71

Дек Начитка 2012 рік Завдання, джерела аналізу та основні показники виробництва і реалізації продукції

Основними оціночними показниками результатів господарської діяльності є прибуток підприємства, обсяг виробництва та реалізації продукції.

Основними завданнями аналізу виробництва та реалізації продукції є:

1. 1апорів1ікові планів випуску продукції.

2. Оцінка виконання виробничої програми випуску продукції за загальним обсягом, асортиментом і якістю.

3. Аналіз динаміки випуску продукції (зміни в часі).

4. Оцінка факторів, які вплинули на зміну обсягу випуску продукції, з метою виявлення резервів цього впливу на зростання ефективності виробництва.

5. Аналіз реалізації продукції (виконання плану реалізації, динаміки).

6. Факторний аналіз реалізації продукції.

7. Аналіз виконання договорів постачання продукції покупцям.

8. Виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, розробка заходів щодо їх мобілізації.

Основні джерела інформації для аналізу:

• показники плану (техпромфінплан (бізнес-план), нормативні матеріали, кошториси, проектні завдання);

• облікові дані (статистична, бухгалтерська і оперативна звітність, дані бухгалтерського аналітичного обліку, первинна облікова інформація): ф.1-П “Звіт по продукції” (річний), ф.1-ПВ “Звіт з праці”, ф.3-ПВ “Звіт про використання робочого часу, ф.№1-підприємництво “Звіт про основні показники діяльності підприємства”, ф.№1 “Баланс” та ф. №2 “Звіт про фінансові результати”;

• додаткові матеріали : дані аудиторських перевірок, ревізій.

Основні показники, що вивчаються при аналізі, наведені у 1.1:

Таблиця 1.1

Показники випуску та реалізації продукції, що аналізуються

Показник	Характеристика показника
Валова продукція	Вартісний показник обсягу виробництва продукції, що характеризує загальний результат виробничої діяльності підприємства за певний період, визначається у поточних і у порівняльних цінах. До валової продукції входять готова продукція, залишки незавершеного виробництва, напівфабрикати, а також роботи і послуги промислового характеру, виконані на сторону.
Товарна продукція	Економічний показник, що характеризує в грошовому виразі обсяг виготовленої та готової до реалізації продукції. Визначається в оптових цінах, що діють у звітному році. До неї належать: готові вироби, створені головними, допоміжними, підсобними та побічними цехами, напівфабрикати власного виробництва, роботи і послуги промислового характеру на сторону (на продаж).
Продукція порівнюваль­на	Всі види продукції, що вироблялись і виробляються підприємством у базисному і звітному році в цінах, що прийняті в плані.
Продукція нова (2апорів­нювальна)	Всі види продукції, виробництво яких вперше розпочато у поточному році, а також тих, які вироблялись в минулому періоді у дослідному порядку або знаходились на стадії освоєння до попереднього року.
Реалізова­на продук­ція	Це частина виробленої продукції, яка продана, обміняна чи поставлена у кредит споживачу. Характеризує кінцевий результат виробничогосподарської діяльності підприємств. Реалізація означає завершення процесу обороту капіталу, відшкодування витрат виробника, пов`язаних з виробництвом і збутом продукції. Сьогодні моментом реалізації рахується момент здійснення першої події – відвантаження товару покупцю, або передоплата за нього коштів.

Аналіз обсягу виробленої та реалізованої продукції ґрунтується на використанні двох основних показників: обсягу виробленої продукції і обсягу реалізованої продукції. Динаміка цих двох показників характеризується темпами зростання; темпами приросту; середньорічними темпами зростання. Невиконання плану за номенклатурою і асортиментом, як і нерівномірність випуску продукції, призводить до зміни її структури, тобто до структурних зрушень у складі продукції. Виконати план за структурою – означає зберегти у фактичному обсязі виробленої продукції заплановані співвідношення окремих її видів. Структура продукції – це кількісне співвідношення

Аналіз забезпеченості промислових підприємств кадрами, ефективності їх використання і впливу на випуск продукції.

Метою аналізу кадрового потенціалу є:

• оцінка забезпеченості підприємства кадрами;

• оцінка ефективності використання кадрів;

• виявлення резервів підвищення ділової активності персоналу;

• розробка заходів мобілізації резервів.

