17. Природні на штучні джерела

Електрорушійна сила — кількісна міра роботи сторонніх сил із переміщення заряду, характеристика джерела струму.

Позначається здебільшого літерою \mathcal{E} , вимірюється в системі СІ у Вольтах. Зазвичай електрорушійна сила

скорочується в текстах до е.р.с.

Електрорушійна сила ділянки кола дорівнює енергії, яку отримує одиничний заряд, пройшовши цю ділянку кола.

Для замкненого кола.

Для протікання електричним колом струму необхідно, щоб у колі були елементи, які переміщують електричні заряди,

збільшуючи їхню енергію. Сили, які виконують цю функцію називаються сторонніми силами. За своєю природою сторонні

сили можуть бути різноманітні: хімічні, як у електричних батареях і акумуляторах, термоелектричні, як у термопарах,

чи зумовлені явищем електромагнітної індукції, як у генераторах електричного струму. Кожне джерело живлення

характеризується своєю електрорушійною силою й внутрішнім опором.

У результаті розділення всередині джерела позитивних і негативних зарядів джерело набуває запасу потенціальної енергії,

яка витрачається на використання роботи з переміщення зарядів по всьому колу. Тепер можна сказати: ту частину замкненого

кола, в якій заряди рухаються під дією електростатичної різниці потенціалів називають зовнішньою, а ту, в якій носії

заряду рухаються під дією сторонніх сил - внутрішньою. Полюси джерела струму розділяють внутрішню і зовнішню ділянки кола.

18. Застосування електролізу

Електроліз – розклад речовин (наприклад, води, розчинів кислот, лугів, розчинених або розплавлених солей тощо) постійним

електричним струмом.

Електроліз полягає в електрохімічних процесах окиснення та відновлення на електродах. При електролізі позитивно заряджені

йони (катіони) рухаються до катода, на якому електрохімічно відновлюються. Негативно заряджені йони (аніони) рухаються

до анода, де електрохімічно окиснюються. В результаті електролізу на електродах виділяються речовини в кількостях,

пропорційних кількості пропущеного струму. Електроліз застосовується для одержання багатьох речовин (металів, водню,

хлору та ін.), при гальваностегії (нанесенні металічних покриттів), гальванопластиці (відтворенні форми предметів),

а також у хімічному аналізі (полярографія).

Відкриття електролізу стало можливим тільки лише після створення Вольтом батареї гальванічних елементів (1799).

19. Термо-та фототорезистор, їх застосування

Фоторези?стор — елемент електричного кола, який змінює свій опір при освітленні.

Принцип дії фоторезистора оснований на явищі фотопровідності — зменшенні опору напівпровідника при збудженні носіїв заряду світлом.

Найпопулярнішим напівпровідником, на основі якого виготовляються фоторезистори, є CdS.

Фоторезистори застосовуються у фотореле, які автоматично включають вуличне освітлення в сутінках, у турнікетах метро тощо.

Терморезистор, термістор — напівпровідниковий резистор, активний електричний опір якого залежить від температури; терморезистори

випускаються у вигляді стрижнів, трубок, дисків, шайб і бусинок; розміри варіюються від декількох

мкм до декількох см; на їх основі розроблені системи і пристрої дистанційного та централізованого

вимірювання і регулювання температури, протипожежної сигналізації та теплового контролю, температурної

компенсації різних елементів електричного кола, вимірювання вакууму та швидкості руху рідин і газів та ін.

Термісторами також називають термометри, в яких температура визначається за зміною електричного опору.