Питання№1 - Причини та передумови великих географічних відкриттів XV- XVIст. Великими Географічними Відкриттями називають період історії людства з кін. XV –  до кін. XVII ст., коли відбулося відкриття нових земель і торгових маршрутів у Азії,Америці,Африці,Океанії. Термін ВГВ можна вживати в двох значеннях: 2. У вузькому –  відкриття європейцями нових земель за межами Європи.

1. У широкому – встановлення тісних економічних, культурних та політичних контактів з Новим Світом, формування системи колоніальних імперій, глобалізація світової економіки.

Причини та передумови Великих географічних відкриттів.

ВГВ не були явищем спонтанним, передумови ВГВ сягають, не тільки часів Пізнього Середньовіччя (XIV-XV ст. ), а значно раніших часів. Ще від  часів Античності європейці цікавилися загадковими землями з песиголовцями, людьми з одною ногою, але ще більше людей в усі часи «цікавить» жадоба наживи – золото, срібло та інші дорогоцінними  металами. Проте до винайдення домашнього холодильника існувало ще одне «золото» – прянощі, яке дозволяли відносно тривало зберігати продукти, що швидко псуються – передусім м’ясо. Але прянощі – перець, кориця, коріандр та ін. не росли в Європі, а лише в Південній Азії.

Ще в часи Римської імперії, потім в добу Середньовіччя, існувала обмежена караванна торгівля прянощами між Сходом і Заходом, яка приносила величезні прибутки грецьким, італійським та арабським купцям, і перекачувала дорогоцінні метали з Європи в Азію, адже європейські торговці не могли нічого запропонувати в замін, крім золота і срібла. Ця торгівля тривала до 1453 року, коли турки захопивши Константинополь взяли під контроль  торгові шляхи із Заходу на Схід, і припинили торгові контакти Заходу і Сходу. Європейці починають шукати нових, обхідних шляхів до Індії.

Важливою передумовою ВГВ були зміни в світогляді людини. XIV – XVI ст. називають Добою Відродження або Ренесансом. Відбувається відродження античних традицій в філософії, літературі, мистецтві. Але найбільш характерною рисою епохи Відродження було перехід від теоцентризму (в центрі світогляду людини є Бог) до антропоцентризму (в центрі світогляду людини стає сама людина). Середньовічна культура у переважній більшості була аскетичної, спрямованою на внутрішній світ людини. Спасіння кожної людини, за християнським віровченням, залежало від кожної людини особисто, яке досягалося через виконання Божих Заповідей, дотримання, посту, регулярної молитви та різноманітних аскетичних вправ. Зовнішній світ був, хоч і не ворожий, але такий, що не заслуговує достатньої уваги.

Отже коротко підсумовуючи передумови ВГВ можна зробити такі висновки:

1. ВГВ – це європейське явище, прагнення європейської християнської цивілізації до постійного розширення, експансії.

2. Зміни в світогляді людини. Люди стали більш відкритими до зовнішнього світу, перестали боятися далеких невідомих країв.

3. Економічна вигода. Слабкий розвиток економіки Європи сприяв пошуку шляхів до швидкого збагачення. Захоплення турками Константинополю, і припинення торгових зв’язків з Сходом сприяло  пошуку нових торгових шляхів.

4. Перенаселення Європи. У Європі виникає надлишок населення, відбувається концентрація значної кількості людей, серед яких з’являється багато енергійних людей готових до пошуку нових земель та інших ризикових операцій.

5. Розвиток освіти, науки і техніки. Людство все більше переконується, що Земля куляста. Виникають технічні передумови для ВГВ.

Питання№2 -Христофор Колумб і відкриття нового світу На кінець XV — XVI ст. майже всі срібні і золоті копальні Європи було розроблено, коштовні метали масово вивозилися до країн Сходу в обмін на дорогі східні товари, а європейська торгівля, обсяг якої збільшився, вимагала більшої кількості грошей. Тому європейські володарі та купці стали споряджати морські експедиції у пошуках золота. Особливо бажали європейці знайти морський шлях до Азії, де, за їх уявленнями, було багато коштовностей. Тому у цей період європейськими мореплавцями було здійснено нові відкриття, що дістали в історії назву Великих географічних. їхніми причинами були: зменшення запасів коштовних металів в Європі; захоплення турками-ос-манами сухопутного торговельного шляху Захід—Схід, що призвело до подорожчання східних товарів, а отже, збільшення відтоку золота до Європи; бажання європейців знайти обхідний сухопутний шлях до Азії.

