Стаття 34 Принцип зрівнювання в правах

Громадяни однієї Договірної Сторони прирівнюються в правах до громадян іншої Договірної Сторони, які проживають на її території, у відношенні здатності складання або скасування заповіту на майно, яке знаходиться на території іншої Договірної Сторони, чи прав, які мають бути там здійснені, а також у відношенні здатності набуття за спадщиною майна або прав. Майно чи права переходять до них за тих же умов, які встановлені для власних громадян Договірної Сторони, які проживають на її території.

СТАТТЯ 35Право успадкування

1. Право успадкування рухомого майна регулюється законодавством Договірної Сторони, на території якої спадкодавець мав постійне місце проживання.

2. Право успадкування нерухомого майна регулюється законодавством Договірної Сторони, на території якої майно знаходиться.

СТАТТЯ 36Перехід майна державі

Якщо відповідно до законодавства Договірних Сторін спадкове майно, що успадковується державою за законом, переходить у власність держави, то рухоме майно передається державі, громадянином якої в момент смерті був спадкодавець, а нерухоме майно переходить у власність держави, на території якої воно знаходиться.

СТАТТЯ 37Форма заповіту

Форма заповіту визначається законами Договірної Сторони, громадянином якої був заповідач на момент складання заповіту. Однак, достатньо, щоб було дотримано законодавство Договірної Сторони, на території якої був складений заповіт. Це положення застосовується і відносно скасування заповіту.

СТАТТЯ 38Компетентність по справам про успадкування

1. Провадження по справам про успадкування рухомого майна, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 цієї статті, провадять установи Договірної Сторони, на території якої спадкодавець мав останнє постійне місце проживання.

2. Якщо все рухоме успадковане майно знаходиться на території Договірної Сторони, на якій спадкодавець не мав останнього постійного місця проживання, то за заявою спадкоємця чи відмовника, коли з цим згодні всі спадкоємці, провадження по справі про успадкування провадять установи цієї Договірної Сторони.

3. Провадження по справам про успадкування нерухомого майна провадять установи Договірної Сторони, на території якої це майно знаходиться.

4. Положення цієї статті застосовуються відповідно і до спорів по справах про успадкування.

Стаття 39Заходи щодо охорони спадщини

1. Органи однієї Договірної Сторони приймають відповідно до свого законодавства заходи, необхідні для охорони спадкового майна, що знаходиться на його території, залишене громадянином іншої Договірної Сторони.

2. Органи, які відповідають за вжиття заходів щодо охорони спадщини, після смерті громадянина іншої Договірної Сторони зобов'язані негайно повідомити консула цієї Договірної Сторони про смерть спадкодавця і про осіб, які заявили про свої права на спадщину, про відомі їм обставини, що стосуються осіб, які мають право на спадщину і % про місце їх перебування, про наявність заповіту, про розмір і вартість спадщини, а також про те, які вжиті заходи щодо охорони спадщини.

3. За вимогою дипломатичного представництва або консульської установи йому передається спадкове рухоме майно та документи померлого.

Висновок: Якщо спадкодавець, якому належало майно на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до статті 70 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкові відносини регулюються з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, за винятком, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. У разі, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося, вибір права спадкодавцем буде недійсним.

Стаття 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, – правом України

Відповідно до вищезазначеного Договору громадяни Держав-сторін договору прирівнюються у правах, що стосуються спадкування. По відношенню до громадян Литовської Республіки буде застосовуватись саме цей Договір між країнами.

52. Фактичні шлюбні відносини у Сімейному кодексі України. Договори осіб, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу???

53. Регулювання сімейних відносин за Законом України "Про МПП" та Договором між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу у цивільних справах від 28.05.2001 зі змінами Протоколу від 14.09.2007

Сімейні відносини за Законом України "Про МПП". Сімейні відносини регулюються окремим розділом – IX "Колізійні норми сімейного права".

Частина розділу – ст.55-60 присвячені шлюбу:

право на шлюб – /суть/ право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу; у випадку, якщо шлюб укладається в Україні щодо підстав недійсності шлюбу застосовується Сімейний кодекс України;

порядок укладення шлюбу /суть/ у випадку укладення в Україні шлюбу між громадянином та іноземцем, особою без громадянства або між іноземцями ФОРМА І ПОРЯДОК укладення шлюбу визначається правом України.

Водночас шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави;

дійсність шлюбу, укладеного за межами України /суть/ є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

шлюбний договір/суть/ сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору;

правові наслідки шлюбу /суть/ визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.

Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу.

Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

майнові відносини подружжя

подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться.

У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.

Вибір права, передбачений частиною другою статті 60 та статтею 61 цього Закону, має бути здійснений у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.

припинення шлюбу: /суть/припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Інша частина розділу присвячена батьківству:

Встановлення та оскарження батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження.

Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

утримання родичів та інших членів сім'ї /суть/ вимога про утримання родичів та інших членів сім'ї (крім батьків та дітей) не може бути задоволена, якщо відповідно до права місця проживання особи, яка зобов'язана надати утримання, такого зобов'язання про утримання не існує.

Усиновлення /суть/ усиновлення та його скасування регулюються особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача.

Здатність особи бути усиновлювачем визначається відповідно до її особистого закону.

Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача.

Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень цієї статті, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.

КЛЮЧОВЕ:

1) регулюються окремим розділом; 2) дві частини – шлюб та батьківство; інше – деталі.

Договором між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу у цивільних справах від 28.05.2001 зі змінами Протоколу від 14.09.2007

Такий собі договір в ньому є Глава 4 – колізійні норми та норми встановлення повноважень, а в главі є Розділ 3 – Сімейне право, а там написано щодо :

Укладення шлюбу

Умови укладення шлюбу для кожного з подружжя визначаються законодавством Договірної Сторони, громадянином якої він є.

Форма укладення шлюбу та перешкоди до його укладення визначаються законодавством Договірної Сторони, на території якої шлюб укладається.

Особисті та майнові правовідносини подружжя

Особисті та майнові правовідносини подружжя визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої вони мають спільне місце проживання.

Якщо один із подружжя проживає на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території другої Договірної Сторони, їхні особисті та майнові правовідносини регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої вони мали останнє спільне місце проживання.

Якщо подружжя не мало спільного місця проживання на території жодної з Договірних Сторін, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, де був поданий позов.

Розірвання шлюбу

Якщо на час порушення справи один із подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - громадянином другої Договірної Сторони, у справі про розірвання шлюбу застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої подружжя має спільне місце проживання. Якщо один із подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території другої Договірної Сторони, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, орган юстиції якої отримав заяву про порушення справи.

Якщо справу про розірвання шлюбу розглядає суд, він також є компетентним у вирішенні питань виховання й утримання неповнолітніх дітей подружжя, що розлучається.

Недійсність шлюбу

У справах про визнання шлюбу недійсним застосовується законодавство Договірної Сторони, яке застосовувалося при укладенні шлюбу.

І також як в МПП Батьківство

При встановленні чи оспорюванні батьківства застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, громадянство якої дитина набула при народженні.

Якщо громадянство дитини не встановлено, при розгляді питань встановлення чи оспорювання батьківства застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої дитина проживає або перебуває.

При встановленні чи оспорюванні батьківства компетентними є органи юстиції тієї Договірної Сторони, на території якої дитина проживає або перебуває.

ДАЛІ СТАТТІ 33 та 33 а в викладені в Редакції ЦЬОГО протоколу 2007 року

Це Правовідносини між батьками та дітьми

Правовідносини між батьками і дітьми регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина. Якщо це найбільше відповідає інтересам неповнолітньої дитини, ці правовідносини можуть регулюватися законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої проживає дитина.

Компетентним виносити рішення щодо правовідносин між батьками і дітьми є як суд тієї Договірної Сторони, на території якої проживає дитина на час порушення справи, так і суд тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина.

ЦЕ Опіка та піклування над неповнолітньою дитиною

Умови встановлення чи припинення опіки або піклування над неповнолітньою дитиною регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої проживає неповнолітня дитина на час порушення справи у суді.

Якщо цього вимагає законодавство тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина, для встановлення опіки та піклування обов'язковою є згода неповнолітньої дитини, якщо вона на те спроможна, та згода відповідного органу цієї Договірної Сторони.

Обов'язок здійснювати опіку чи піклування над неповнолітньою дитиною встановлюється згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, громадянин якої призначається опікуном чи піклувальником.

Громадянина однієї Договірної Сторони може бути призначено опікуном чи піклувальником неповнолітньої дитини, яка є громадянином другої Договірної Сторони, якщо він має місце проживання на території тієї Договірної Сторони, де він має виконувати цю функцію, та якщо це призначення найбільше відповідає інтересам неповнолітньої дитини.

ЦЕ ст. 36 Усиновлення

Усиновлення, його скасування або визнання усиновлення недійсним регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є усиновлювана дитина на час подачі заяви про усиновлення.

Для усиновлення обов'язковою є згода дитини, якщо вона на те спроможна, а також згода її законного представника та відповідного органу Договірної Сторони, громадянином якої є усиновлювана дитина, якщо цього вимагає законодавство цієї Договірної Сторони.

У розгляді питань усиновлення, скасування та визнання усиновлення недійсним компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої проживає усиновлювана дитина на час подачі заяви про усиновлення.

Ключове:

Аналогічні висновки як до закону + 1) у колізійних нормах надається перевага юрисдикції на території якої відбувались дії; 2) 3 статті 33, 33а, 36 – в редакції ПРОТОКОЛУ.