
- •1.Поняття цивільного права. Співвідношення цивільного, приватного та публічного права.
- •2. Проблеми визначення місця сімейного права в системі права України. Імперативне та диспозитивне регулювання майнових та особистих немайнових відносин в сім'ї.
- •3.Предмет та методи міжнародного приватного права.
- •4. Основні проблеми у визначенні предмету цивільно-правового регулювання.
- •Угода сторін про вибір права (порядок укладення, форма, зміст).
- •Основні правові системи сучасності. Монізм і дуалізм у приватному праві.
- •Договірне регулювання сімейних відносин у Сімейному кодексі України. Місце сімейно-правових договорів у договірній системі України
- •12.Звичай як джерело міжнародного приватного права.
- •13. Сучасні наукові школи цивільного права в Україні.
- •Поняття та види сімейних правовідносин.
- •15. Міжнародний договір як джерело міжнародного приватного права.
- •16. Поняття та кваліфікація юридичних фактів у цивільному праві.
- •17. Правовий статус дитини за сімейним законодавством України.
- •18. Способи визначення права, що має найбільш тісний зв'язок правовідносинами.
- •19. Вчення про цивільні правовідносини.
- •20. Поняття шлюбу. Теорії, що визначають правову природу шлюбу. Недійсність шлюбу в судовій практиці.
- •Питання 21,22,23,24 – гонтар! питання 25,26,27,28 – дзера! питання 29,30,31,32 – кириченко!
- •33. Гарантії захисту прав та інтересів інвестора за Угодою між Урядом України та Урядом Фінляндської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій від 07 жовтня 2004
- •34.Теорії сутності юридичної особи в радянському цивільному праві.
- •35. Поняття та характеристика аліментних відносин.
- •36. Загальна характеристика Принципів міжнародних комерційних договорів (Принципів ундруа) ' порядок укладення договору, тлумачення змісту договору, виконання договору, наслідки невиконання договору).
- •Поняття шлюбного договору та його види
- •Особливості вирішення судами спорів про розірвання шлюбу. Загальна характеристика договорів, що укладаються при розірванні шлюбу.
- •40.Сфера дії Конвенції оон про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року.
- •Особливості вирішення судами спорів про стягнення аліментів на дітей.
- •42. Засоби правового захисту покупця та продавця за Конвенцією оон про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року.
- •Загальна характеристика договірних конструкцій, передбачених у Сімейному кодексі України.
- •Звільнення від відповідальності за Конвенцією оон про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року.
- •45. Особливості встановлення батьківства (материнства) при застосуванні штучних методів репродукції людини.
- •47 Оспорювання батьківства (материнства).
- •48.Система міжнародно-правової охорони об'єктів авторського права.
- •49. Основні теоретичні підходи до визначення та класифікації способів забезпечення виконання зобов'язань.
- •50. Майнові договори подружжя: поняття та види.
- •52.Фактичні шлюбні відносини у Сімейному кодексі України. Договори осіб, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
- •Стаття 34 Принцип зрівнювання в правах
- •Стаття 39Заходи щодо охорони спадщини
- •54. Форми влаштування дітей, що залишились без піклування.
- •55. Джерела правового регулювання договірних зобов'язань з іноземним елементом. Найбільш поширені прив'язки у сфері деліктів з іноземним елементом.
- •56. Особливості захисту сімейних прав. Фоми та способи захисту сімейних прав.
- •57. Поняття та види колізійних прив'язок (формул прикріплення).
- •58. Договірне регулювання відносин батьків і дітей
- •1. Договір про аліменти дітям.
- •2. Договір про надання утримання синові чи дочці, які продовжують навчання після досягнення повноліття.
- •3. Договори між синами та дочками про спільне надання утримання батькам.
- •4. Договори про припинення права на утримання взамін на набуття права власності на нерухомість.
- •Підстави звільнення від відповідальності за Віденською Конвенцією оон про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •Розділ 4 Звільнення від відповідальності
- •60. Загальна характеристика сімейних спорів, що виникають між подружжям. Проблематика вирішення справ про поділ спільного майна подружжя.
- •Підстави відповідальності перевізника за Конвенцією для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаної у Монреалі 28 травня 1999 р.
- •Умови позадоговірної (деліктної) відповідальності.
- •Порядок встановлення та припинення опіки та піклування
- •Арбітражна угода за законодавством
- •Склад арбітражного суду .Призначення суддів
- •Арбітражне провадження
- •Винесення арбітражного рішення й припинення розгляду справи
- •Оспорювання арбітражного рішення
- •Визнання й виконання іноземних арбітражних рішень
- •65. Умови прийнятності скарг Європейським судом з прав людини.
