Питання№ 15 -Іспанія в XV-XVI ст.. За правління Карла V і Філіпа II.

Карл Габсбург (1516-1556). Він був онуком Фернандо та Ізабелли по материнській лінії і успадкував від них Іспанію, володіння в Італії та Новому Світі, а від діда з батьківського боку -німецького імператора Максіміліана І -Австрію, Нідерланди та чималу частину німецьких та чеських земель. У 1519 р. за допомогою підкупу Карл І домігся свого обрання імператором. Відтепер іспанський король став імператором Карлом V. Про його володіння, розташовані в Європі та Америці, говорили, що в них «ніколи не заходить сонце». Управляти такою велетенською державою і тримати під контролем її розкидані території було непросто.

«Обережний король» Філіпп II

Ще за життя батька Філіпп II (1555— 1598) набув чималого політичного досвіду, управляючи Іспанією за відсутності Карла V. «Обережний король» (так за повільність у прийнятті рішень називали Філіппа сучасники) успадкував наймогутнішу державу Західної Європи. Філіпп не любив суєти великих міст і зробив столицею Іспанії

маленький Мадрид, розташований у центрі країни. Але скоро й там для монарха стало надто шумно. Йому підшукали усамітнену і дуже гарну місцевість у горах поблизу Мадрида і побудували там Ескоріал. Цю світлу і строгу споруду нерідко називали «восьмимчудом світу». Вопаслугувала водночас палацом, усипальницею і монастирем. Для прикрашення Ескоріалу Філіпп II зібрав величезну колекцію творів мистецтва, у тому числі шедеври Тиціана, Всронезе, Босха. Король дуже пишався своєю колекцією географічних карт і багатою бібліотекою, де зберігалася безліч безцінних старовинних рукописів. Монарх рідко залишав Ескоріал і, зачинившись у своїх покоях, багато працював. Він вникав у всі державні справи і встигав читати фантастичну кількість ділових паперів, за що навіть отримав прізвисько «паперовий король». Філіпп II чимало зробив для впорядкування законів і вдосконалення управління країною.

Філіпп був фанатичним католиком і непримиренним ворогом єресі. Король казав: "Я волів би краще зовсім не мати підданих, аніж мати як таких єретиків". Саме за його підтримки в Іспанії лютувала інквізиція, а на вогнищах гинули сотні її жертв. Однак у Нідерландах прагнення Філіппа покінчити з реформаційним рухом призвело до повстання, причому остаточно приборкати бунтівні провінції так і не вдалося. Здавалось, усі плани Філіппа були приречені на поразку. Його єдиною значною перемогою стала морська битва біля мису Лепанто у 1571 р. Тут з'єднаний флот Іспанії, Венеції і папства розбив турків і призупинив їхнє просування у Середземномор'я.

Питання№ 16

- Народження республіки в Нідерландах .

Нідерла́нди офіційно Королі́вство Нідерла́ндів (нід. Koninkrijk der Nederlanden) — країна на заході Європи на березі Північного моря. Складається з західноєвропейської території та Антильських островівБонайре, Саба та Сінт-Естатіус, разом з островами Аруба, Кюрасао та Сінт-Мартен (які мають особливий статус) складаєКоролівство Нідерландів.

Часто країну неофіційно називають Голландією за назвою однієї з семи провінцій, що спочатку входила в Республіку Сполучених провінцій Нідерландів у XVI столітті.територія Нідерландів була заселена ще з останнього льодовикового періоду, коли на її території була тундра з бідною рослинністю. Найстарішим слідам людської діяльності нараховується приблизно 100 тисяч років. Перші жителі були мисливці та збирачі. В кінці льодовикового періоду територія була заселена різноманітними палеолітичнимигрупами. Близько 10 тисяч років тому на території країни проживали мезолітичні племена, а в останні декілька тисячоліть наступив залізний вік з відносно високим рівнем життя.Під час приходу в ці краї римлян, Нідерланди були заселені германськими племенами. Це були тубанти, канінефати та фризи, які оселились тут близько 600 років до н. е.Кельтські племена, такі як ебурони та менапії, заселили південь країни. На початку римської колонізації в країну також прибули німецькі племена батави та токсандри. В період Римської імперії південна частина сучасних Нідерландів була окупована римлянами й стала частиною провінції Бельгіка, а пізніше — провінцією Нижня Германія.Територія Нідерландів знаходиться на невеликій висоті над рівнем моря і впродовж Середніх віків морські шторми та повені з регулярною частотою спричинювали величезні матеріальні збитки та навіть змінювали місцевий ландшафт. Так, наприклад, в сер.XII-кін.XIII ст. процесиерозії прибережної смуги та катастрофічні повінь Всіх святих 1170 року та повінь Святої Люсії 1287 року зруйнували сухопутний бар'єр між Північним морем та внутрішніми озерами, внаслідок чого прісноводне озеро Флево на 700 років перетворилося на солоний морський лиман Зейдерзее. І лише в XX столітті з винайденням нових інженерних технологій країна відвоювала у моря велику кількість нових територій в ході однойменного проекту Зейдерзее, перетворивши морську затоку на прісноводне озеро Ейсселмер.

