Контрольні питання

1. Чи можна розглядати ТНК у якості суб’єкта міжнародного економічного права?

2. У чому різниця між міжнародно-правовим регулюванням діяльності ТНК на регіональному та універсальному рівнях?

3. Що таке параорганізації та яка їх роль у міжнародній економічній системі?

Практичне заняття 4. Міжнародний економічний правопорядок. Урегулювання міжнародних економічних спорів (1 година)

План:

1. Історія становлення, поняття і зміст сучасного міжнародного економічного порядку/правопорядку.

2. Загальна характеристика універсальних міжнародних актів щодо міжнародного економічного порядку та міжнародної економічної безпеки.

3. Поняття, ознаки та види міжнародних спорів у міжнародній економічній системі.

4. Засоби врегулювання та вирішення міжнародних економічних спорів.

Методичні вказівки

При підготовці до практичного заняття слід мати на увазі, що міжнародний економічний порядок є важливим структурним компонентом сучасної міжнародної економічної системи, наявність якого є запорукою стабільного функціонування і розвитку системи міжнародних економічних відносин. Норми та принципи МЕП, які регулюють питання встановлення та підтримання міжнародного економічного правопорядку та міжнародної економічної безпеки, формують один з його найважливіших інститутів.

Необхідно ретельно проаналізувати історію становлення сучасного міжнародного економічного порядку, починаючи з розпаду колоніальної системи у середині ХХ століття і закінчуючи аналізом сучасних чинників, які впливають на трансформацію міжнародного економічного порядку. При цьому слід спиратися на положення, які містяться у ряді універсальних міжнародних актів, присвячених змісту, принципам та діям щодо встановлення міжнародного економічного порядку.

Як свідчить практика міжнародного економічного співробітництва, абсолютна більшість міжнародних економічних зобов'язань виконується їх суб’єктами належним чином. Така ситуація відповідає міжнародному економічному правопорядку. Усі суб’єкти міжнародних економічних відносин відповідно до нього повинні виконувати вимоги міжнародного права, зокрема МЕП, а також ті конкретні зобов'язання, що випливають із відповідних договорів та інших джерел МЕП. Норми багатьох міжнародно-правових актів спрямовані на правове забезпечення виконання зобов'язань з міжнародних економічних договорів, на попередження можливих суперечностей між суб’єктами міжнародних економічних відносин. Важливі положення з цього питання містяться в Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі 01.08.1975р. Будь-які порушення норм, що діють у цій сфері, невиконання або неналежне виконання державою своїх міжнародних зобов'язань є правопорушенням, яке потребує відповідної реакції на такий факт з боку міжнародної спільноти або іншої сторони (сторін) міжнародного договору.

Саме у цій площині знаходяться проблеми, пов’язані з урегулюванням і вирішенням міжнародних економічних спорів між державами, а також проблеми міжнародно-правової відповідальності держав за міжнародні правопорушення в економічній сфері. Аналіз багатьох міжнародно-правових документів дає можливість зробити висновок, що до засобів, які найчастіше використовуються при врегулюванні таких спорів мирним шляхом, належать дипломатичні переговори, посередництво, створення погоджувальних комісій, розгляд справ у міжнародних судах і міжнародних арбітражах, а також у відповідних міжнародних економічних організаціях.

Серед засобів забезпечення вирішення міжнародних спорів економічного характеру найпоширенішим є здійснення дипломатичних переговорів. Як свідчить практика, ефективність дипломатичних переговорів з приводу міжнародних економічних спорів буває високою лише за умови, якщо вони ведуться на ґрунті взаємної поваги суверенітету сторін, їх рівності, сприяння зміцненню миру. При посередництві у розв'язанні спорів між сторонами бере участь третя держава. У одному випадку ця держава виступає з пропозицією щодо примирення сторін, між якими ведеться спір, сприяє здійсненню дипломатичних переговорів. Цей вид посередництва називається добрими послугами. У іншому випадку третя держава на запрошення сторін, між якими виник спір, виступає як посередник і веде переговори з ними з метою примирення сторін. Цей вид посередництва прийнято називати особистим посередництвом. У ряді випадків для розв'язання спорів створюються погоджувальні комісії на паритетних засадах, тобто з рівною кількістю представників від сторін, між якими виник спір. Ці комісії обстежують і аналізують ситуацію, вивчають причини виникнення спору та пропонують шляхи його припинення. На підставі одержаних матеріалів формулюють свої висновки та пропозиції, що передаються урядам держав, між якими виник спір.

Треба звернути увагу на те, що на забезпечення ефективного вирішення міжнародних економічних спорів спрямована діяльність Міжнародного суду ООН та деяких інших міжнародних судів, а також міжнародних арбітражних (третейських) судів. Слід проаналізувати основні положення міжнародно-правових актів, що стосуються вирішення міжнародних спорів: Гаазької конвенції про мирне розв'язання міжнародних зіткнень 1907 р., Загального акту про мирне розв'язання міжнародних спорів 1928 р., Статуту ООН, Манільської декларації про мирне вирішення міжнародних спорів 1982 р., статутів регіональних міжнародних організацій, Зразкових правил арбітражного процесу 1958 р., арбітражних договорів та інших угод між окремими країнами.