- •66. Рішення Європейского суду з прав людини як джередо цивільного права
- •67. Захист прав фізичної особи у зв’язку із проведенням її фото, відео та кінозйомки.
- •68. Цивільно-правові способи захисту в разі поширення неправдивої інформації про особу.
- •69. Юрисдикційна і неюрисдикційна форма захисту права інтелектуальної власності. Їх схожість та відмінність між собою.
- •Питання 70- боруха
- •Особливості захисту авторського права в мережі Інтернет
- •72. Договірне регулювання відносин в авторському праві.
- •73. Правова охороно добре відомих торговельних марок в Україні.
34.Теорії сутності юридичної особи в радянському цивільному праві.
VІ. Радянські доктрини юридичної особи.
Радянською правовою школою було розроблено і запропоновано низку теорій юридичної особи, серед яких найвідомішими були: (1) теорія колективу, (2) держави, (3) директора, (4) соціальної реальності та (5) організації.
Теорія колективу була сформульована і розвинена А.В. Венедиктовим. На його думку, єдність державної власності означає, що за кожним держорганом як юридичною особою стоїть власник майна, що перебуває в його управлінні, – радянський народ, організований у державу. Оперативне ж управління виділеною держоргану з волі народу частиною державного майна, провідником якої є призначений державою відповідальний керівник (директор, завідувач,начальник і т.п.), здійснює не тільки цей керівник, а й очолюваний ним колектив робітників та службовців держоргану в цілому, оскільки саме в їхніх виробничих й інших діях втілюється діяльність самої державної юридичної особи. Згідно із цим «радянський соціалістичний господарський орган (держпідприємство) – це організований державою колектив робітників та службовців на чолі з його відповідальним керівником, на який держава поклала виконання певних державних завдань і якому воно надало для здійснення цих завдань відповідну частину єдиного фонду державної власності».
Теорія коллективу підтримувалась такими радянськими цивілістами, як
С.Н. Братусь, О.С. Іоффе, Ю.Х. Калмиков, Г.К. Матвєєв, В.П. Мозолін, В.А. Мусін, P.O. Халфіна та ін.
Теорії колективу протистояли три інші теорії.
Автором першої з них – теорії держави – є С.І. Аскназій, який вважав, що основу цивільних правовідносин за участю державних органів складає державна власність, а єдиним власником державного майна є сама соціалістична держава. Таким чином, за кожним підприємством стоїть один і той же суб’єкт – держава.
Другу теорію – теорію директора – висунув Ю.К. Толстой. Вона ґрунтується на тому, що єдиним суб’єктом, уповноваженим виражати волю держ органу в сфері правовідносин, є його керівник – директор, воля якого визначається волею держави й у той же час не залежить від волі працівників держ органу. Директор, відповідно до планових завдань держави, здійснює правомочності з володіння, користування й, у певних межах, розпорядження виділеним в оперативне управління держоргану майном.
Третя теорія – теорія соціальної реальності – в своїх основних рисах,
хоча й без використання цього найменування, була викладена 1948 р. М.Г. Олек-
сандровим, а у подальшому розроблялась С.І. Вільнян ським, Б.Б. Черепахіним, Д.М. Гєнкіним, на думку якого, цілком достатньо визнання юридичної особи такою ж соціальною реальністю, якою є інші суб’єкти права, щоб відпала необхідність у пошуках іншого його суспільного змісту.
Теорія «організації» була запропонована О. О. Красавчиковим (1972), згідно з якою юридична особа в радянському цивільному праві – це організація як певне соціальне утворення, тобто система істотних соціальних взаємозв’язків, за допомогою яких люди (або їх групи) поєднуються у єдине структурно й функціонально диференційоване соціальне ціле для досягнення поставлених цілей. Він розрізняє два поняття: юридичну особу – організацію і її юридичну особистість. Юридична особа – це організація, що володіє певними ознаками (організаційна єдність, майнова відособленість, участь в обороті від свого імені, самостійна майнова відповідальність, участь у цивільному процесі від свого імені). Юридична особистість – це встановлена законом міра можливості й необхідності участі організації в цивільних й інших правовідносинах, визначення меж її правосуб’єктності. Пізніше цю теорію підтримав український вчений професор А.О. Пушкін, на думку якого, сутність юридичної особи можна визначити тільки через поняття організації як соціального осередка, що створюється людьми й іншими організаціями на певних умовах і для досягнення визначеної цілі.