1. Аналіз як метод пізнання.

Отже, аналіз- це метод пізнання явищ, предметів та процесів шляхом їх розкладання на складові частини. Проте, аналіз сам по собі існувати не може, Поряд з аналізом використовують синтез. Синтез –це метод пізнання явищ, предметів і процесів шляхом об”єднання їх складових частин в єдине ціле.

Аналіз у відриві від синтезу не має пізнавального значення. Аналіз і синтез як загальні способи пізнання становлять базис економічного аналізу Поєднання аналізу і синтезу являється одним із елементів діалектики.

Економічний аналіз як один із різновидів аналізу взагалі, являє собою скупуність послідовних аналітичних процедур, які мають на меті одержання висновків та екомендацій, щодо прийняття оптимальних рішень стосовно досліджуваного економічного об”акта чи явища.

Зміст економічного аналізу складається з визначення конкретного завдання дослідження певних процесів або явищ господарсько-фінансової діяльності підприємства, комплексної їх оцінки у взаємозв”язку, взаємозалежності, дослідження причин та наслідків цих зв”язків, обчислення величини впливу факторів на кінцевий результативний показник. Зміст економічного аналізу визначає його як конкретну функціональну науку.

Кожне підприємство функціонує з одного боку, в умовах дії ринкових механізмів, які постійно змінюються, а з другого боку – в умовах конкретних особливостей і специфічних завдань конкретного підприємства. Ефективність функціонування кожного підприємства залежить від того, чи відповідають управлінські рішення, якими керується дане підприємство для досягнення успіху на ринку, цим умовам. Базою для обгрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень може бути тільки глибокий комплексний аналіз діяльності підприємства.

Поняття аналізу властиве всім галузям науки. Проте, в залежності від об”єкту дослідження розрізняють аналіз фізичний, хімічний, математичний і ін. Використання аналізу в різних галузях, а особливо в природничих і суспільних науках має свої особливості. В природничих науках, щоб виявити головне в явищі, треба вивчити його абстрагуючись від всього. В аналізі економічних явищ не завжди можна скористатись експертним методом. Тут більше використовується метод наукової абстракції. Отже, економічний аналіз в широкому розумінні являє собою наукове вивчення суспільно - виробничих відносин людей в їх зв”язках і залежностях. Економічний аналіз повинен давати цифрові дані, матеріали для розробки економічної політики кожного підприємства. В зв”язку з цим економічний аналіз як наука розвиває і удосконалює методологію і методи дослідження економічних явищ в теоретичному плані. Такий аналіз дістав назву загально –теоретичного аналізу. Аналіз показників фінансово-господарської діяльності підприємств дістав назву конкретно-економічного аналізу.

Конкретно-економічний аналіз поділяють на макроекономічний і мікроекономічний аналіз. Макроекономічний аналіз проводиться на народногосподарському та галузевому рівнях. Мікроекономічний аналіз здійснюється на рівні підприємства, організації, установи та їх структурних підрозділів.

Аналіз г.д. можна розглядати в двох аспектах: як функцію управління і як самостійну економічну дисципліну, яка вивчає цю функцію. Економічний аналіз поряд з обліком, контролем являється однією з головних функцій управління господарською діяльністю підприємств.Він займає проміжне значення між збором і обробкою економічної інформації.

В умовах переходу до ринкових відносин значення економічного аналізу в управлінні зростає. Ринкова орієнтація в управлінні вимагає глибокого аналізу коньюктури ринку, вимагає аналізу альтернативних можливостей впровадження.

Предмет економічного аналізу

Економічний аналіз як наука являє собою систему знань про методи дослідження господарської діяльності підприємств і організацій. Кожна економічна дисципліна має свій предмет. Предметом економічного аналізу є господарська діяльність підприємств, їх підрозділів, відображена в системі показників плану, звітності і інших джерелах інформації.

Оцінюючи фінансову діяльність підприємств і об”єднань економічний аналіз на відміну від інших економічних дисциплін виявляє умови, за яких виникла ця діяльність та їх вплив на результати цієї діяльності. Виходячи з цього, можна сказати, що об”єктами аналізу є всі сторони діяльності, а також інші процеси пов”язані з нею. Об”єкти економічного аналізу можна об”єднати в дві групи за такими ознаками: місця вивчення господарської діяльності та суть економічних явищ та процесів. За місцями вивчення господарської діяльності об”єктами аналітичного вивчення є робочі місця, Підприємства та організації.

За суттю економічних явищ та процесів виділяють такі об”єкти економічного аналізу:

-формування виробничої програми в промисловості, товарообігу в торгівлі, результатів активних та пасивних операцій в банках;

-формування собівартості продукції в галузях матеріального виробництва, витрат в торгівлі, доходів та видатків в банках;

-формування прибутку, рентабельності та фінансовго стану у всіх об”єктах господарювання.

Зміст аналізу господарської діяльності вміщує в собі:

-дослідження економічних явищ та факторів, що їх обумовлюють;

-контроль і всестороння оцінка за виконанням бізнес- планів;

-оцінка ефективності роботи підприємств та їх підрозділів;

-розробку заходів щодо мобілізації виявлених резервів (прийняття управлінських рішень);

-оцінка оптимальності управлінських рішень. Зміст економічного аналізу найбільш повно розкривається в його завданнях. Основними завданнями економічного аналізу є:

1.Підготовка матеріалів для вибору оптимальних управлінських рішень.

2.Контроль і всестороння оцінка виконання бізнес-планів.

3.Оцінка ефективності роботи підприємств.

4.Виявлення резервів покращення показників господарської діяльності та розробка оптимальних управлінських рішень щодо їх мобілізації.

5.Прогнозування результатів роботи підприємста.

При проведенні аналізу на будь-якому підприємстві всі його завдання розв”язуються в комплексі. Лише тоді можна дати глибоку, науково обгрунтовану оцінку господарської діяльності підприємства та цого підрозділів.

Зв'язок економічного аналізу з іншими науками.

Економічний аналіз дуже тісно пов”язаний з рядом економічних та неекономічних дисциплін. В першу чергу, серед наук з якими пов”язаний аналіз слід виділити економічну теорію, яка вивчає економічні закони, механізми їх дії, створює теоретичну основу для розвитку всіх економічних дисциплін. При проведенні аналітичних досліджень слід враховувати дію цих законів.

Економічний аналіз тісно пов”язаний з плануванням і управлінням виробництвом. В аналізі широко використовуються планові матеріали. Тому аналітик повинен досконало знати основи державного регулювання економіки і методику планування виробництва аналізуючого підприємства. Економічний аналіз створює інформаційну базу для розробки планів і вибору управлінських рішень.Дуже тісно економічний аналіз пов”язаний з бухгалтерським обліком. Не знаючи методики бухгалтерського обліку дуже важко підібрати необхідні документи, перевірити їх достовірність. Водночас з допомогою економічного аналізу повною мірою реалізується контрольна функція бухгалтерського обліку. Економічний аналіз є важливим засобом дальшого вдосконалення бухгалтерськогго обліку і звітності. Крім даних бухгалтерського обліку, в процесі економічного аналізу використовуються дані статистичного обліку і звітності, матеріали вибіркових обстежень. Отже, економічний аналіз тісно пов”язаний із статистикою. При аналітичній обробці інформації широко використовують спеціальні методичні прийоми статистики-такі, зокрема, як порівняння, групування, визначення відносних чисел, середніх показників та ін. Економічний аналіз є засобом дальшого вдосконалення статистичного обліку і звітності. Як і у зв”язках з бухгалтерським обліком, це проявляється у пристосуванні статистичного обліку і звітності до вимог аналізу. Економічний аналіз пов”язаний з циклом фінансових наук. Аналіз фінансової діяльності, фінансового стану підприємств неможливо провести без знань чинних принципів податкової політики, фінансового планування, формування власних, позичених і спеціальних коштів, порядку їх використання. Неможливо проводити аналіз фінансових результатів, не знаючи порядку формування та розподілу прибутку.

Безпосередньо пов”язана з економічним аналізом така наука як ревізія і контроль. Цей зв”язок двосторонній, З одного боку, в процесі економічного аналізу використовуються матеріали документальних ревізій. З іншого, при проведенні ревізій застосовують прийоми економічного аналізу. Таким чином, економічний аналіз та ревізія і контроль доповнюють і збагачують один одного.

Економічний аналіз пов”язаний не тільки з економічними, а й з іншими науками. Це стосується в першу чергу математики, зокрема вищої, яка дає знання таких математичних методів, як кореляція, лінійне програмування і інших, що використовуються в процесі аналітичної обробки інформації.

Отже, підсумовуючи викладений матеріал робимо наступні висновки:

Економічний аналіз виступає як засіб вивчення економічного життя. Він забезпечує комплексне вивчення всіх сторін діяльності підприємств і об”єднань.

