54. Форми влаштування дітей, що залишились без піклування.

55. Джерела правового регулювання договірних зобов'язань з іноземним елементом. Найбільш поширені прив'язки у сфері деліктів з іноземним елементом.

Джерела договірних:

- національне законодавство України

* Закон України "Про МПП"

* ЦК України

* ГК України, тощо

- законодавство тієї країни до якої відсилає колізійна прив'язка

- уніфіковані міжнародно-правові договори

наприклад, Конвенція ООН Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, тощо

- судова й арбітражна практика, у випадку, якщо національна система на яку відсилає колізійна прив’язка містить визначає її як джерело права;

- міжнародний звичай в Україні звичай не є джерелом права. У статті 7 нового Цивільного Кодексу звичай, записаний як джерело права лише у одному випадку – звичай ділового обороту. Звичай – правила поведінки, які не передбачені актами законодавства, але є усталеним, тобто такими, що широко застосовуються у певній сфері підприємництва;

Кодифікований збірник торгівельних звичаїв – Інкотермс;

Звичай може бути джерелом права за таких умов:

· звичай повинен бути кодифікованим під егідою певної міжнародної організації;

· ця кодифікація повинна бути офіційно надрукованою міжнародною організацією – повинна бути видана з реєстраційним номером цієї організації;

· офіційна кодифікація повинна вводитися в дію на території відповідної держави певним правовим актом.

• двосторонні міжнародні договори;

Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах.

----- Найбільш поширені прив'язки у сфері деліктів з іноземним елементом.----

1. закон місця заподіяння шкоди (lex loci delicti) – найбільш поширений;

2. прив'язка до закону місця проживання (місцеперебування) осіб;

3. прив'язка до закону громадянства осіб (lex patriae);

56. Особливості захисту сімейних прав. Фоми та способи захисту сімейних прав.

Відповідно до ст. 18 СК до способів захисту сімейних прав та інтересів належать:

1) встановлення правовідношення;

2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

3) припинення правовідношення, а також його анулювання;

4) припинення дій, які порушують сімейні права;

5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;

6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором.

При цьому СК надає суду право застосовувати не лише ті способи захисту, які передбачені законом, а й ті, які передбачені договором між сторонами.

До першої групи способів захисту належать: позови про визнання батьківства (ст. 128 СК), визнання материнства (ст. 132 СК), заява про усиновлення.

До другої - стягнення аліментів на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі невиконання одним з батьків обов'язків за договором про сплату аліментів.

До третьої - розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним, неукладеним, позбавлення батьківських прав, скасування усиновлення.

До четвертої - усунення перешкод у спілкуванні з дитиною одним з батьків, обумовлених ухиленням другого з батьків, з яким проживає дитина, від виконання рішення органу опіки і піклування, якщо батьки проживають окремо.

До п'ятої - відновлення батьківських прав.

До шостої групи - відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ухиленням особи від виконання рішення суду щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї ( п. 2 ст. 158, п. 5 ст. 159 СК); ухиленням одного з батьків, з ким проживає дитина, від виконання договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків (ст. 157 СК).

Сімейний кодекс передбачає можливість лише одному з подружжя бути позивачем у справах про розірвання шлюбу, а у разі, якщо він визнаний недієздатним - позов пред'являється опікуном (ст. 110 СК).

Форми:

Існують дві основні форми захисту сімейних прав: юрисдикційна та неюрисдикційна (самозахист).

Юрисдикційна форма захисту — це діяльність уповноважених державою органів щодо захисту сімейних прав та інтересів учасників сімейних відносин. До органів, які здійснюють такий захист, належать: суд, органи опіки та піклування, нотаріус та прокурор.

Основною формою захисту сімейних прав є судова.

Захист сімейних прав здійснюється також органами опіки та піклування.

Неюрисдикційна форма захисту сімейних прав — це дії фактичного характеру, які учасник сімейних відносин вчиняє для захисту свого права та інтересу або права та інтересу іншої особи без звернення до відповідних юрисдикційних органів. У СК є спеціальна вказівка на те, що батьки мають право на самозахист своєї дитини (ч. 1 ст. 154 СК). Наприклад, якщо, на думку батьків, дитині загрожує небезпека, вони можуть здійснити певні фактичні дії, спрямовані на її захист: змінити місце проживання дитини, припинити її спілкування з певною особою, здійснити конкретні заходи щодо охорони дитини на вулиці, під час її повернення додому тощо.