Джерела інформації для аналізу:

• бізнес план. Розділ “Трудові ресурси”;

• статистична звітність форм: №1-ПВ “Звіт з праці”, №3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”;

• фінансова звітність ф.№2 “ Звіт про фінансові результати”;

• дані аналітичного бухгалтерського обліку розрахунків по заробітній платі.

Оцінка забезпеченості підприємства кадрами здійснюється у такій послідовності.

1. досліджується чисельність працівників підприємства, її структура, кваліфікаційний рівень кадрів. Аналізується динаміка показників трудових ресурсів.

2. досліджується рух кадрів на підприємстві.

Рух трудових ресурсів аналізують за наступними коефіцієнтами:

К_{прийому}=число прийнятих працівників/СОЧ;

К_{вибуття}=число вибувших працівників/СОЧ;

К_{обороту}=(число прийнятих+число вибувших працівників)/СОЧ;

К_{плинності кадрів}=(число вибувших працівниківза власним бажанням і за порушення трудової дисципліни)/СОЧ,

де СОЧ – середньооблікова чисельність працюючих.

Коефіцієнти розраховуються за декілька періодів, результати порівнюються і визначаються тенденції їх зміни.

Раціональне використання робочого часу – головний резерв зростання продуктивності праці. Аналіз використання робочого часу проводять в двох напрямах:

1. виявлення втрат робочого часу;

2. аналіз непродуктивного використання робочого часу.

Такий аналіз проводиться за даними балансу робочого часу та оперативного табельного обліку.

Баланс робочого часу передбачає визначення таких показників:

1. календарної кількості днів у періоді;

2. номінального фонду робочого часу (календарна кількість днів – святкові і вихідні);

3. явочного фонду робочого часу в днях (номінальний фонд – неявки при щорічних відпустках – відпустки з дозволу адміністрації – дні хвороби – прогули – простої);

4. бюджетного робочого часу в годинах (п.3 – тривалість робочої зміни, год.);

5. корисного фонду робочого часу (п.4 – неробочі години у святкові дні – втрати від простоїв).

Факторний аналіз фонду робочого часу проводиться за моделями:

ФРЧ=ЧР*Д*Г,

де ФРЧ – фонд робочого часу, ЧР – чисельність робітників, Д – кількість відпрацьованих днів у середньому одним робітником, Г – середня тривалість робочого дня у годинах;

ФРЧ=ЧП*Д*З*Гз,

де ФРЧ – фонд робочого часу, ЧР – чисельність робітників, Д – кількість відпрацьованих днів у середньому одним робітником, З – середня кількість змін на день, Гз – середня тривалість робочої зміни у годинах.

Скорочення втрат робочого часу – резерв росту випуску продукції. Підрахунок втрат продукції розраховується за формулою:

ВП=Гвтрач*В₀,

де Гвтрач – втрата годин робочого часу з вини підприємства, В₀ – плановий годинний виробіток продукції (продуктивність праці).

Продуктивність праці – це якісна характеристика праці. Вона формується під впливом багатьох трудових факторів. Показники, що використовуються при аналізі продуктивності праці поділяються на узагальнюючі, часткові і допоміжні.

Узагальнюючими показниками є середньорічний, середньоденний, середньо­годинний виробіток продукції одним працюючим. Часткові показники – це випуск продукції певного виду у натуральному виразі (в кг., т) за один людинодень або за одну людиногодину. Прикладом допоміжного показника є обсяг виконаних робіт за одиницю часу.

Показниками, оберненими до продуктивності праці, є показники трудомісткості. Вони теж, відповідно, бувають узагальнюючими, частковими і допоміжними.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середній виробіток всіх працівників у рік (ПП), який визначається і аналізується за формулою:

ПП=Д*Г*В.

Фактори зміни обсягу випуску продукції, що пов’язані зі зміною середньооблікової чисельності, кількістю відпрацьованих робочих днів, годин, змін (людино–днів, людино–годин), називають екстенсивними факторами.

Показники інтенсивності праці та її ефективності, що характеризують ділову активність персоналу підприємства, наведені у табл. 2.1.

Ці показники аналізуються у динаміці та у порівнянні з аналогічними показниками інших підприємств галузі, підприємств-конкурентів, враховуючи позитивні тенденції, відмічені у таблиці.