Перші відкриття — східний берег Африки — були зроблені португальськими мореплавцями під проводом Бартоломео Діаша.

2. 10. 1492 р. доля записала великими літерами на сторінках всесвітньої історії. У цей день відважні іспанські мореплавці на чолі з Христофором Колумбом дісталися на каравелах берегів Америки.  Допитливого Христофора зачаровувала думка про західний маршрут. Знаючи що форма Землі куляста, він вірив, що, пливучи на захід, знайде схід — Індію з її казковими багатствами. У спадок від тестя — досвідченого мореплавця та губернатора острова Порту-Санту — йому дісталися карти, лоції та записи. Перебуваючи на Порту-Санту, він чув розповіді місцевих жителів про невідомі човни та речі, що їх прибивало до берега. Це впевнило його в тому, що західним шляхом можливо таки дістатися Індії. Його брат намагався зацікавити такою подорожжю англійського короля Генріха VII, а він сам — іспанського короля Фердинанда Арагонського, однак безуспішно. Тільки в останній момент, коли Колумб вже хотів виїхати з Іспанії, королева Ізабелла Кастильська прийняла його, і в 1492 р. королівське подружжя підписало  договір, і за яким Колумб призначався адміралом та віце-королем що відкрим нові землі. Починаючи від серпня 1492 році Христофор Колумб вивів з тихої гавані Палоса в Іспанії три невеликих каравели — «Санта-Марія», «Пінта» і «Нінья». Екіпаж становив всього 90 чоловік. Через 33 дні плавання мандрівники побачили землю. То був один з Ба-гамських островів. Колумб, впевнений , що прибув до Індії, назвав аборигенів «індіанцями». Він звернув увагу на шматочки золота у носі деяких островитян. Йому сказали, що золото привозять з півдня. У погоні за золотом мандрівники дійшли до о. Куба, вважаючи, що знаходяться на одному з всіх півостровів Східної Азії. Але й тут золота не було. Невдовзі вони опинилися на Гаїті, де знайшли-таки багато золотих платівок і злитків. Усіх прибулих охопила золота лихоманка, і Колумб записав у своєму щоденнику: «... іспанці такі жадібні і ненаситні, що не задовольнялися, коли індіанці за шматок скла чи черепок розбитої чашки надавали їм все, чого вони бажали 11 рої с пампі. їм- шпош іспанці намагалися взяти все».

У 1493 р. Колумб розпочав друге плавання, в якому брала участь флотилія з 17 каравел і 2000 членів екіпажу. Проте воно не було вдалим, оскільки від Колумба ч« і».і ш скарбів, яких він не зміг знайти. Здійснивши ще дна їмо вання до Америки, Колумб помер у Вальядоліді. Його і піп перевезли до Севільї (Іспанія), пізніше на Кубу, а ти їм знову повернули до Севільї. До сьогодні ніхто точно пізнає, де похований видатний мореплавець.

Питання№ 3 - Конкістадори в новому світі . Конкістадори (conquestadoro, від conquest — завойовувати, підкоряти) — учасники іспанських загарбницьких походів — конкісти, які у XVI столітті вирушали до Америки після її відкриття з метою загарбання цих земель і поневолення місцевого населення. Порівняй:Реконкіста. Як правило, конкістадорами були збіднілі іспанські лицарі (тобто ідальго і кабальєро). Сучасна історична наука називає такі основні аспекти їхнього виникнення : закінчення Реконкісти, політичні та економічні устремління іспанської корони (пізній період Конкісти), зубожіння дворянства і, головне, відкриття нових земель, які потребували освоєння.

Важливу роль відіграло те, що далеко від Європи іспанець ставав вільним як від королівської влади (наприклад, ситуація з виплатами на користь корони на початку XVI ст.), так і від церковної. Однією з їхніх цілей був пошук і захоплення нових земель і багатств у незнаному світі. Конкістадори провели чимало експедицій і походів на території Нового Світу. Фінансування провадилося зазвичай власним коштом кабальєрос практично без допомоги, а часто-густо і наперекір амбіціям іспанського королівського двору.