Класифікація економічного аналізу за його видами ,формами і основними напрямками

Класифікація економічного аналізу господарської діяльності має важливе значення для правильного розуміння його змісту і завдань. За економічним змістом аналіз господарської діяльності поділяється на фінансово-економічний і техніко-економічний. Різновидом техніко-економічного аналізу є функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Фінансово-економічний основну увагу приділяє фінансовим результатам діяльності підприємств, виконанню фінансового плану, виявленню резервів збільшення суми прибутку, покращенню фінансового стану і платоспроможності підприємства. Фінансово-економічний аналіз розкриває зміст фінансових показників в їх зв”язку з виробничими показниками. Базується на звітності підприємств, як на основному джерелі інформації. Проте, зміст такої інформації не дозволяє глибоко розкрити вплив на фінансові показники факторів, пов”язаних з технікою, технологією, організацією виробництва. Прагнення до максимальної деталізації узагальнюючих показників, доведення їх до рівня цеху, робочого місця привело до виникнення техніко-економічного аналізу. Зміст техніко-економічного аналізу відображає особливості техніки, технології і організації даного виду виробництва, тому він завжди носить чітко виражений галузевий характер. Слід також відмітити, що бувають випадки, коли техніко-економічний аналіз грає ведучу роль порівняно з фінансово-економічним. Це відбувається тоді, коли фактори, пов”язані з технікою, технологією і організацією бувають вирішеними для підвищення ефективності виробництва. Джерелом для проведення техніко-економічного аналізу є періодична та оперативна звітність. Його метою є оцінка результатів господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв”язків і взаємодії різних факторів та резервів виробництва, відпрацювання заходів раціоналізації використання ресурсів.

Діяльність будь-якого підприємства складається за багатьох господарських операцій. Аналіз проводиться до здійснення господарських процесів чи після їх завершення.

В залежності від часу проведення і характеру рішень аналіз поділяється на:

• оперативний;

• ретроспективний (поточний);

• попередній (прогнозний).

Оперативний аналіз використовується для вирішення завдань, що пов”язані з оперативним управлінням. Він проводиться щоденно, тим і відрізняється від ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз дозволяє безпосередньо в процесі господарської діяльності виявити негативні фактори та встановити їх вплив на виробництво, оцінити можливі наслідки цього впливу і застосувати засоби для усунення або попередження небажаних наслідків. Цей аналіз надає можливість оперативно обгрунтувати управлінські рішення та координувати виробництво. Завданнями оперативного аналізу є:

- виявлення відхилень від плану по основних показниках діяльності підприємства;

- оцінка відхилень від плану на основі вивчення факторів, що впливають на ці відхилення;

- оперативна розробка заходів, щодо усунення негативних факторів і забезпечення виконання завдань.

Недоліком оперативного аналізу є те, що на його основі не можна одержати повне уявлення про господарську діяльність в цілому. Крім того оперативний аналіз грунтується на оперативній інформації, яка не завжди є точною.

Найбільш поширеним видом аналізу є ретроспективний аналіз. Він проводиться після завершення господарської операції. Основними завданнями ретроспективного аналізу є :

- об”єктивна оцінка результатів діяльності підприємств;

- комплексне виявлення невикористаних резервів з метою підвищення ефективності виробництва;

Ретроспективний аналіз використовує результати оперативного і служить базою для прогнозного аналізу. Недоліком ретроспективного аналізу є: виявлені в процесі аналізу резерви відносяться до вже здійсненої господарської операції. Тобто, недоліком є його неоперативність. Переваги ретроспективного аналізу (порівняно з оперативним та перспективним) полягають в тому, що інформація яка використовується при його проведенні, має системний, комплексний характер, бо звітність підприємств базується на строго регламентованій системі бухгалтерського і статистичного обліку.

Аналіз, який передує здійсненню господарських процесів, має попередній характер. Прогнозним називається аналіз господарської діяльності в динаміці з метою виявлення основних тенденцій і факторів розвитку економіки підприємства на перспективу. Основими його завданнями є:

- наукове обгрунтування перспективних планів;

- оцінка очікуваного виконання цих планів.

Успішне застосування попереднього аналізу залежить від його організації. В першу чергу треба обрати ті економічні показники, аналіз яких має найбільше значення для підприємства. На другому етапі уточнюються , які методи слід використовувати при аналізі того чи іншого показника. Заключним етапом є здійснення попереднього аналізу. При цьому чітко формулюється мета аналізу, вивчається структура аналізуємого показника, визначаються фактори, які на нього впливають, аналізується динаміка показника. Достовірність результатів прогнозного аналізу залежить від якості та об”єктивності інформації. Впровадження попереднього аналізу в поєднанні з іншими видами аналізу значно підвищує рівень економічної роботи і посилює її дієвість.

До просторових форм аналізу належить:

- внутрішньогосподарський;

- галузевий;

- міжгосподарський (міжзаводський).

Внутрішньогосподарський аналіз проводять на окремих виробництвах чи структурних підрозділах.

Внутрішньогосподарський аналіз є основним засобом об”єктивної і всебічної оцінки діяльності підприємств. При проведенні даного аналізу використовують дані бухгалтерського та оперативного обліку. Здійснюють цей аналіз як економічна служба, так і керівники виробничих підрозділів.

Галузевий аналіз здійснюється на рівні управління окремою галуззю. Метою галузевого аналізу є об”єктивна оцінка виконання завдань по виробництву продукції даної галузі, виявлення внутрішньогалузевих резервів та їх мобілізації з метою покращення роботи в даній галузі. Джерелом інформації для проведення галузевого аналізу є бухгалтерська та статистична звітність, нормативно-довідкові матеріали, дані спеціальних досліджень та перевірок.

Міжгалузевий( міжгосподарський, порівняний) аналіз здійснюється на підприємствах та різних рівнях управління з метою виявлення передового досвіду і резервів. В сучасних умовах проводять порівняння показників окремих підприємств з середньогалузевими, а також найкращими показниками в даній галузі. Це надає можливість окремому підприємству оцінити свої досягнення порівняно з іншими.

За іншими ознаками розрізняють наступні напрямки аналізу господарської діяльності:

1. за галузевою ознакою: (аналіз промисловості, будівництва, транспорту торгівлі);

2. по споживачах інформації (внутрішній аналіз, зовнішній аналіз (банк, КРУ);

3. за періодичністю проведення (річний, квартальний, місячний, декадний);

4. за методами вивчення об”єкту (комплексний, системний, вибірковий (локальний),повний);

5. по суб”єктах проведення аналізу (аналіз економічних служб,технічних служб);

Функціонально-вартісний аналіз і його особливості.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) виник в 50-ті роки в США. Проте він досить швидко поширився і в ін. країнах. ФВА є різновидом техніко-економічного аналізу, використовується на стадії створення, конструювання і підготовки виробів, продукції до виробництва. Суть його в комплексному дослідженні функцій об”єкту з метою мінімізації затрат на стадіях його проектування, експлуатації при збереженні або підвищенні якості виконання цим об”єктом своїх функцій.

Об”єктами ФВА можуть бути окремі вироби, технологічні процеси, форми організації праці. З метою забезпечення найбільшої віддачі від виконання робіт по ФВА необхідно дотримуватись основних принципів при проведенні аналітичних досліджень. Серед них можна виділити основні:

-принцип ранньої діагностики-полягає в тому, що величина виявлених резервів залежить від того, на якій стадії життєвого циклу виробу проводиться ФВА (виробництва, експлуатації);

-принцип оптимальної деталізації-виділення споживчих функцій, які властиві об”єкту. Проте, якщо об”єкт досить складний, то в результаті його поділу на функції, їх може виявитись багато. Тому така вузька деталізація робить аналіз дуже громіздким. Тому доцільно при цьому вирішити проблему в два етапи:

1)поділити об”єкт на частини;

2)виконати ФВА кожного окремо виділеного об”єкту.

-принцип послідовності-виконання комплексу робіт по ФВА вимагає певної послідовності в дослідженні, перш за все попереднього вивчення майбутнього об”єкту і всіх обставин, які пов”язані з його виробництвом.

ФВА включає 7 етапів:

1)Підготовчий- вибирається об”єкт аналізу,намічаються основні завдання та складається робочий план;

2)Інформаційний- збір та систематизація інформації про даний об”єкт;

3)Аналітичний-на даному етапі проводиться деталізація даного об”єкту на функції, їх класифікація.Тобто, створюється функціонально-вартісна модель об”єкту. Оцінюються затрати по функціях. На основі цього формулюються завдання по вдосконаленню об”єкту з метою скорочення затрат на його виробництво.

4)Творчий-на цьому етапі здійснюється розробка варіантів спрощення та здешевлення конструкції виробу або технології.

5)Дослідницький- проводять комплексну техніко-економічну оцінку відібраних варіантів по критерію мінімуму затрат з врахуванням степені виконання об”єктом своїх функцій.

6)Рекомендаційний-приймається рішення щодо остаточного вибору варіантів зміни досліджуваного об”єкту.

7)Етап впровадження- це останній етап ФВА.Затверджують план і графік впровадження рекомендацій. Підводяться результати проведеної роботи, визначається економічний ефект від її проведення, оформляється звіт про результати аналізу.

