Питання 70- боруха

71. Особливості захисту авторського права в мережі Інтернет

Як відзначає Ю.Л. Бошицький, „охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності в глобальній комп’ютерній мережі Інтернет тільки чекає законодавчого врегулювання”.

Авторське право – один з основних видів охорони інтелектуальної власності в Мережі в силу як мінімум двох причин: - по-перше, більшість матеріалів, які передаються за допомогою мережі, є творами в юридичному сенсі, а тому, на них поширюється авторське право; - по-друге, оскільки сама природа електронних комунікацій передбачає багаторазове копіювання даних у процесі передачі їх каналами зв’язку, природно, виникає питання дотримання при такому копіюванні авторських прав.

Міжнародними договорами, що забезпечують основу правового регулювання використання об’єктів авторського права і суміжних прав у цифровому середовищі, є так звані Інтернет – договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 20.12.1996: Договір ВОІВ про авторське право (ДАП, чинний з 06.03.2002) та Договір ВОІВ про виконання і фонограми (ДВФ, чинний з 20.04.2002). Україна приєдналася до них 20.09.2001.

Як зазначає Ріппа П.С. дані, що наповнюють глобальну мережу Інтернет, тобто контент, є об’єктами авторських прав. Але для отримання доступу до цієї комп’ютерної мережі, необхідно скористатися різноманітним програмним забезпеченням, яке, в свою чергу, є також об’єктом авторського права. Основним національними актами, що регулюють правові відносини з приводу авторського права, у тому числі в мережі Інтернет, є Цивільний кодекс України та Закон України «Про авторське право та суміжні права». Саме вони наводять перелік суб’єктів даних правовідносин, чітко визначають їх права та обов’язки. Проте через особливості функціонування Інтернету, а саме: анонімності користувачів, екстериторіального характеру, свобод та швидкості поширення інформації – порушення авторських прав стало настільки буденним і поширеним явищем, що особа, вчиняючи протиправні дії, просто не усвідомлює їх сутності, а навпаки гадає, що діє в рамках закону. Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено випадки, що дають підстави для судового захисту: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав; піратство; плагіат; вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і суміжних прав; будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту; підроблення чи вилучення інформації про управління правами без дозволу суб’єктів авторського права чи особи, яка здійснює таке управління; розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об’єктів авторського права, з яких без дозволу автора вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі та ін. Даний перелік не є вичерпним, оскільки він відображає основні порушення і не наводить їх деталізацію.

Якщо говорити про захист авторських і суміжних прав у мережі, потрібно усвідомлювати, що це не тільки юридичні, але й технічні питання. За сучасних умов час контролювати використання творів у мережі дуже складно, у зв’язку з чим найбільш вдалі норми законів про авторське право не зможуть працювати в повну силу. Перспективи розвитку законодавства про авторське право стосовно до мережі значною мірою залежать від того, чи будуть створені технічні засоби, що дозволяють обмежувати і відстежувати використання творів у мережі. Особливості захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет полягають насамперед у контролі правовласників за використанням об’єктів, який полягає у такому:

- Обмежена функціональність. За такого підходу, власник авторського права надає користувачеві примірник твору, який має функціональні обмеження. Такий підхід є одним із шляхів упровадження в життя таких бізнес-моделей, як „спробуй, перед тим, як купити ” та „продавай поліпшені версії ”.

- „Годинникова бомба”. Аналогічно до прийому з функціональними обмеженнями, за цього підходу власник авторських прав розповсюджує функціонально повноцінний об’єкт інтелектуальної власності, але встановлює дату, після якої доступ до нього буде неможливим.

- Захист від копіювання. За цього підходу продавець обмежує кількість разів, коли комп’ютерний файл може бути скопійований.

- Криптографічні конверти. Це програмне забезпечення, яке зашифровує твори так, що доступ до них може бути отриманий лише із застосуванням належного ключа до шифру.

- Контракти. За умови правильного оформлення контракти можуть надати власникам авторського права і суміжних прав ширше повноваження щодо контролю за використанням їхніх творів ніж ті, що надаються їм відповідно до законодавства. - Запобіжні заходи. Законодавством держав-членів Світової організації торгівлі (СОТ) мають бути передбачені процедури, які передбачають ефективні дії проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, в тому числі термінові заходи, та способи захисту прав, які стримують від подальших порушень. Такі процедури держави-члени СОТ зобов’язує встановити стаття 41 Угоди TRIPS, яка є обов’язковою для підписання всіма членами організації.Одним із шляхів вирішення проблеми додержання авторських прав багато хто бачить так звану „справедливу ціну”.