14. Поняття та зміст майнових прав інтелектуальної власності

Зміст права інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права та (або) майнові права інтелектуальної власності (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Під майновими правами розуміють суб’єктивні права, які пов’язані з використанням об’єктів права інтелектуальної власності, а також із тими матеріальними (майновими) вимогами, які виникають між учасниками правовідносин із приводу використання об’єктів права інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 424 ЦКУ майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав.

Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Коментар:

Майновими правами інтелектуальної власності є права, які мають економічний зміст. Всі майнові права можна поділити на виключні і невиключні. До виключних прав відносяться: право дозволяти використання об'єкта інтелектуальної власності і право перешкоджати неправомірному використанню такого об'єкта, у тому числі забороняти таке використання. До невиключних майнових прав відносяться: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності та інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Використання об'єкта права інтелектуальної власності може здійснюватися будь-яким способом в межах закону.

Право дозволяти використання об'єкта інтелектуальної власності полягає в праві суб'єкта права інтелектуальної власності розпоряджатися таким об'єктом на свій власний розсуд.

Виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єктів права інтелектуальної власності полягає також в можливості забороняти таке використання. Таке перешкоджання може бути лише в межах закону, тобто способами, які не заборонені законодавством.

До інших майнових прав інтелектуальної власності можна віднести право розпоряджатись об'єктами інтелектуальної власності, право відчужувати об'єкт, право подарувати, здати в оренду та інші права.

Чинне законодавство України може передбачати винятки та встановлювати обмеження у використанні майнових прав, однак у будь-якому випадку творець повинен мати можливість для нормальної реалізації прав інтелектуальної власності. Крім того, у передбачених законом випадках суб'єкт права інтелектуальної власності може бути позбавлений цих прав.

Частина 3 коментованої статті визначає, що майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах. Для цього їх вартість повинна бути визначена в грошових одиницях.

Як зазначають фахівці, майновими правами суб’єкта права інтелектуальної власності слід визнавати ті права, які становлять для нього певний майновий інтерес. При цьому у законодавстві про інтелектуальну власність майнові права творця та його правонаступників превалюють серед усіх інших його прав.

Загальний перелік майнових прав інтелектуальної власності на об’єкти права інтелектуальної власності закріплений у ст. 424 ЦК України.

Право на використання

За первинним суб’єктом права інтелектуальної власності закріплено право на використання створеного ним об’єкта права інтелектуальної власності та отримання максимального результату від використання його корисних властивостей (п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦК України). Такий результат повинен мати економічний зміст, тобто приносити творцеві відповідну матеріальну користь.

Право дозволу на використання

До виключного права первинного суб’єкта права інтелектуальної власності належить надання дозволу на використання цього об’єкта іншим особам (п. 2 ч. 1 ст. 424, ст. 426 ЦК України). Це право має абсолютний характер і може бути обмежене на підставі й у спосіб, передбачений законом (наприклад, примусова ліцензія, спільне право інтелектуальної власності, яке належить працівнику і роботодавцю). Таким чином, саме первинний суб’єкт права інтелектуальної власності (автор, творець) передає належне йому право на використання об’єкта права інтелектуальної власності іншій особі на підставі договору, в якому передбачаються умови такого використання. В силу цього інші особи набувають право на використання об’єкту права інтелектуальної власності, а відтак і право на отриманням матеріальної вигоди, за рахунок використання корисних властивостей цього об’єкта.

Право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності

Майнові права інтелектуальної власності не обмежуються тільки використанням та наданням дозволу на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а й передбачають виключне право суб’єкта права інтелектуальної власності перешкоджати неправомірному використанню цього об’єкта (п. 3 ч. 1 ст. 424 ЦК України).

Під неправомірним використанням слід розуміти будь-яке використання об’єкта права інтелектуальної власності, як у межах договору, так і поза договором, що порушує майнові права суб’єктів права інтелектуальної власності. Причому, якщо мова йде про неправомірне використання об’єктів права інтелектуальної власності в межах договору, то право, передбачене п. 3 ч. 1 ст. 424 ЦК України — це право первинних суб’єктів права інтелектуальної власності. У разі, коли неправомірне використання об’єктів права інтелектуальної власності відбувається поза договором, тобто є в наявності делікт, суб’єктом права перешкоджати неправомірному використанню є будь-який суб’єкт права інтелектуальної власності, як первинний, так і вторинний — як автор, так і інша особа, яка набула майнових прав інтелектуальної власності на підставі договору чи закону. Перешкоджати неправомірному використанню об’єктів права інтелектуальної власності всі суб’єкти права інтелектуальної власності можуть як неюрисдикційними способами (наприклад, лист-попередження, що адресований порушнику), так і юрисдикційними способами — шляхом звернення до відповідних органів державної влади.

Перешкоджати неправомірному використанню об’єктів права інтелектуальної власності автор або інший суб’єкт права інтелектуальної власності може шляхом попередження (запобігання) можливості неправомірного використання об’єкта права інтелектуальної власності, використовуючи різного рівня захисні технології на підвідомчих йому підприємствах з метою перешкоджання можливим підробкам. У випадку, коли неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності вже відбулося, суб’єкт права інтелектуальної власності може вимагати від правопорушника припинити незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності і тим самим припинити порушення належних йому майнових прав інтелектуальної власності.

Форми й види використання об’єктів права інтелектуальної власності визначаються їх особливостями, що закріплені у законодавстві України. Так, особливості використання об’єктів авторського права визначаються у ст. 441 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»; об’єктів суміжних прав — у статтях 453-455 ЦК України та статтях 39-41 Закону України «Про авторське право і суміжні права»; винаходів, корисних моделей та промислових зразків — у ст. 464 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 495 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» тощо.