В залежності від особливостей конкретного об”єкту, технології його виробництва і інших причин методика виконання ФВА може відрізнятися.Проте, в будь-якому випадку загальні принципи методології повинні зберігатися і виконуватися.

Інформаційна база економічного аналізу та його особливості.

Управління діяльністю суб”єкта господарювання пов”язане з прийняттям рішень. Обгрунтовані управлінські рішення можуть бути прийняті тільки після ретельного опрацювання великого обсягу інформації. Латинське слово інформація означає в перекладі повідомлення, роз”яснення, виклад. Під інформацією розуміють впорядковані повідомлення про процеси та явища, що відбуваються. Оскільки економічний аналіз в системі управління займає проміжне місце між збором і обробкою інформації та прийняттям управлінських рішень, ефективність його результатів економічного аналізу, оптимальність варіантів управлінських рішень залежить не тільки від глибини дослідження процесів та явищ, правильності вибору методики дослідження, але й від обсягів, достовірності, своєчасності повноти використовуваної ним економічної інформації. Аналіз є не тільки споживачем інформації, але й сам створює її для власних потреб.

Аналіз як функція управління, висуває до інформації ряд вимог:

- інформація повинна бути достовірною. Під достовірністю розуміють ступінь відповідності відображення реальному об”єкту.

- використовувана інформація в аналізі повинна бути доречною. При виробленні варіантів управлінських рішень аналітик не повинен опрацьовувати все, що можливо, а лише обмежитисть аналізом тих показників, які містять необхідну інформацію.

- інформація повинна бути цінною. Цінність інформації зумовлена її актуальністю і придаткністю для практичного застосування, в тому числі для економічного аналізу.

- інформація повинна бути доступною для сприйняття;

- оперативність одержання необхідної в управлінні інформації пов”язана з її актуальністю на момент прийняття рішень.

Сучасна економічна інформація повинна бути придатна для машинної обробки. Дотримання вимоги перспективності вихідної інформації означає спрямованість інформації у майбутнє.

Структура економічної інформації зумовлена її змістом та призначенням в управлінні. В залежності від поставлених цілей та завдань економічна інформація класифікується за певними ознаками:

1)за змістом, характером виникнення виділяють:

-законодавчо-правову, яка характеризує правове поле створення об”єктів;

-нормативно-планову, яка об”єднує дані різних планів, самостійно розроблених і доведених зверху;

-обліково-звітну інформацію, яка включає дані оперативного обліку та звітності, статистичного обліку і звітності, первинних документів та реєстрів сиснтетичного і аналітичного обліку;

- позаоблікова інформація доповнює вище наведені. До неї відносять проектно-конструторську, технічну і технологічну документацію.

2) За обсягом відомостей необхідних для управління:

- на комплексну та тематичну, яка стосується певного аспекту діяльності;

3)стосовно керованого об”єкта –на внутрішню, яка формується на підприємстві, та зовнішню, що надходить з-за його межами;

4)за ступенем обробки-на первинну, проміжну і результативну;

5)за способом зображення –на текстову, цифрову, графічну; та ін.

Таким чином, інформаційна система АГД повинна формуватися і вдосконалюватися з врахуванням всіх вимог, які перераховані були вище і являються необхідною умовою підвищення ефективності АГД.

Склад, зміст і якість інформації, яка залучається до аналізу має визначну роль в забезпеченні діяльності АГД. Аналіз не обмежується тільки економічними даними , а також використовує технічну, технологічну та іншу інформацію. Всі джерела даних для аналізу господарської діяльності діляться на планові, облікові та позаоблікові.

До планових джерел відносять всі типи планів, які розробляються на підприємстві (перспективні ,поточні, оперативні), а також нормативні матеріали, кошториси, та ін.

Джерелами інформації облікового характеру є всі дані, які містять документи бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, а також всі види звітності, первинна облікова документація.

Ведуча роль в інформаційному забезпеченні аналізу належить бухгалтерському обліку і звітності, де найбільш повно відображаються господарські явища, процеси, їх результати. Своєчасний та повний аналіз даних, які є в облікових документах (первинних і узагальнюючих) і звітності забезпечує прийняття необхідних заходів, щодо покращення діяльності підприємств.

Дані синтетичного обліку, де міститься кількісна характеристика явищ та процесів використовуються для поглибленого вивчення взаємозв’язків. Оперативний облік та звітність сприяють більш оперативному в порівнянні зі статистикою чи бухгалтерським обліком забезпечення аналізу необхідними даними.

Обліковим документом є і економічний паспорт підприємства, де накопичуються дані про результати господарської діяльності за декілька років. Деталізація показників, які містяться в паспорті дозволяє провести дослідження динаміки, виявити тенденції розвитку підприємства.

До позаоблікових джерел інформації відносяться документи, які регулюють господарську діяльність:

• офіційні документи, якими повинно 5користуватись підприємство в своїй діяльності (закони, накази акти ревізії та перевірок);

• господарсько-правові документи (договори, рішення арбітражних та судових органів);

• рішення загальних зборів колективу;

• матеріали вивчення досвіду, які отримані з різних джерел інформації (радіо, телебачення);

• технічна і технологічна характеристика;

• матеріали спеціальних досліджень стану виробництва на окремих робочих місцях;

• усна інформація, яка отримана під час зустрічі з представниками інших підприємств

Вирішальним етапом в АГД є підготовка інформації. В першу чергу інформація, яка зібрана для аналізу повинна бути доброякісною, Перевірка проводиться з двох сторін. По перше аналітик перевіряє, наскільки дані є повними, чи правильно оформлені. Обов”язково перевіряється правильність арифметичних підрахунків. Далі перевяються показники, наскільки вони є правильними . Аналіз буде менш трудомістким якщо буде забезпечена співставимість показників. Найбільш відповідальним етапом роботи аналітика є аналітична обробка даних. Будь-які результати аналітичного дослідження оформляються у вигляді документів (пояснюючі записки, справки).

Суть системного і комплексного підходів в аналізі фінансово-господарської діяльності.

Одним із основних напрямків сучасної науки є комплексне дослідження явищ і процесів як систем. Тому системний підхід до дослідження економічних явищ і процесів будь-якого підприємства є ядром методології комплексного економічного аналізу. Системний підхід базується на вивченні об”єктів як складних систем, які складаються із окремих елементів з багаточисленними внутрішніми і зовнішніми зв”язками. Системний підхід дозволяє більш глибоко вивчити об”єкт, отримати повне уявлення про нього. Основними особливостями системного підходу є динамічність, взаємодія, взаємозалежність елементів системи, комплексність, цілісність. Системний підхід в економічному аналізі дозволяє розробити науково обгрунтовані варіанти рішення господарських завдань, визначити ефективність цих варіантів, а це дає можливість вибрати найбільш оптимальне управлінське рішення. Виділяють наступні етапи системного аналізу:

- на першому етапі об”єкт аналізу представлений як певна система; на цьому етапі повинна бути сформульована мета розвитку системи, завдання, які вона вирішує, зв”язок з іншими системами.;

- на другому етапі системного аналізу підбирають показники, які здатні надати повну і якісну оцінку всім без винятку елементам, взаємозв”язкам, а також умовам в яких існує система;

- на третьому етапі розробляється загальна схема вивчаємої систем

Наступний етап присвячується побудові в загальному вигляді економіко-математичної моделі системи. При цьому на основі якісного аналізу визначаються математичні форми всіх рівнянь і нерівностей системи.

Наступний етап це робота з моделлю. Цей етап включає в себе об”єктивну оцінку результатів діяльності, комплексне виявлення резервів підприємства для підвищення його ефективності.

Комплексний аналіз-це сукупність принципів, методів та прийомів всебічного вивчення господарської діяльності підприємства. Основними ознаками його є повнота та все сторонність, системність, єдина мета, погодженість та одночасність проведення аналізу.

При проведенні комплексного аналізу виділяють наступні етапи:

1. Виділяють об”єкти аналізу, визначають мету та завдання.

2. Розробляється система синтетичних і аналітичних показників, що характеризують об”єкт аналізу.

3. Здійснюється збір інформації.

4. Проводиться порівняння показників і здійснюється факторний аналіз.

5. Виявляються невикористані можливості(резерви) підвищення ефективності виробництва.

6. Оцінюються результати господарської діяльності.

Поняття методу економічного аналізу. Характерні особливості методу аналізу господарської діяльності.

Кожна наука має свій предмет дослідження, який вивчається властивим їй методом. Предмет відповідає на питання, що вивчається, а метод –як вивчається, якими способами. Отже, метод –це спосіб пізнання, шлях дослідження, або система принципів та прийомів дослідження предмету науки.

