15. Немайнові права інтелектуальної власності

Під особистими немайновими правами розуміють різновид цивільних прав, які виникають із приводу нематеріальних благ, є невід’ємними від особи та не мають економічного змісту.

Ст.. 423 ЦКУ Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам.

3. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

Особистими немайновими правами є ті, які не породжують майнових. Такі права в більшості є невідчужуваними, тобто вони є невіддільними від творця, однак деякі права, такі як право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності, можуть належати і іншим особам у випадках, передбачених законом, наприклад, спадкоємцям автора.

Право на визнання людини творцем належить тільки тій особі, яка створила об'єкт інтелектуальної власності. Право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта інтелектуальної власності, означає, що не можуть доповнюватись чи змінюватись об'єкти права інтелектуальної власності без відповідного дозволу автора. До інших особистих немайнових прав інтелектуальної власності можна віднести право на ім'я, крім того, автори мають право на опублікування свого твору під псевдонімом, або забороняти згадування свого імені.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав і є невідчужуваними.

У науковій літературі особисті немайнові права ще називають моральними правами.

Право авторства

Стаття 423 ЦК України до особистих немайнових прав суб’єктів права інтелектуальної власності відносить право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності, тобто право авторства на об’єкт права інтелектуальної власності. Зміст цього права полягає у тому, що саме творець (автор) має право стверджувати, що об’єкт права інтелектуальної власності є результатом його інтелектуальної, творчої діяльності і право авторства на цей результат належить йому як творцю (автору). Автор може оприлюднити результат своєї творчості під своїм ім’ям, або під псевдонімом, або навіть взагалі анонімно. Такий зміст права авторства характерний для інституту авторського права і суміжних прав.

Право авторства у розумінні Паризької конвенції про охорону промислової власності є обмеженим і не має такого прояву, як право авторства на об’єкти авторського права і суміжних прав.

Закон визнає право авторства за творцем лише деяких результатів науково-технічної творчості. Так, автор (творець) наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральних мікросхем, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин, породи тварин зазначається як автор цих об’єктів права інтелектуальної власності в охоронних документах на ці об’єкти. Крім того, творцеві вказаних об’єктів права інтелектуальної власності надано право присвоювати таким об’єктам будь-яку назву, зокрема своє ім’я.

Право авторства не визнається щодо таких об’єктів права інтелектуальної власності, як комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення, комерційна таємниця. Закон визнає лише майнові права на них, яких набувають фізичні особи, підприємці та юридичні особи на підставі того, що вони є власниками охоронних документів на ці об’єкти, або у силу їх використання.

До особистих немайнових прав суб’єктів права інтелектуальної власності ст. 423 ЦК України відносить і право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності. Особисті немайнові права дозволяють творцеві об’єкта права інтелектуальної власності назавжди зберегти зв’язок зі своїм результатом інтелектуальної, творчої діяльності. Цей зв’язок виявляється, перш за все, у тому, що автор контролює процес оприлюднення свого твору.

Саме автору належить право вирішувати, чи буде він знайомити широкий загал зі створеним ним об’єктом права інтелектуальної власності, і в якій формі, чи збереже цей об’єкт у таємниці, не виводячи з приватної сфери. Це право залежить від волевиявлення автора, оскільки лише він визначає, коли його твір є завершеним, та виявляє бажання довести відомості про нього до відома громадськості. Якщо автор вирішить оприлюднити відомості про свій твір, це право дозволяє йому визначити і спосіб, у який ці відомості будуть оприлюднені.

Оприлюднення твору є тим юридичним фактом, з яким пов’язується реалізація майнових прав автора, що виникають у нього з моменту створення твору. Тільки оприлюднений твір можна використовувати за дозволом автора. Слід зазначити, що реалізація факту оприлюднення твору в одній формі (наприклад, опублікування п’єси) не тягне за собою автоматичного визнання оприлюднення його в іншій формі (наприклад, у вигляді постановки п’єси у театрі). Зазначене право більш притаманне суб’єктам авторського права і суміжних прав.

Право на недоторканість твору

Творець (автор) об’єкта права інтелектуальної власності може запобігати будь-яким посяганням, які можуть або хотіли б завдати його твору треті особи. Право на недоторканість об’єкта права інтелектуальної власності дозволяє суб’єктам права інтелектуальної власності вжити заходів щодо недопущення можливості завдання шкоди цьому об’єкту або його спотворення. Автор, надаючи дозвіл на використання свого твору, слідкує, щоб таке використання не змінило твір настільки, що може виникнути загроза спричинення шкоди його честі та репутації як автора (глави 15 та 20 ЦК України). Це право здебільшого притаманне суб’єктам авторського права і суміжних прав. За порушення цілісності об’єкту права інтелектуальної власності встановлюється юридична відповідальність (ст. 439 ЦК України).

ЦК України не встановлює виключного переліку особистих немайнових прав суб’єктів права інтелектуальної власності. Це пов’язано з особливостями регулювання особистих немайнових прав на окремі об’єкти права інтелектуальної власності.