Питання№17

- Утворення Речі-Посполитої . Наприкінці XVI ст. руська (українська) шляхта втратила роль провідника політичних прагнень України. Вона жила інтересами своїх маєтків, бажала щоб її прийняли в коло польського панства і не зуміла протистояти рішенням польського сейму, який у січні 1569 р. почав розглядати питання унії двох держав.

Литовські феодали теж втомилися від постійної ворожнечі з поляками, постійних війн з Московською державою і кримськимитатарами, а також міжусобних війн, пов’язаних з політичною боротьбою за великокнязівським престолом. Отже, їм потрібні були спокій і стабільний політичний режим.

Відчувши ці настрої Польща, яка у XVI ст. була міцною агресивною державою, здійснює дії щодо остаточного поглинання (інкорпорації) Русько-Литовської держави. Польський уряд і верхівка розглядали унію, як один із заходів поширення експансії на Схід, збільшення та збагачення своєї держави.

1 липня 1569 р. була укладена Люблінська унія, яка об’єднала Королівство Польське і Велике князівство Литовське в одну державу – Річ Посполиту. Держава управлялась єдиним королем, який коронувався у Кракові. Литва втрачала право на власні сейми, зовнішні відносини, але зберігала державність – адміністрацію, армію, уряд, герб, фінанси. Правовою основою залишався Литовський статус. Польська та литовська шляхта отримали право володіти землями в будь-якій частині держави.

Люблінська унія оформила перерозподіл українських земель між Польщею і Литвою. Волинь, Брацлавщина, Поділля, Київщина, відійшли до Польщі, а Білорусь з Берестейщиною залишились у складі Литви. Унія також відкрила Польщі шлях до використання природних багатств, нарощування економіки та воєнної потужності. В новій державі головна роль в політичному та економічному житті належала Польщі.

Інтереси українців в об’єднаній державі майже не бралися до уваги, тому проти унії виступили українські магнати О. Чарториський, К. Острозький, Б. Корецький, К. Вишневецький. Однак, через деякий час проводилися з нього, бо шляхту влаштовували у польській державності гарантовані політичні свободи та станові привілеї, обмеженість королівської влади та внутрішня стабільність серед інших європейських держав. Польща також була однією з країн, де існувала певна свобода віросповідання.

Після укладення Люблінської унії посилення польського впливу відчувалось у всіх сферах культурного і духовного життя. Польський уряд спрямував зусилля на послаблення національної культури та церкви. Православна українська церква, при відсутності національної держави, не мала опори в державній владі, не могла протистояти тиску з боку католицької церкви, поступово занепадала і це привело до кризи у 70-х рр. XVI ст.

З метою подолання цієї кризи частина українського та білоруського духовенства висловилась за унію з католицькою церквою. Існувало три варіанти. Перший – римо-католицької церкви, який передбачав не об’єднання, а приєднання православної церкви до католицької; другий, витворений К. Острозьким, пропонував рівноправне об’єднання обох церков; третій, запропонований українськими та білоруськими єпископами, включав регіональне об’єднання в межах Речі Посполитої без реформування церковного життя. Ці розбіжності у поглядах на унію привели до протистояння і скликання у Бресті в 1596 р. двох соборів: унійного і православного. Однак, рішення православного собору були оголошені не дійсними, бо король затвердив постанови унійного собору. Таким чином православна церква опинилася поза законом.

Однак, Берестейська унія не об’єднала український народ як передбачалось, а навпаки, уніати опинилися між двох вогнів – православні вважали їх зрадниками, а католики не поспішали поділитися з ними існуючими привілеями. До того ж рішення релігійноїунії не знайшли підтримки у більшості української нації, яка не сприйняла шлях компромісу з католицькою вірою і почалося протистояння, яке в майбутньому переросте в гостру конфесійну і політичну боротьбу.

Питання№18