В широкому розумінні слова метод- це система способів комплексного органічно взаємопов”язаного дослідження господарської діяльності підприємств, їх структурних підрозділів з метою ефективної оцінки їх роботи, виявлення і мобілізації внутрішніх резервів і забезпечення необхідної інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень. Специфічні для різних наук способи підходу до вивчення свого предмету, в тому числі і АГД базується на діалектичному методі пізнання. Діалектика як філософський метод пізнання дає ключ до розуміння природи, суспільства, мислення, тому є всезагальними методом пізнання. Діалектика виходить з того, що всі явища, процеси необхідно розглядати в постійному русі, зміні, розвитку. Звідси випливає одна з характерних особливостей методу аналізу господарської діяльності і- необхідність постійного порівняння. Порівняння дуже широко використовується в АГД. Фактичні результати діяльності порівнюються з результатами минулих років, досягненнями інших підприємств, плановими показниками. Діалектика також вчить, що кожне явище необхідно розглядати як єдність і боротьбу протилежностей. Звідси випливає необхідність вивчення позитивних і негативних сторін кожного явища, кожного процесу. Це також є однією з характерних рис АГД. Використання діалетичного методу в аналізі означає, що вивчення господарської діяльності підприємств повинно проводитися з врахуванням взаємозв”язків між явищами та процесами. Ні одне явище, не може бути зрозумілим, якщо його розглядати ізольовано від інших. Отже, щоб правильно зрозуміти та оцінити те чи інше економічне явище, необхідно вивчати його у взаємозв”язу з іншими явищами. Важливою методологічною особливістю аналізу є те , що він здатен не тільки встановлювати причинно-наслідкові зв”язки, але й давати їм кількісну характеристику, тобто забезпечувати вимірювання впливу факторів на результати діяльності. А це в свою чергу робить аналіз точним, а його висновки обгрунтованими. При цьому використовується метод індукції і дедукції. Найчастіше використовується метод дедукції-дослідження ведеться від загальних до часткових показників, тобто від наслідків до причин ( на-д, витрати аналізують за загальним рівнем, пізніше – в розрізі окремих статей затрат, товарооборот – в цілому по системі ОСС, потім по районах, споживчих товариствах, товарних групах). Метод індукції-дослідження ведеться від часткових до загальних показників. Цей спосіб використовується переважно при проведенні тематичного аналізу і особливо при техніко-економічному аналізі ( наприклад, аналізується кожна стаття собівартості продукції, а потім узагальнюється її вплив на загальний рівень витрат).

Виходячи з визначення методу економічного аналізу слід відмітити його характерні властивості:

-використання системи показників при дослідженні господарських процесів;

По своєму змісту показники ділять на кількісні і якісні. Кількісні показники відображають обсяг аналізуючих об”єктів і кількісні зміни, які в цих об”єктах відбуваються ( обсяг випущеної продукції, кількість робітникі).Якісні показники відображають суттєві особливості окремих сторін і всієї господарської діяльності, а також характеризують економічну ефективність цієї діяльності. Зміна кількісних показників неминуче викликає зміни в якісних показниках. Аналітичні показники ділять на абсолютні і відносні. Абсолютні показники виражаються в грошових натуральних, трудових вимірниках. Відносні показники відображають відношення одних абсолютних показників до інших, виражаються вони в %, коефіцієнтах, індексах і характеризують виконання плану, структуру вивчаємих явищ.

-вивчення причин, які викликали зміну господарських показників. При цьому треба виявити основні, найбільш суттєві причини (фактори);

-виявлення та вимір взаємозв”язку і взаємозалежності між показниками;

-порівняння досягнутих показників з міжгалузевими показниками або показниками кращих підприємств.

Слід розрізняти метод і методику АГД. Методика –це сукупність спеціальних прийомів, які використовуються в певній послідовності для АГД підприємств. Методику АГД поділяють на:

-загальну (типову);

-часткову(галузеву);

Під загальною методикою розуміють сукупність прийомів аналітичної роботи, які застосовують при дослідженні господарської діяльності на будь-кому підприємстві будь-якої галузі народного господарства.

Галузева методика конкретизує загальну методику відносно конкретної галузі виробництва. Вимоги системного підходу і комплексного вивчення економіки підприємств реалізується в структурі методики економічного аналізу. Слід розрізняти такі основні елементи методики:

-мета і завдання економічного аналізу;

-сукупність синтетичних та аналітичних показників, їх взаємозв”язки;

-фактори, які впливають на зміну показників;

-джерела інформації;

-методи аналізу;

-послідовність оформлення результатів та їх оцінку;

-організаційне і технічне забезпечення виконання аналітичних робіт.

Принципи організації виявлення і оцінки резервів виробництва.

Різноманітна господарська діяльність сучасного підприємства і результати його роботи залежать від різних факторів. Аналіз господарської діяльності призначений саме для вивчення цих причин або факторів, від яких залежать результати роботи і резерви їх покращення. Отже, фактор (від латинського-той що робить, чинить)-це умови, які необхідні для здійснення господарських процесів і які впливають на результати цих процесів. Фактори в економічному аналізі класифікують на:

• основні і другорядні;

• внутрішні і зовнішні;

• об”єктивні і суб”єктивні;

• загальні і специфічні;

• постійні і змінні;

• екстенсивні і інтенсивні.

До основних відносять фактори, які мають вирішальне значення на результативний показник. Другорядними є ті, які не мають вирішальної дії на результати господарської діяльності в даних умовах. Звідси можна зробити висновок, що в залежності від обставин один і той же фактор може бути як основним так і другорядним.

Особливу увагу приділяють дослідженню внутрішніх факторів, на які підприємство може діяти. Проте, в багатьох випадках в сучасних умовах на результати роботи кожного підприємства в значній мірі впливає діяльність інших підприємств, наприклад, рівномірність і своєчасність поставки сировини і матеріалів, їх якість, вартість, кон”юктура ринку, інфляція. Це є зовнішніми факторами. Їх дослідження дозволяє точніше визначити степінь дії внутрішніх причин і виявити внутрішні резерви виробництва.

Для того, щоб правильно оцінити діяльність підприємства фактори ділять на об”єктивні і суб”єктивні. Об”єктивні не залежать від бажань людей, наприклад, стихійне лихо. Суб”єктивні залежать від діяльності окремих людей, підприємств, організацій.

Також фактори ділять на загальні і специфічні. До загальних відносять фактори, які діють у всіх галузях економіки. Специфічні діють тільки в умовах окремої галузі чи підприємства. Такий поділ дозволяє повніше врахувати особливості окремих підприємств, галузей виробництва і зробити точну оцінку їх діяльності.

Постійні впливають на вивчаєме явище безперервно на протязі всього часу. Прояв змінних факторів відбувається періодично, наприклад, володіння новою технікою, нових видів продукції. Важливе значення для оцінки діяльності підприємств є поділ факторів на інтенсивні і екстенсивні. До екстенсивних відносять фактори, які пов”язані з кількісним, а не якісним приростом результативного показника ( наприклад, збільшення об”єму виробництва продукції шляхом збільшення посівної площі, кількості робітників). Інтенсивні фактори виявляються у зростанні продуктивності праці і віддачіосновних економічного аналізу.

Вона дозволяє встановити, оцінити вплив кожного фактора, визначити напрямки дії окремих факторів на показники господарської діяльності, виявити внутрішньогосподарські резерви, визначити конкретні шляхи по їх мобілізації. Тобто, на основі класифікації факторів можна моделювати виробничо-господарську діяльність, здійснюючи пошук внутрішньогосподарських резервів з метою підвищення ефективності виробництва.

Резерви- це невикористані можливості зниження затрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства на даному етапі його економічного рівня. Класифікація резервів грунтується на класифікації факторів, В ринковій економіці основними є фактори і резерви, пов”язані з інтенсифікацією господарської діяльності підприємств.

Резерви класифікують за різними ознаками.

За просторовою ознакою резерви ділять на:

-внутрішньогосподарські,

-галузеві,

-регіональні резерви.

До внутрішньогосподарських відносять ті резерви, які можуть бути використані тільки на досліджуваному підприємстві. До них відносять втрати робочого часу і матеріальних ресурсів із-за низького рівня організації і технології виробництва. Галузеві резерви - це ті, які можуть бути виявлені тільки на рівні галузі, наприклад, виведення нових сортів рослин, розробка нових технологій. Регіональні резерви можуть бути виявлені і використані в межах географічного району (використання місцевої сировини і палива, енергетичних ресурсів).

За часовою ознакою резерви ділять на :

-невикористані;

-поточні;

-перспективні.

Невикористані резерви – це упущені можливості підвищення ефективності виробництва відносно плану чи досягнень науки за минулий час. Під поточними резервами розуміють можливості покращення результатів господарської діяльності, які можуть бути реалізовані на протязі найближчого часу. Перспективні розраховані на довгий час, їх використання пов”язано з впровадження нової техніки,технології та ін.

Важливе занчення в АГД має групування резервів за видами ресурсів. Наприклад, виявлено резерв збільшення випуску продукції за рахунок більш ефективного використання трудових ресурсів. Проте, щоб його засвоїти, необхідно в тому ж розмірі виявити резерви збільшення виробництва продукції за рахунок кращого використання засобів праці і предметів праці. Якщо по якомусь ресурсу резервів не вистарчає, то в розрахунок приймається найменша величина резервів, виявлена по одному з них.

