Красс приймає командування легіонами

Сенату, стривоженому діями непереможних повстанців потрібна була людина, якій можна було б довірити боротьбу з бунтівниками. Проте кращі полководці були поза Італією: Помпей продовжував війну в Іспанії, Лукулл воював з Мітрідатом в Малій Азії. У ситуації, що склалася, свої послуги запропонував Марк Ліциній Красс і сенат доручає йому місію придушення заколоту. Красс не був чужий римським політикам або військовому командуванню, оскільки він був командиром у Луція Корнелія Сулли під час другої громадянської війни між Суллою і фракцією Гая Марія в 82 р. до н. е. і служив під керівництвом Сулли в період диктатури останнього. Говорячи про призначення Красса один з римських істориків писав: «Так як держава зазнала не менших страхів, ніж тоді коли Ганнібал стояв біля воріт Риму, то суд відправив Красса з консульськими легіонами і з новим поповненням солдатів».

Красс отримав посаду претора, а також шість нових легіонів на додаток до двох консульських легіонів Геллі і Лентула, що дало йому 40 -50 тис. підготовлених римських солдатів.

Красс і Спартак

Коли війська Спартака знову просувалися на північ, Красс розташував шість своїх легіонів на кордонах регіону (Плутарх локалізує початкову битву між легіонами Красса і Спартака поблизу області Піцена, Аппіан же стверджує, що вона відбулася поблизу Самнія) і, відповідно до Плутарха, послав два легіони під керівництвом свого легата, Муммія, маневрувати поруч з армією Спартака, але дав їм наказ не вступати в бій з повстанцями. Коли з'явилася можливість, Муммій, який презирливо ставився до рабів і не вважав їх гідним супротивником, не послухався наказу, напавши на загони Спартака, і згодом був розгромлений. Римські війська були деморалізовані. Для того що б навести в них лад Красс скористався давнім римським звичаєм страти кожного десятого легіонера - децимації. Уцілілих солдатів Муммія вишикували і розбили на десятки, кожна десятка кидала жереб, і того, на кого він випадав, стратили його ж дев'ять товаришів. Аппіан пише, що Красс приєднав до своєї армії з шести легіонів два консульські легіони, а потім покарав децимацією солдатів тільки цих двох легіонів за неодноразові поразки в боях зі Спартаком. Аппіан розглядає і іншу точку зору: що Красс покарав всю об'єднану армію після того як вона зазнала поразки від Спартака. Число жертв децимації за Аппіаном склало 4000 легіонерів.

Незважаючи на ці первинні втрати після наведення ладу в лавах свого війська Красс, відповідно до Аппіана, спочатку знищує дві третини окремого десятитисячного загону спартаківців а потім завдає поразки самому Спартаку, при цьому гине близько 6 000 повстанців. Це стає поворотним моментом у війні. Легіони Красса отримують серію перемог у результаті чого Спартак був змушений відступити на південь через Луканію до Мессіни, що розташовувалася біля протоки, яка розділяє Італію з Сицилією. Перебуваючи на півдні, Спартак домовився з кілікійськими піратами, які обіцяли перевезти бунтівників на Сицилію, де б вони змогли розпалити нові повстання рабів і зібрати підкріплення. Але пірати не змогли виконати свою обіцянку, так як їм перешкодили римські військові кораблі. Плутарх пише, що вони просто обдурили повсталих.

Красс вирішив замкнути армію повсталих на маленькому Регійському півострові на півдні Італії. За короткий час його солдати вирили широкий рів завдовжки в більш ніж 300 стадій (55 кілометрів), і перекрили перешийок. За ровом римляни збудували стіну (Плутарх), Аппіан пише, що Красс «відрізав армію Спартака ровами, валами і палісадом». Плутарх пише, що у Красса також був намір позбавити своїх солдатів від шкідливого неробства. Армія Спартака опинилася в пастці, стало не вистачати їжі. Але Спартак знову вирвався з пастки: в одну з зимових ночей повсталі засипали частину рову і перейшли його, прорвавшись через римські загородження. Повсталі понесли втрати, відповідно до Аппіана вони втратили 6000 осіб вранці і 6000 увечері. Плутарх вважає, що Спартаку вдалося вивести лише третю частину свого війська.

Спартак відступив до Регію. Легіони Красса пішли за ним і після прибуття побудували укріплення поблизу Регію. Повстанці опинилися в облозі і були відрізані від постачання.