Методичні вказівки

Під час вивчення теми студентам необхідно звернути увагу на те, що міжнародне валютно-фінансове право має свій об’єкт правового регулювання – міжнародні валютно-фінансові відносини. Вони виникають з приводу транскордонного переміщення валютних (фінансових) засобів, які обертаються у сфері міжнародного економічного співробітництва держав та інших суб'єктів. До валютних засобів належать іноземна валюта готівкою, платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви тощо) у іноземній валюті, цінні папери (акції, облігації, купони, бони), золото та інші цінності.

Міжнародні валютно-фінансові відносини на публічно-правовому та приватноправовому рівнях є вкрай важливою складовою системи міжнародних економічних відносин і, разом з іншими структурними компонентами, складають зміст міжнародної валютно-фінансової системи. При підготовці до заняття слід дослідити історичний розвиток універсальних та регіональних міжнародних валютно-фінансових систем, проаналізувати їх основні властивості.

Для регулювання міжнародних фінансових відносин використовуються міжнародно-правові норми, що закріплюються у відповідних угодах. Норми міжнародного валютно-фінансового права мають свої джерела, у яких вони знаходять своє офіційне вираження. До таких належать міжнародні економічні договори, рішення міждержавних та наднаціональних утворень, судові прецеденти.

Треба відзначити, що промислово розвинуті країни створили свій організаційно-правовий механізм валютно-фінансових відносин. Його структурними ланками є, насамперед, самі держави або уповноважені ними відповідні державні органи. На сьогодні спостерігається тенденція зменшення впливу держав на міжнародні фінансові відносини. Це пояснюється тим, що держави з метою уникнення кризових явищ намагаються розумно поєднувати стихійний розвиток фінансових відносин з їх державним регулюванням.

Студентам необхідно визначити основні міжнародні кредитні організації і фонди, які, як правило, поділяють на декілька груп у залежності від територіальних ознак або певної спеціалізації у їх діяльності. Основну увагу, безперечно, слід приділити аналізу діяльності спеціалізованих установ ООН у сфері міжнародних фінансових відносин – МВФ і МБРР, які на сьогоднішній день фактично перетворюються на світовий фінансово-економічний центр, у якому вирішуються важливі питання функціонування міжнародних валютно-фінансових систем. Доцільно зауважити, що у рамках МВФ-МБРР формується особлива система правових норм, які мають наднаціональний характер і є загальнообов’язковими для держав-членів МВФ.

Практика міжнародного економічного співробітництва виробила декілька форм організації валютно-кредитних відносин. Найбільш типовими на сьогодні є чотири: за торговельними і платіжними угодами; за угодами про економічне і промислово-технічне співробітництво; за міждержавними угодами про поставки товарів на компенсаційних засадах; за спеціальними кредитними угодами. На основі перелічених угод уповноважені країнами банки підписують між собою відповідні кредитні угоди. Під час підготовки питань теми слід визначити сутність та загальний зміст міжнародних кредитних угод (договорів).