За характером дії на результати діяльності резерви ділять на інтенсивні і екстенсивні. До резервів екстенсивних відносять ті, які пов”язані з використанням додаткових ресурсів(матеріальних, трудових). Інтенсивними резервами рахуються ті, які пов”язані з найбільш раціональним використанням виробничого потенціалу. За способом виявлення резерви ділять на явні і скриті. До явних відносять резерви, які легко виявити за матеріалами бухгалтерського обліку і звітності. До скритих резервів відносять резерви пов”язані з впровадженням досягнень науково-технічного прогресу, які не були передбачені планом. Таким чином, класифікація резервів дозволяє більш глибоко зрозуміти суть і організувати їх пошук комплексно та ціленаправлено.

Одним з основних завдань аналізу є виявлення і оцінка резервів підвищення ефективності виробництва. Здійснюючи пошук резервів, керуються наступними принципами.

1.Виявлення резервів повинно носити науковий характер, базуватися на знаннях економічних законів, досягненнях науки та практики. При цьому необхідно знати економічну сутність і природу господарських резервів, джерела і основні напрями їх пошуку, а також методику їх підрахунку і узагальнення.

2.Пошук резервів повинен бути комплексним і системним. Комплексний підхід вимагає всебічного виявлення резервів по всіх напрямках господарської діяльності з наступним їх узагальненням. Системний підхід до пошуку резервів означає вміння виявляти і узагальнювати резерви з врахуванням взаємозв”язку вивчаємих явищ. Це дозволяє, з одного боку, більш повно виявляти резерви, а з другого – уникнути їх повторного рахунку.

1. Принцип попередження повторного підрахунку резервів випливає з попереднього. Повторний підрахунок резервів виникає при їх узагальненні, коли не враховується взаємодія різних факторів, від яких залежать результати діяльності підприємства. (Наприклад, при підрахунку резервів собівартості продукції допускається їх повторний рахунок, якщо окремо визначати резерви за рахунок збільшення об”єму виробництва продукції і за рахунок недопущення перевитрат засобів по кожній статті затрат, без врахування дії першого фактора на другий.Відомо, що із збільшенням об”єму виробництва продукції пропорційно збільшується тільки величина умовно-змінних витрат, а умовно-постійні залишаються без змін. В результаті збільшення об”єму виробництва продукції перерозхід засобів на на виробництво продукції зменшиться по багатьох статтях затрат, а по деяких буде економія. Якщо цього не врахувати, то величина резервів зниження собівартості продукції буде завищена.)

2. Резерви повинні бути економічно обгрунтованими, тобто при їх оцінці необхідно враховувати реальні можливості підприємства.

3. Пошук резервів повинен бути оперативним. Чим оперативніше проводиться виявлення резервів тим ефективніший процес.

4. Резерви виявляються більш повнішими, якщо в їх пошуку приймають участь робітники різних спеціальностей. Звідси і виник принцип масового пошуку резервів.

При попередньому визначенні напрямків виявлення резервів виділяють “ ведучі ланки” або “вузькі місця” в підвищенні ефективності виробництва. За цим принципом виділяють участки виробництва, де систематично не виконуються плани. Таким чином визначаються основні напрямки, за якими пошук резервів йде в першу чергу. Визначення таких напрямків значно підвищує ефективність пошуку резервів.

Для систематизації й узагальнення всієї аналітичної роботи спрямованої на виявлення та реалізацію резервів, обчислення здійснюють за напрямами і джерелами. При цьому враховують, що кожен вид резервів має властиві лише йому джерела. З них і слід розпочинати розрахунок.

Інформаційна безе економічного аналізу.

1. Управління діяльністю суб”єкта господарювання пов”язане з прийняттям рішень. Обгрунтовані управлінські рішення можуть бути прийняті тільки після ретельного опрацювання великого обсягу інформації. Латинське слово інформація означає в перекладі повідомлення, роз”яснення, виклад. Під інформацією розуміють впорядковані повідомлення про процеси та явища, що відбуваються. Оскільки економічний аналіз в системі управління займає проміжне місце між збором і обробкою інформації та прийняттям управлінських рішень, ефективність його результатів економічного аналізу, оптимальність варіантів управлінських рішень залежить не тільки від глибини дослідження процесів та явищ, правильності вибору методики дослідження, але й від обсягів, достовірності, своєчасності повноти використовуваної ним економічної інформації. Аналіз є не тільки споживачем інформації, але й сам створює її для власних потреб.

Аналіз як функція управління, висуває до інформації ряд вимог:

-інформація повинна бути достовірною.Під достовірністю розуміють ступінь відповідності відображення реальному об”єкту.

-використовувана інформація в аналізі повинна бути доречною. При виробленні варіантів управлінських рішень аналітик не повинен опрацьовувати все, що можливо, а лише обмежитисть аналізом тих показників, які містять необхідну інформацію.

-інформація повинна бути цінною. Цінність інформації зумовлена її актуальністю і придаткністю для практичного застосування, в тому числі для економічного аналізу.

-інформація повинна бути доступною для сприйняття;

-оперативність одержання необхідної в управлінні інформації пов”язана з її актуальністю на момент прийняття рішень.

Сучасна економічна інформація повинна бути придатна для машинної обробки. Дотримання вимоги перспективності вихідної інформації означає спрямованість інформації у майбутнє.

Структура економічної інформації зумовлена її змістом та призначенням в управлінні. В залежності від поставлених цілей та завдань економічна інформація класифікується за певними ознаками:

1)за змістом, характером виникнення виділяють:

-законодавчо-правову, яка характеризує правове поле створення об”єктів;

-нормативно-планову, яка об”єднує дані різних планів, самостійно розроблених і доведених зверху;

-обліково-звітну інформацію, яка включає дані оперативного обліку та звітності, статистичного обліку і звітності, первинних документів та реєстрів сиснтетичного і аналітичного обліку;

-позаоблікова інформація доповнює вище наведені.До неї відносять проектно-конструторську, технічну і технологічну документацію.

2)За осбягом відомостей необхідних для управління:

-на комплексну та тематичну, яка стосується певного аспекту діяльності;

3)стосовно керованого об”єкта –на внутрішню, яка формується на підприємстві, та зовнішню, що надходить з-за його межами;

4)за ступенем обробки-на первинну, проміжну і результативну;

5)за способом зображення –на текстову, цифрову, графічну;та ін.

Таким чином, інформаційна система АГД повинна формуватися і вдосконалюватися з врахуванням всіх вимог, які перераховані були вище і являються необхідною умовою підвищення ефективності АГД.

Склад, зміст і якість інформації, яка залучається до аналізу має визначну роль в забезпеченні діяльності АГД. Аналіз не обмежується тільки економічними даними , а також використовує технічну, технологічну та іншу інформацію. Всі джерела даних для аналізу господарської діяльності діляться на планові, облікові та позаоблікові.

До планових джерел відносять всі типи планів, які розробляються на підприємстві (перспективні ,поточні, оперативні), а також нормативні матеріали, кошториси, та ін.

Джерелами інформації облікового характеру є всі дані, які містять документи бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, а також всі види звітності, первинна облікова документація.

Ведуча роль в інформаційному забезпеченні аналізу належить бухгалтерському обліку і звітності, де найбільш повно відображаються господарські явища, процеси, їх результати. Своєчасний та повний аналіз даних, які є в облікових документах (первинних і узагальнюючих) і звітності забезпечує прийняття необхідних заходів, щодо покращення діяльності підприємств.

Дані синтетичного обліку, де міститься кількісна характеристика явищ та процесів використовуються для поглибленого вивчення взаємозв’язків. Оперативний облік та звітність сприяють більш оперативному в порівнянні зі статистикою чи бухгалтерським обліком забезпечення аналізу необхідними даними.

Обліковим документом є і економічний паспорт підприємства, де накопичуються дані про результати господарської діяльності за декілька років. Деталізація показників, які містяться в паспорті дозволяє провести дослідження динаміки, виявити тенденції розвитку підприємства.

До позаоблікових джерел інформації відносяться документи, які регулюють господарську діяльність:

• офіційні документи, якими повинно 5користуватись підприємство в своїй діяльності (закони, накази акти ревізії та перевірок);

• господарсько-правові документи (договори, рішення арбітражних та судових органів);

• рішення загальних зборів колективу;

• матеріали вивчення досвіду, які отримані з різних джерел інформації (радіо, телебачення);

• технічна і технологічна характеристика;

• матеріали спеціальних досліджень стану виробництва на окремих робочих місцях;

• усна інформація, яка отримана під час зустрічі з представниками інших підприємств

Вирішальним етапом в АГД є підготовка інформації. В першу чергу інформація, яка зібрана для аналізу повинна бути доброякісною, Перевірка проводиться з двох сторін. По перше аналітик перевіряє, наскільки дані є повними, чи правильно оформлені. Обов”язково перевіряється правильність арифметичних підрахунків. Далі перевяються показники, наскільки вони є правильними . Аналіз буде менш трудомістким якщо буде забезпечена співставимість показників. Найбільш відповідальним етапом роботи аналітика є аналітична обробка даних. Будь-які результати аналітичного дослідження оформляються у вигляді документів (пояснюючі записки, справки).

