87. Кримінальна відповідальність за порушення авторських прав

Кримінально-правові способи захисту авторського права і суміжних прав встановлюються національним законодавством поряд із засобами цивільно-правового захисту авторських і суміжних прав.

Згідно із нормами Кримінального кодексу України (КК України) кримінальним злочином визнається незаконне використання об’єктів авторського права і суміжних прав, а саме: незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, або вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи (ст. 176 КК України).

Об’єктом цього злочину є майнове право власника авторських і суміжних прав на використання об’єкта авторського і суміжного права. Слід зазначити, що не підпадають під кримінальне діяння порушення особистих немайнових прав автора (наприклад, права авторства, права на ім’я, права на захист репутації автора).

Об’єктивний бік зазначеного злочину у сфері авторського права і суміжних прав полягає у вчиненні будь-якої дії, пов’язаної з незаконним використанням об’єктів авторських і суміжних прав, що спричинили матеріальну шкоду у великому розмірі. Слід мати на увазі, що матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі — якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (ст. 176 КК України).

Суб’єктивний бік цього злочину характеризується умислом, мотивом і метою. Умисел полягає у тому, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), могла і передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання. Мотивом скоєння цього злочину може бути, наприклад, прагнення одержання прибутку або просування по службі. Мета у цій категорії злочинів збігається з мотивом, проте в кожному конкретному злочині злочинець може переслідувати корисну мету, але суть цієї користі може бути різною. Кримінальну відповідальність за цей вид злочину несуть особи, які досягли віку осудності (16 років).

88. Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності

Відповідно до ст 431 ЦК, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цьо­го права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Дана стаття присвячена наслідкам порушення права інтелектуальної влас­ності — настанню цивільно-правової відповідальності. Тобто, в даному випадку мова йде лише про відповідальність згідно з нормами цивільного права, яка встановлюється цим Кодексом, іншими законами чи договором. Дана стаття безпосередньо не розкриває понят­тя порушення права інтелектуальної власності чи посягань на нього. Ці поняття розкрито та деталізовано у спеціальних законах про інтелектуальну власність.

Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності, як і за порушення будь-яких цивільних прав, передбачена ст.ст. 16, 22, 23 ЦК. Тобто, це є за­гальна цивільно-правова відповідальність.

Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності вста­новлюється також іншими законами про інтелектуальну власність. Це вже є спеціальна цивільно-правова відповідальність.

Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності може також встановлюватися у договорі. До неї відноситься така цивільно-правова відповідаль­ність, яка не передбачена ні в ЦК, ні в спеціальних законах про інтелектуальну власність. Тобто, вона є додатковою відповідальністю по відношенню до тієї, яка встановлена чин­ним законодавством.

Порушення права інтелектуальної власності можливе у різних формах: а) у формі дій (посягання на право інтелектуальної власності); б) у формі бездіяльності (невизнання пра­ва-інтелектуальної власності органами, через які у встановлених законом випадках має проводитися легітимація результатів інтелектуальної, творчої діяльності); в) у змішаній формі (невизнання права інтелектуальної власності з наступним незаконним використан­ням тим же суб'єктом результатів чужої інтелектуальної, творчої діяльності).

Порушенням права інтелектуальної власності визнається також ввезення на митну те­риторію України виробів (товарів), в яких використано об'єкти права інтелектуальної влас­ності, що захищаються на території України, без дозволу суб'єкта права інтелектуальної власності, з порушенням цього права незалежно від того, захищалися чи захищаються ці об'єкти в країні походження. Однак навіть за наявності ознак порушення права інтелекту­альної власності, дії, які законом визнаються правомірними, порушеннями права інтелек­туальної власності не визнаються. Порушником права інтелектуальної власності може бути фізична або юридична особа. Сама по собі вина порушника для кваліфікації дій чи бездіяльності як таких, що є пору­шенням права інтелектуальної власності, значення не має.

Цивільно-правова відповідальність згідно з положеннями ст. 22 ЦК настає у вигляді відшкодування збитків. Тобто, особа, якій завдано збитків у результаті порушення їх права інтелектуальної власності, як і будь-якого іншого цивільного права, має право на її відшко­дування. Крім цього, володілець прав інтелектуальної власності має право на відшкодуван­ня моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав (ст. 23 ЦК).

Матеріальним наслідком порушення права інтелектуальної власності є поява контра-фактних виробів, тобто продукції (товарів), вироблених з використанням об'єкта права ін­телектуальної власності і реалізованих у межах України з порушенням права на них. Кон-трафактними вважаються також вироби, які виготовлені законно, але розповсюджені з по­рушенням права суб'єкта інтелектуальної власності.

Порушення авторських і суміжних прав може відбуватися як у рамках договору, укла­деного між правоволодільцем і користувачем, так і в разі позадоговірного використання твору або об'єкта суміжних прав, коли відсутня згода правоволодільця і не сплачено відпо­відну винагороду. Здебільшого порушниками авторських і суміжних прав є особи, які до­пускають незаконне використання охоронюваних творів і об'єктів суміжних прав.

До порушень прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки відносяться: пору­шення авторства, порушення права на подання заявки на видачу патенту, порушення пра­ва на авторське ім'я, неправомірне використання винаходу, корисної моделі, промислово­го зразка, захищених патентом, порушення ліцензійного договору, позадоговірне пору­шення патентних прав, заміна одних ознак іншими в запозиченому об'єкті патентного права та ін. Порушенням прав на торговельну марку є неправомірні дії будь-яких осіб, що обмежують виключне право володільця торговельної марки. На вимогу володільця торго­вельної марки порушення може бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати володільцеві торговельної марки заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав володільця торговельної марки може також ліцензіат, якщо інше не передбачено ліцензій­ним договором.

Порушенням прав на географічне зазначення є використання неправдивого (фальшиво­го) зазначення або такого зазначення, що вводить в оману щодо справжнього місцезнахо­дження товару. У разі порушення прав на ім'я або прав, що випливають із присвоєння імені або спеціальної назви, автор наукового відкриття може вимагати через суд відновлен­ня його порушених прав, а також припинення дій, що порушують його права.

Порушенням прав володільця зареєстрованого компонування інтегральної мікросхеми, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством, є будь-яке посягання на його права, передбачені законом. На вимогу володільця прав на зареєстроване компону­вання інтегральної мікросхеми порушення має бути припинене, а порушник зобов'язаний відшкодувати володільцю прав заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав володільця зареєстрованого компонування інтегральної мікросхеми може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію. Порушенням права на комерційну таємницю вважа­ють заволодіння третьою особою невідомою їй раніше і цінною для неї в комерційному плані інформацією за допомогою незаконних методів.