Аналіз показників собівартості продукції

Перший етап аналізу собівартості продукції передбачає загальну оцінку обсягу затрат за період дослідження (рік, за кварталами). При цьому значну увагу приділяють динаміці затрат, яка дозволяє виявити негативні тенденції перевитрат, а при поглибленому аналізі виявити їх причини. Цьому сприяє також аналіз структури затрат (за елементами та статтями) як в цілому по підприємству, так і за структурними підрозділами.

Об’єктами вивчення показників собівартості є:

• виробнича собівартість,

• повна собівартість,

• затрати на 1 грн. продукції,

• собівартість порівнянної продукції,

• собівартість окремих видів продукції,

• окремі статті затрат.

Сума прямих затрат на робочу силу і загальногосподарських (адміністративних) витрат називаються конверсійними затратами. Прямі затрати на матеріали та конверсійні затрати складають виробничу собівартість. Витрати, пов’язані з реалізацією продукції – це витрати на збут. У фінансовій звітності (ф.№2) вони показуються у рядку 080 “Витрати на збут”. Виробнича собівартість разом з витратами на збут та адміністративними витратами складають повну собівартість продукції.

Загальна оцінка кошторису витрат проводиться за відхиленнями фактичних затрат від запланованих у сумі і за структурою. За найбільш вагомими статтями, або за тими, за якими спостерігаються значні відхилення проводиться факторний аналіз.

Узагальнюючим показником собівартості продукції вважається показник – затрати на 1 гривню товарної продукції (З_1ТП, грн.). Для рентабельної продукції цей показник є  1 грн., для збиткової  1 грн.

Розрахункова формула показника затрат на одну грн. товарної продукції – це відношення повної собівартості продукції до її вартості в оптових цінах:

З_1ТП=Повна собівартість/Товарна продукція в оптових цінах підприємства

або З_1ТП=(Σq*z)/(Σq*p),

де q – кількість продукції в натуральних одиницях; z – затрати на одиницю продукції, грн.; р – ціна за одиницю продукції, грн.

Узагальнюючим показником собівартості продукції вважається показник – затрати на 1 гривню товарної продукції (З_1ТП, грн.). Для рентабельної продукції цей показник є  1 грн., для збиткової  1 грн.

Розрахункова формула показника затрат на одну грн. товарної продукції – це відношення повної собівартості продукції до її вартості в оптових цінах:

З_1ТП=Повна собівартість/Товарна продукція в оптових цінах підприємства

або З_1ТП=(Σq*z)/(Σq*p),

де q – кількість продукції в натуральних одиницях; z – затрати на одиницю продукції, грн.; р – ціна за одиницю продукції, грн.

Аналіз окремих статей витрат

Найбільш вагомими серед інших статей собівартості продукції є прямі витрати на оплату праці і на матеріали.

Засоби на оплату праці необхідно використовувати таким чином, щоб темп росту продуктивності праці був більшим ніж темп росту заробітної плати. При аналізі здійснюється систематичний контроль за фондом оплати праці, виявляються резерви його економії шляхом росту продуктивності праці і зниження її трудомісткості.

Фонд заробітної плати включає в себе не лише поточні витрати підприємства, але і виплати соціального характеру (допомога по тимчасовій непрацездатності), а також виплати з чистого прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства (премії за результатами річної роботи, матеріальна допомога і т.п.).

Найбільша питома вага у фонді заробітної плати – це оплата праці, що включається у собівартість продукції. На першому етапі аналізу розраховують абсолютне і відносне відхилення від планових показників по фонду оплати праці (ФОП):

ФОП=ФОП₁ – ФОП₀;

ВВ=ФОП₁–ФОП₀* .

Якщо ВВ0, то є перерозхід ресурсу, якщо ВВ0 – його економія. При розрахунку відносного відхилення (ВВ) по фонду оплати праці необхідно враховувати, що на індекс зміни обсягу виробництва І_ВП = .коригується лише змінна частина фонду оплати праці, тобто та, що змінюється пропорційно зі зміною випуску продукції. Наприклад, заробітна плата робітників, пов’язаних з виготовленням продукції (відрядна оплата праці).