Організація економічного аналізу

В сучасних умовах господарювання питання організації економічного аналізу набули особливої актуальності. Вдосконалення форм і методів господарської роботи передбачають поліпшення організації аналізу. Термін “організація” означає налагодження, впорядкування, приведення в систему, норму. Організація економічного аналізу це система прийомів і засобів, які забезпечують оптимальне її функціонування і подальший розвиток. Методологічною основою будь-якої організації є діалектичний метод. Стосовно організації економічного аналізу це означає розгляд його як системи, що перебуває у безперервному русі, розвитку, взаємозв”язку. При організації економічного аналізу використовуються загальнонаукові методи: індукція, дедеукція, класифікація, системний, комплексний підхід та ін. Основними завданнями організації економічного аналізу є:

-раціоналізація аналітичних процесів, скорочення їх циклів;

-підвищення якості аналітичної інформації;

-автоматизація аналітичних робіт;

-забезпечення ефективного використання аналітичної інформації в управлінні;

-раціональна організація праці;

-забезпечення ефективності аналізу, постійний його розвиток та вдосконалення;

Аналітичний процес включає наступні етапи:

-складання програми або плану проведення економічного аналізу;

-добір і перевірка інформації необхідної для проведення аналізу;

-вибір і розрахунок аналітичних показників;

-аналітична обробка і зіставлення показників;

-узагальнення результатів аналізу і контроль за реалізацією висновків і пропозицій. Найвідповідальніший етап підготовчої роботи є складання програми. Програма зумовлюється метою аналізу і практичним використанням його результатів. Поряд з програмою складають календарний графік, а також визначають склад учасників аналітичної роботи. Добір і перевірку інформації виконують залежно від поставленої мети і програми економічного аналізу. При цьому використовують усі види інформації (планово-нормативну, обліково-звітну).

Аналітична обробка і зіставлення показників проводяться для того, що повною мірою розкрити внуртішні закономірності в економіці підприємства.Для цього необхідно не тільки правильно вибрати і розрахувати показники,а й обробити їх.

Узагальнення результатів аналізу та контроль за реалізацією висновків і пропозицій, здійснюється для того, щлб виявити причини, які позитивно або негативно впливали на загальні результати. Завершальний етап аналітичного процесу – оформлення результатів аналізу. Результати можуть бути: текстові описового характеру (аналітичниі записки, висновки, звіти);

-безтекстові (таблиці, графіки, діаграми);

Якщо аналіз виконує стороння організаці, або орган, що здійснює контроль за діяльністю підприємства (банки, фінансові і страхові органи), його результати оформляють у вигляді висновку. Якщо аналіз здійснює саме підприємство, то результати можуть бути подані у вигляді звітів, аналітичних звітах та записках.

Для об”єктивної оцінки результатів будь-якого підприємства необхідно встановити чи обгрунтовані показники плану і чи враховані у плані можливості підприємства. Висновки повинні носити конструктивний характер, а в пропозиціях необхідно сформулювати конкретні завдання щодо вдосконалення відповідної ділянки роботи. Важливим елементом кінцевого етапу аналітичного процесу є обговорення його результатів за участю представників відповідних служб підприємства і безпосередніх організаторів виробництва.

Класифікація факторного аналізу

Під факторним аналізом розуміють методику комплексного і системного вивчення і взаємодії впливу факторів на результативний показник. Розрізняють наступні типи факторного аналізу:

-детермінований (функціональний) і стохастичний (кореляційний);

-прямий (дедуктивний) і обернений (індуктивний);

-одноступінчатий і багатоступінчатий;

-статичний і динамічний;

-ретроспективний і перспективний( прогнозний).

Детермінований факторний аналіз являє собою методику дослідження впливу факторів, зв”язок яких з результативним показником носить функціональний характер. Стохастичний аналіз-це методика дослідження факторів зв”язок яких є кореляційним (ймовірним). Якщо при функціональній залежності із зміною аргументу завжди відбувається зміна функції, то при кореляційному зв”язку зміна аргументу може дати декілька значень приросту функції в залежності від інших факторів, які визначають даний показник. При прямому факторному аналізі дослідження ведеться дедуктивним способом –від загального до часткового. Обернений факторний аналіз здійснюється від часткових факторів до загальних.

Факторний аналіз може бути одноступінчатим і багатоступінчатим. Перший використовується для дослідження факторів одного рівня. Наприклад, у = а*в. При багатоступінчатому факторному аналізі проводиться деталізація факторів а і в на складові елементи. Розрізняють також статичний і динамічний факторний аналіз. При статичному аналізі вплив факторів на результативний показник досліджується на певну дату. Динамічний аналіз являє собою методику дослідження впливу факторів в динаміці. Факторний аналіз може бути ретороспективним, який вивчає причини приросту результативного показника за минулий період, і перспективним, який вивчає вплив факторів на результативний показник на перспективу.

Основними завданнями факторного аналізу є:

-відбір факторів, які визначають результативний показник;

-їх класифікація і систематизація;

-визначення форми залежності між факторами і результативними показниками;

-моделювання взаємозв”язків між результативним і факторним показником;

-розрахунок впливу факторів і оцінка кожного з них на результативний показник;

-робота з факторною моделлю.

Важливим методологічним питаня в факторному аналізі є визначення форми залежності між факторами і результативними показниками ( функціональна вона чи стохастична). Основним методологічним аспектом в АГД є розрахунок впливу факторів на результативний показник, який здійснюється різними способами.

1. прямий детермінований аналіз :

• індексний

• спосіб ланцюгових підстановок

• спосіб різниць спосіб відносних чисел

• інтегральний метод

2. обернений детермінований :

• математичне програмування :

• лінійне

• нелінійне

• динамічне

• способи детермінованої комплексної оцінки :

• спосіб відстаней

• спосіб сум

• способи бальної та рейтенгової оцінки

3. прямий стохастичний факторний аналіз :

• аналітичне групування

• кореляційний аналіз

• регресійний аналіз

• дисперсійний аналіз

• непараметричні методи аналізу

Детерміноване моделювання в економічному аналізі

Одним із способів систематизації факторів є створення детермінованих факторних систем. Створити факторну модель значить представити вивчаєме явище у вигляді алгебраїчної суми, добутку декількох факторів, які діють на його величину і знаходяться з ним у функціональній залежності. Розвиток детермінованої факторної системи здійснюється за рахунок деталізації комплексних факторів.

При моделюванні детермінованих факторних системах необхідно дотримуватись ряду вимог:

-фактори, які включаються в модель і самі моделі повинні мати конкретно виражений характер, реально існувати, а не бути абстрактними величинами;

-фактори, які входять в систему, повинні бути необхідними елементами формули і знаходитись в причинно-наслідковій залежності з показниками, які вивчаються;

-всі показники факторної моделі повинні мати одиниці виміру і необхідну інформаційну забезпеченість;

-факторна модель повинна забезпечити можливість виміру впливу окремих факторів, а сума впливу факторів повинна дорівнювати загальному приросту результативного показника.

В детермінованому аналізі виділяють наступні типи факторних моделей:

• адитивні моделі

y= x_i = x₁ + x₂ + x₃ +...+x_n

ці моделі використовують в тих випадках, коли результативний показник представляє собою алгебраїчну суму декількох факторних показників.

• мультиплікативні моделі

у= хі * х2 * х3 * ...* хn

цей тип моделей застосовується, коли результативний показник являє собою добуток декількох факторів.

• кратні моделі

у = x₁ / x₂

використовується, коли результативний показник одержують діленням одного факторного показника на величину другого.

• змішані (комбіновані) моделі – це представлені в різних комбінаціях вище згадані моделі:

у = a+b / c; y = A / b+ c; y = ab / c; y = (a + b)c та ін

Таким чином, результативні показники можуть бути представлені у вигляді різних детермінованих моделях. Процес моделювання факторних систем це досить складний момент в АГД. Bід того наскільки реально і точно створені моделі відображення зв'язку між показниками залежить кінцевий результат ананлізу.

Вимірювання функціональних взаємозв’язків в економічному аналізі

Одним з важливих методологічних питань в АГД є визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативного показника. В детермінованому аналізі для цього використовують наступні способи :

• ланцюгових підстановок;

• індексний;

• абсолютних різниць;

• відносних різниць;

• інтегральний;

Перші чотири грунтуються на методі елімінування. Елімінувати – це значить усувати, відхиляти дію всіх факторів на результативний показник, крім одного. Цей метод полягає в тому, що всі фактори змінюють не залежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються без змін, потім змінюються два і т.д. Це дозволяє визначити вплив кожного фактору на результативний показник.

Найбільш універсалним з них є спосіб ланцюгових підстановок. Він використовується для розрахунку впливу факторів у всіх типах детермінованих факторних моделях: адитивних, мультиплікативних, кратних та змішаних. Цей спосіб дозволяє визначити вплив окремих факторів на зміну величини кожного факторного показника в об'ємі результативного показника шляхом постійної заміни базисної величини кожного факторного показника на фактичну в звітному періоді.

