пенсії від пенсії у зв'язку із втратою ^г°дувальника на загальних підставах.

¹ Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. ' 2003. - №№ 49-51. - Ст.376.¹ Тарасова В.А. Юридические фактьі в области пенсионного °беспечения. - М: Изд-во Моск.университета, 1974. - С. 72.

Такими юридичними фактами є наявність у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років та загального трудового стажу, згідно з вимогами ст. 25 Закону України „Про пенсійне забезпечення".¹ В даному випадку, слід звернути увагу на ту обставину, що з набранняням чинності Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", закони України та інші нормативнеє правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, тому підлягають застосуванню положення ст. 32 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачена тривалість страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності. Наявність такого страхового стажу на день смерті годувальника є підставою для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника із солідарної системи. При цьому, у разі смерті пенсіонера, право на таку пенсію виникає незалежно від тривалості страхового стажу.

Юридичними фактами, що стосуються правого становища годувальника - посадової особи місцевого самоврядування, відповідно до ст, 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування", є наявність у годувальника стажу служби в органах місцевого самоврядування чи державної служби не менше 10 років та настання смерті в період перебування

_на службі в органах місцевого самоврядування або одержання пенсії відповідно до цього Закону,¹

Юридичними фактами, що стосуються правового становища суб'єктів права на пенсію у зв'язку із втратою _Г0дувальника, є належність їх до передбаченого законом кола непрацездатних членів сім'ї та перебування на утриманні державного службовця чи посадової особи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", непрацездатними членами сім'ї вважаються:

-чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли передбаченого законодавством пенсійного віку;

- діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років;

- діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах І-ІУ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довще, ніж до досягнення ними 23 років незалежно від того навчаються вони чи ні;

- чоловік (дружина), а у разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого ^г°Дувальника незалежно від віку і працездатності, якщо ^Він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною

¹ Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління державної служби України „Про врегулювання питання призначення пенсій державним службовцям у зв'язку з інвалідністю ^та втратою годувальника на випадок смерті державного службовця ^?1 від 31 липня 2000 року № 181/40 // Офіційний вісник України - 2000, - № 34. - Ст, 1446.^

² Ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України-2003. - №№ 49-51. - Ст. 376._с Ст, 21 Закону України „Про службу в органах місцевого °врядування" _{від 7 червня} 2001 року // Відомості Верховної Ради України. Ст. 175.

¹(дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.¹

При цьому усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника на рівні із рідними дітьми, а пасинок та падчерка мають право на таку пенсію, якщо вони не одержували аліментів від батьків. Право неповнолітніх дітей на пенсію у зв'язку із втратою годувальника зберігається і у разі їх усиновлення.

З огляду на те, що склад сім'ї за чинним пенсійним законодавством не збігається зі складом сім'ї за цивільним правом, в галузевій літературі пропонується використовувати термін „пенсійна сім'я", під якою розуміється сукупність тих членів сім'ї померлого годувальника, які підлягають забезпеченню у разі його смерті.

На думку В. А. Тарасова перебування на утриманні померлого годувальника, як юридичний факт у галузевій літературі відносять до фактів-станів.²

Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виділяє два випадки визнання члена сім'ї утриманцем: якщо він перебував на повному утриманні померлого годувальника або не перебував на повному утриманні, але отримував від нього допомогу, що була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування. При цьому дітям пенсія у зв'язку із втратою годувальника

призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.¹

Розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника непрацездатним членам сім'ї державного службовця визначається в порядку, передбаченому ст, 37 Закону України „Про державну службу" з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 „Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії",²

Враховуючи норму п. 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія у зв'язку із втратою годувальника непрацездатним членам сім'ї державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування у розмірі, що не перевищує розмір такої пенсії із солідарної системи, виплачується із Пенсійного фонду України, а частині, що перевищує цей розмір, - з Державного бюджету України.

Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що пенсійне забезпечення державних службовців, слугуючи основним джерелом засобів до існування таких осіб в період об'єктивної неможливості продовження служби у відповідних органах, є одним із основних заходів їх соціального захисту. Тривале виконання завдань та функцій держави і місцевого самоврядування зумовлює надання додаткових,

порівняно із загальними, гарантій у сфері такого забезпечення, зокрема підвищеного розміру пенсій, одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію. Впевненість у належному рівні матеріального забезпечення у старості, на випадок інвалідності чи матеріальному забезпеченні непрацездатних членів сім'ї у звязку із втратою годувальника, в свою чергу, сприяє сумлінному та результативному виконанню такими особами своїх службових обов'язків.