Таблиця 2.1

Показники ділової активності персоналу підприємства

Показники	Алгоритм розрахунку.	Економічна характеристика
Продуктивність праці (ПП)	Випуск продукції / СОЧ*	Узагальнюючий (результативний) показник ефективності використання кадрового потенціалу
Трудомісткість виробництва	СОЧ/ випуск продукції	Зростання показника свідчить про неефективне використання трудових ресурсів
Фондоозброєність персоналу: а) оборотний капітал на 1-го працівника. б) основні засоби на 1-го працівника. в) загальна фондоозброєність	Середня сума оборотних активів/СОЧ Середня сума основних засобів/СОЧ Середня сума валюти балансу/СОЧ	Позитивною є наростаюча тенденція, яка свідчить про удосконалення технології виробництва, зростання ефективності використання трудових ресурсів. Разом з тим темпи росту продуктивності праці мають бути вищими ніж темпи росту фондоозброєння
Середня заробітна плата одного працівника	Фонд оплати праці/СОЧ	Зростання показника є позитивним явищем, але темпи його росту не повинні випереджати темпи росту продуктивності праці
Рентабельність праці (прибуток на 1-го працівника)	Чистий прибуток/СОЧ	Показує ефективність використання трудових ресурсів
Капіталоозброєність	Власний капітал/СОЧ	Зростання показника оцінюється позитивно
Інтегральний показ­ник ефективності вико­ристання трудових ресу­рсів	√(ПП*Рентабельність праці)	Більш повно характеризує використання кадрового потенціалу підприємства

* СОЧ – Середньо­обліко­ва чисельність працівників

Аналіз ефективності використання трудових ресурсів проводиться за показником рентабельності персоналу (РП):

РП=П/СОЧ,

де П – чистий прибуток, СОЧ – середньооблікова чисельність працівників.

Поглиблений факторний аналіз доцільно проводити за формулою:

РП=П/СОЧ=П/Р*Р/К*К/СОЧ=РР*К_обор*КО,

де Р – виторг від реалізації продукції; К – середньорічна вартість вкладеного капіталу (сукупного чи власного); П/Р – рентабельність реалізації (РР); Р/К – оборотність капіталу в разах (К_обор); К/СОЧ – капіталоозброєність праці (КО).

Якісні показники діяльності, такі як коефіцієнт оборотності власного капіталу в разах та капіталоозброєність зросли, що свідчить про посилення інтенсивності використання власного капіталу та про покращення організаційно-технічного рівня виробництва. В цих умовах знизилась рентабельність персоналу на 0,43 тис.грн.або майже на 20%. Факторний аналіз цього показника показав, що негативнодіючим фактором, а відповідно і резервом росту рентабельності є рентабельність реалізації продукції, яка за період дослідження знизилась більше ніж вдвічі.

Якщо замінити у попередній формулі показник „реалізація продукції” (Р) на обсяг товарної продукції у діючих цінах (ТП), то формула матиме вигляд:

РП=П/СОЧ=П/Р*Р/ТП*ТП/СОЧ=РР*ЧР_ТП*ПП,

де ТП – товарна продукція в діючих цінах; П/Р – рентабельність реалізації продукції (РР); Р/ТП – частка реалізованої продукції у вартості товарної продукції (ЧР_ТП); ТП/СОЧ – середньорічний виробіток продукції одним працівником в діючих цінах (ПП).

Перша модель дозволяє визначити зміну прибутку, що припадає на одного працівника, в результаті зміни рентабельності реалізації, коефіцієнта оборотності капіталу та капіталоозброєності праці.

Друга модель дозволяє встановити зміну прибутку на одного працівника під впливом зміни рівня рентабельності реалізації, питомої ваги реалізації в обсязі товарної продукції та продуктивності праці працівника.

За мультиплікативними 3-факторними моделями проводиться факторний аналіз способом ланцюгових підстановок або способом різниць.

Аналіз трудомісткості продукції є важливим розділом аналізу ефективності використання трудових ресурсів. Зниження трудомісткості є важливим фактором росту продуктивності праці, якого можна досягти за рахунок впровадження досягнень науки і техніки, механізації і автоматизації виробничих процесів, вдосконалення організації виробництва і праці, збільшуючи питому вагу купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів. У процесі аналізу вивчають динаміку трудомісткості, виконання плану, виявляють причини зміни і її вплив на продуктивність праці. Доцільно проводити порівняльний міжгосподарський аналіз. За зміною трудомісткості (ТМ) можна визначити зміну продуктивності праці, а також темп приросту середньогодинного виробітку (В%):

В%=ТМ%/(100–ТМ%)*100.