Наприклад; візьмемо двохфакторну мультиплікативну модель :

ВП = ЧР х ПП

ВП - об'єм валової продукції, залежить від двох факторів

ЧР – чисельність робітників

ПП – продуктивність праці

Алгоритм розрахунку способом ланцюгових підстановок для цієї моделі :

ВП = ЧРпл х ППпл

ВПск1 = ЧРф х ППпл

ВПф = ЧРф х ППф

вплив факторів:

ВП  ЧРВПск₁ – ВПпл

ВПНПВПф – ВПск₁

Алгебраічна сума впливу факторів обов'язково повинна бути рівна приросту результативного показника:

ВПчр + ВПпп = ВПзаг

Відсутність такої рівності свідчить про допущенні помилки в розрахунках. Використовуючи спосіб ланцюгових підстановок слід дотримуватися наступної послідовності: в першу чергу вроховується зміна кількісних, а потім якісних показників.

Спосіб ланцюгових підстановок має недоліки про які слід знати :

• результати розрахунків залежать від послідовності заміни факторів;

• основна роль в зміні узагальнюючого показника необгрунтовано часто відводиться впливу зміни якісного фактору;

В кратних моделях алгоритм розрахунку факторів на величину досліджуваних показників наступний:

ФВпл = ВПпл / ОВФпл

ФВ – фондовіддача

ВП – валова продукція

ОВФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів

ФВск = ВПф / ОВФпл

ФКф = ВПф / ОВФф

ФОзаг = ФОф - ФОпл

вплив

ВП = ФВк₁ – ФВпл

ОВФФВф – ФВск₁

при змішаних моделях:

типа Упл = Апл /Впл +Спл

Уск₁ = Аф / Впл + Спл

Уск₂ = Аф / Вф + Спл

У₁ = Аф / Вф + Сф

вплив

АУск - Упл

ВУск₁ – Уск₁

СУ₁- Уск₂

У=У₁ – Упл

Індексний метод грунтується на відносних показниках динаміки, виконання плану, які виражають відношення фактичного рівня показника, що аналізується в звітному періоді до його рівня в базисному періоді. З допомогою агрегатних андексів можна виявити вплив різних факторів на зміну рівня результативного показника в мультиплікативних та кратних моделях:

Наприклад  = хуzg

Іх = Х₁ Уо  Zо  Gо / Хо  Уо  Zо  Go

Іу = Х₁ У₁  Zо  Gо / Х₁  Уо  Zо  Go

Іz = Х₁ У₁  Z₁  Gо / Х₁  У₁  Zо  Go

Іg = Х₁ У₁  Z₁  G₁ / Х₁  У₁  Z₁  Go

І = Іх  Іу  Іz  Іg = 1

Індексний спосіб дозволяє провести розкладання по факторах не тільки відносних але і абсолютних відхилень узагальнюючого показника.

Спосіб абсолютних різниць є одним з модифікацій елімінування. Він застосовується в детермінованому аналізі, але тільки для мультиплікативних та змішаних моделей типу : у = (a-b)c і у = a(b-c)

Особливо ефективно цей спосіб застосовується тоді, коли вихідні дані вже містять абсолютні відхилення по факторних показниках.

Алгоритм розрахунку в мультиплікативній факторній моделі :

y = a  b  c  d

Є планові та фактичні значення по кожному показнику, а також їх абсолютне відхилення. Визначимо зміну величини результативного показника за рахунок кожного фактора :

ya = (a₁ – ao) bo  co  do

yb = a₁ (b₁- bo)  co  do

yc = a₁ b₁ (c₁- co)  do

yd = a₁ b₁ c₁ (d₁ – d₂)

Спосіб відносних різниць застосовується для виміру впливу факторів на приріст результативного показника тільки в мультиплікативних моделях і комбінованих типу : y = (a-b)c. Він значно простіший способу ланцюгових підстановок. Це стосується тих випадків, коли вихідні дані містять вже визначені раніше відносні відхилення факторних показників у відсотках чи коефіцієнтах.

Наприклад, мультиплікативна модель У = АВС, спочатку розраховується відносне відхилення факторних показників :

А = Аф – Апл / Апл 100

В = Вф – Впл / Впл 100

С = Сф – Спл / Спл 100

Тоді відхилення результативного показника за рахунок кожного фактору визначаються :

Уа = Упл  А / 100

Ув = (Упл + Уа)В / 100

Ус = (Упл + Уа + Уb)С / 100

Цей спосіб зручно застосовувати в тих випадках, коли вимагається розрахувати вплив більшого комплексу факторів (8-10)

Елімінування як спосіб детермінованого факторного аналізу має суттєвий недолік. При його використанні виходять з того, що фактори змінюються незалежно один від одного. Але насправді, вони змінюються взаємозв'язано і від цієї взаємодії одержується додатковий приріст результативного показника який при застосуванні способів елімінування приєднується до одного з факторів, переважно до останнього.

В зв'язку з цим величина впливу факторів на зміну результативного показника в залежності від місця, на яке поставлений той чи інший фактор в детермінованій моделі. Щоб запобігти цьому недоліку використовують інтегральний метод який застосовується для виміру впливу факторів мультиплікативних, кратних, змішаних моделях типу У=А/Хі. Використання цього методу дозволяє отримати більш точні результати розрахунку впливу факторів порівняно із способом ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць; та уникнути неоднозначної оцінки впливу факторів так як в даному випадку результати не залежать від місцезнаходження факторів в моделі, а додатковий приріст результативного показника, який утворився від взаємодії факторів, розкладаються між ними пропорційно їх взаємодії на результативний показник. Тому в інтегральному методі використовують формули :

F = XY

Fx = XYo + 1/2XY

Fy = YXo + XY

Використання інтегрального методу не вимагає знань всього процесу інтегрування. Достатньо в готові робочі формули підставити необхідні числові значення.

Суть і основні етапи математико-статистичного моделювання.

1.Методи математичної статистики використовуються для вивчення залежностей між економічними показниками тоді, коли ті залежності є стохастичними, тобто вони носять ймовірний характер.

Наприклад, кваліфікація робітників і продуктивність праці виробляється стаж і кваліфікація.

Економічні показники формуються під впливом не одного , а комплексу факторів.

Вивчення множинних залежностей в економічному аналізі здійснюється з допомогою багатофакторних кореляційних моделей. Вони дозволяють вивчити степінь сукупного впливу комплексу факторів на величину аналізуємого показника. Якщо виходити із класифікації факторного аналізу, то процес моделювання множинних кореляційних залежностей є прямим стохастичним факторним аналізом.

Методика моделювання множинних кореляційних залежностей грунтується на використанні методівкореляційного і регресійного аналізу.

Кореляційний аналіз дозволяє оцінити тісноту зв’язку між вивчаємими показниками і явищами.

Регресійний аналіз направлений на виявлення форми зв’язку між результативним показником і фактором у вигляді відповідного рівня регресії і визначення його кількісних параметрів.

Кореляційний і регресійний передбачають імовірнісну оцінку одержаних результатів з метою підтвердження реальності існування зв’язку.

Побудова багатофакторних кореляційних включає в себе такі основні етапи:

1. відбір основних факторів, під впливом яких формується вивчаємий показник;

2. збір вихідної інформації;

3. аналіз і первинна обробка вихідної інформації;

4. подова економіко-математичних моделей;

5. економічний аналіз одержаних результатів.

Побудова будь-якої економіко-математичної моделі, починається з економічного аналізу моделюємого об’єкту.Математична задача формується так:

Потрібно знайти аналітичний вираз, який показує як зв’язані між собою результативний показник і впливаючі на нього фактори, тобто необхідно знайти функцію:

Ў=f(x₁,х_2,х_{3 ….}х_n)/

Ў- значення результативного показника;

Х_н- значення показників факторів або аргументів.

Необхідно включати в рівняння надто велику кількість факторів, особливо другорядних, так як це ускладнює розрахунки, мало впливаючи на їх точність. Вплив основних факторів перекриває слабий вплив на функції інших факторів. Тому на першому етапі моделювання проводять відбір основних факторів, що мають суттєвий вплив на функцію.

Послідовність відбору факторів:

1. Спочатку здійснюється попередній якісний аналіз факторів, при цьому виходять із логічних міркувань про вплив факторів на результативний показник.

2. Відібрані в результаті економічного аналізу фактори повинні найбільш повно характеризувати різні сторони формування резельтативного показника і бути кількісно визначальним.

3. Ні один з факторів не повинен знаходитись у функціональній залежностівід іншого.

4. Повинна бути повна інформація про фактори і дані обліку і звітності.

2.Після детального теоретичного аналізу приступають до збору інформації. Це один з найбільш трудомістких етапів. До вихідної інформації ставлять наступні вимоги:

1. повинна бути виражена в абсолютних величинах;

2. повинні бути достатньо однорідні дані-вихідні дані повинні відображати типові риси вивчаємої сукупності. Неоднорідні групи даних ( дані не типових підприємств) повинні бути усунені;

3. для одержання надійних результатів моделювання кількість спостережень повинне перевищувати число факторів у 6-8 раз;

4. правильно повинен бути вибраний період досліджень.

Надто малий період може не дозволити виявити загальні закономірності. Великий період- дані можуть втрачати порівняльність.

3.Після збору перевірки вихідної інформації пристурають до її аналізу і первинної обробки. Тут розраховують такі статистичні харарктеристики функції і фактори як середньоквадратичне відхилення і коефіцієнти варіації. Вони дозволяють судити не тільки про степінь коливання факторів, але і про економічну однорідність підприємств, що включені в нашу сукупність. Надто великий коефіці.нт варіації свідчить про неоднорідність об’єктів досягнення і необхідність виключення із сукупності нетипових об’єктів.

При кореляційному моделюванні використовуютьвибіркову сукупність, яка є частиною генеральної сукупності. Тому необхідно перевірити на цьому етапі достатність вибірки, щоб можна було потім розповсюдити результати аналізу на генеральну сукупність.

Використання методів кореляції предбачає нормальність розподілу вивчаємих параметрів. Тому перш ніж приступити до кореляційного аналізу слід перевірити гіпотезу про нормальність розподілу вивчаємих показників по критерію Пірсона або інших критеріях.

Якщо вивчаємий розподіл не являється близьким до нормального, тоді методи кореляції використати не можна. Використовують інші не параметричні методи досягнення взаємозв’язків. Коли підтверджується близькість вивчаємого розподілу до нормального, приступають до кореляційного аналізу. В ході аналізу для вивчення тісноти зв’язку між результативним показником і факторами, між самими факторами знаходять парні коефіцієнти кореляції. На їх основі дають не тільки попередню оцінку тісноти зв’язку між факторами і результативними показниками, але і виясняють наявність колінарності між факторами. Колінарність має місце тоді, коли тіснота зв’язку між окремими факторами є високою. Тоді один із двох факторів приходиться виключати із загального аналізу.

Слабкий зв’язок – 0,1-0,3

Помірний - 0,4-0,6

Високий - 0,7-0,9

Дають оцінку значимості парних коефіцієнтів кореляції по t- критерію Стюдента. Якщо розраховане значення вище табличного, то з певною ймовірністю відібрані фактори можна використати на наступному етапі аналізу і навпаки.

4. Приступають до побудови ЕММ: знаходять рівняння регресії. Тут центральним питанням є визначення форми зв’язкупочинають з аналізу процесу і розробки певної гіпотези про властивості вивчаємої функції.

Ця функція повинна відображати економічні закономірності, притаманні вивчаємому економічному показнику. Якщо аналіз показує, що величина явища змінюєтьсяприблизно рівномірно у відповідності із змінами величини фактора, то це говорить про лінійний зв’язок. Якщо змінюється нерівномірно, то зв’язок- криволінійний.

В практиці побудови багатофакторних моделей економічних показників частіше всього фикористовують лінійну або ступеневу функцію такого виду

Ў= а₀+а₁х₁+а₂х₂+…+ а_нх_н

Ŷ= а₀*х₁^а1*х₂^а2+ х_н^ан

Ў- результативний показник

а₀- вільний член регресії

а_1,2….н- показник т-регресії при факторах

х-фактори

В лінійній функції коефіцієнт регресії при кожному факторіпоказують на скільки змінюється результативний показник, якщо показник-фактор змін на одиницю.

Однак, враховуючи, що показники-фактори включені в рівняння виражені в різних одиницях виміру, на основі цього лінійного рівняння ще не можна судити про роль цього і іншого фактора в формуванні результативного показника. Для цього використовують коефіцієнти регресії із рівняння степеневої функції. Ці коефіцієнти є одночасно частковими коефіцієнтами еластичності, тобто вони характеризують на скільки змінився результативний показник, якщо показник-фактор змінився на 1%, тобто на основі степеневого рівняння можна уже давати порівняльну оцінку значимості факторів.

Однак, даючи цю оцінку, цікаво знати, в яких факторах закладені найбільші резерви покращення результативного показника. А для цього потрібно ще врахувати рівень коливання факторів у вибірковій сукупності. Зробити це не дозволяє степеневе рівняння, тому знаходять значення лінійного рівняння в стандартизованому масштабі або розраховують β-коефіцієнти.

Β=а_і*Ģх_і/Ģу_і

Ģ- середнє квадратичне відхилення

t=β₁t₁+β₂t₂+…β_nt_n

Однак процес знаходження рівняння, яке найкращими чином відображає моделюєму залежність є багатокроковим. Розрахунки параметрів рівнянь множинної регресії проводяться на ЕОМ. Крім значень коефіцієнтів регресії в програмі предбачається розрахунок наступних статистиних характеристик:

1. Коефіцієнтів множинної кореляції

2. коефіцієнтів детермінації

3. залишкової дисперсії

4. р-коефіцієнтів

5. розрахункових значень критеріїв Стьюдента, Фішера і інших статистичних характеристик.

На 1кроці знаходять лінійним, степеневим або рівнянням іншої форми зв’язку з включенням всіх відібраних на основі попереднього аналізу факторів. Потім здійснюють статистичну перевірку значимості рівняння по F-критерію Фішера.

Прийнято вважати, що рівняння є значимим, якщо фактичне значення цього критерію……. З певною степінню імовірності. Дальший аналіз рівняння регресії зв’язаний з перевіркою значимості коефіцієнтів регресії по f-критеріях Стьюдента.

Якщо фактичне значення цього критерію для якого-небудь фактору вважається не суттєвим і підлягає послідовному виключенню із моделі.

На 2 кроці аналізу виключають 1 із факторів, який по статистичних оцінках був несуттєвим. Знову перевіряють статистичну значимість рівняння в цілому і окремих коефіцієнтів регресії. Доцільність виключення цього фактору повинна підтверджуватись також зменшенням залишкової дисперсії.

На 3 кроці аналогічним чином може виключатись і інший несуттєвий фактор.

Однак, якщо на якомуссь кроці регресійного аналізу залишкова дисперсія не зменшується, а починає навіть збільшуватися, то подальше виключення факторів припиняється, а рівняння регресії, одержані на цьому кроці та відповідаючи певним статистичним критеріям розглядаються як математична модель, яка найкращим чином відображає вивчаєму залежність. На цьому кроці розраховують також рівняння в стандартному масштабі.

На 4 етапі здійснюють економічний аналіз одержаних результатів. Перш за все перевіряють на скільки знаки при коефіцієнтах регресії узгоджуються з економічними міркуваннями про характери впливу факторів.

Таким чином, якщо модель побудована правильно, то знаки при коефіцієнтах регресії будуть відповідати економічним міркуванням про напрямок впливу факторів. Крім цього по коефіцієнтах множинної детермінації к² судять на скільки % варіації результативного показника визначаєтьс варіацією вивчальних факторів. Потім проводять порівняльний аналіз коефіцієнтів регресії із рівняння в стандартизованому масштабі. Це необхідно для визначення в яких факторах закладені найбільші можливості покращення результативного показника.

Використання результатів математико-статистичного моделювання в АГД

Результат математико статитстичного моделювання ввикористовується в аналізі головним чином для визначення величини резерву росту або зниження вивчення показника. Наприклад, використання багатофакторної регресійної иоделі в аналізі дазволяє визначити за рахунок яких факторів і при яких умовах в передових підприємствах досягається найкращий рівень економічного показника.

З допомогою багатофакторних регресивних моделей в міжгосподарському аналізі резерви визначаються наступним чином:

-з цією метою всю сукупність вивчаємих підприємств чи організацій ділять на 2 нрупи, в залежності від середнього рівня, вивчаємих показників.

В 1 групу включають підприємства, рівень цього показника в яких краще середнього по сукупності.

В 2 групу включають ті підприємства, рівень аналітичного показника в яких гірше середнього по сукупності.

Для обох груп показників потім розраховують середнє значення факторів. При цьому фактори, які формують рівень аналітичного показника ділять на регулюємі і нерегулюємі.

До регулюємих відносяться фактори, які залежать від зусиль колективів підприємств, тобто з допомогою цих факторів можна реально впливати на покращення результативного показника.

До нерегулюємих відносяться фактори, які не залежать від зусиль колективу.

Перемноживши різницю середніх значень факторів в цих двох групах підприємств на відповідні коефіцієнти регресії із одержаного рівняння, проводять підрахунок резервів. Одержаний таким чином результат показує можливе кількісне покращення вивчаємого показника по сукупності підприємств при умові, якщо підприємства 2 групи використовують свої резерви за рахунок регулюємих факторів і доведуть значення цих факторів до рівня середніх по 1 групі підприємств. Розглянутий метод може бути використаний і для аналізу підприємств діяльності окремих підприємств.

Використання математико статистичних моделей в міжгосподарському порівняльному аналізі показників діяльності однотипних підприємств дає можливість знайти додаткові резерви підвищення ефективності їх роботи.