Головною перевагою була наявність закутої у броню лицарської кавалерії та вогнепальна зброя, що сприяли конкістадорам успішно нападати на індіанські поселення, причому місцеве населення зазнавало панічного страху, побачивши коней і вершників, вважаючи останніх узагалі єдиним цілим єством. Завойовницькі походи іспанських конкістадорів охоплювали кампанії у Ґватемалі, Перу, Тауантінсуйу, Колумбії, Чилі, Гондурасі і на узбережжі Тихого океану.

До числа найвідоміших ватажків конкістадорів відносять Ернана Кортеса (Мексика), Франсіско де Монтехо (Юкатан у цілому), Франсіско Пісарро (Тауантінсуйу), Дієґо де Альмаґро (Панамський перешийок, Перу і Чилі), Васко Нуньєса де Бальбоа (Тихоокеанське узбережжя Південної Америки), Дієґо Веласкеса де Куельяра, Педро де Вальдівію, Педро Альварадо, Ґонсало.

Питання№4 -Перша навколосвітня подорож . Після смерті Колумба учасники його експедицій продовжили дослідження відкритих земель. Першим, хто відкрив західний шлях до Індії та здійснив першу в історії навколосвітню подорож, став португалець Фернандо Магеллан (1480-1521). 20 вересня 1519 р. експедиція з п'яти кораблів вийшла в море і взяла курс на захід. Подорож тривала три роки. Магеллан дістався до південного краю Америки і знайшов протоку (тепер вона носить його ім'я), яка з'єднує два океани. Під час плавання стояла чудова погода, і Магеллан назвав цей океан Тихим. Тривале плавання було дуже тяжким: команди кораблів страждали від нестачі харчів і води, вмирали від цинги та інших хвороб. Більшість моряків загинули. Лише навесні 1521 р. експедиція досягла островів поблизу східного узбережжя Азії, які згодом були названі Філіппінськими. На цих островах у бою з місцевими племенами Магеллан загинув. Два кораблі, які залишилися під командуванням Себастьяна д'Елькано (1487-1526), дійшли до Молуккських островів і, взявши вантаж прянощів, рушили додому. 6 вересня 1522 р. мореплавці повернулися до Іспанії. З п'яти кораблів уцілів лише один, із 253 членів екіпажу залишилося 18.Експедиція Магеллана мала надзвичайно важливе значення: вперше і переконливо було доведено, що Земля є кулею, та сформовано перше загальне уявлення про її розміри. Питання№5 - Перша навколосвітня подорож .

Перший етап — плавання норманнів

Першими європейцями, що побували в Америці, були норманни, що досягли її берегів у X—XI ст. Ейрік Рауді у 981—983 pp. плавав уздовж берегів Гренландії, його син Лейв Ейрікссон бл. 1000 р. досяг узбережжя п-ова Лабрадор і о. Ньюфаундленд, однак їхні подорожі в той час не були відомі у Старому Світі.

Другий етап — іспанські, англійські і французькі експедиції XV — першої половини XVIII ст.

Після відкриття X. Колумбом Багамських о-вів, Куби і Гаїті у 1492 p., який вважається роком відкриття Америки, найбільш активні досліджен­ня берегової лінії і внутрішніх частин континенту вели іспанські, англій­ські і французькі мандрівники. Англійська експедиція під керівництвом італійця Дж. Кабота у 1497—1498 pp. пройшла вздовж східного берега Північної Америки від Ньюфаундленда майже до Флориди. У 1513 р. іспанський конкістадор X. Понсе де Леон відкрив п-ів Флориду, а В. Нуньєс де Бальбоа перетнув Панамський перешийок і першим побачив Тихий океан. П-ів Юкатан, західні, північно-західні та південні береги Мексиканської затоки були відкриті у 1517—1519 pp. іспанськими кон­кістадорами 

У 1528 р. іспанська експедиція під командуванням П. Нарваеса від­крила дельту Міссісіпі, О. Хіменес у грудні 1533 р. відкрив Каліфорнію, Ф. Васкес Коронадоу 1540—1541 pp. перетнув плато Колорадо, південну частину Скелястих гір і Великі рівнини, досягши 40° пн. ш., експедиція конкістадора Е. де Сото у 1539—1542 pp. обстежила Південні Аппалачі, відкривши pp. Алабама і Теннесі. У 1858—1871 pp. американські мандрівники Й. Кейн, І. Хейс і Ч. Холл відкрили басейни pp. Кейн і Холл і потрапили у море Лінкольна. У 1898— 1902 рр. норвезький дослідник О. Свердруп відкрив західний берег о. Елсмір і групу островів, названу його ім'ям. Ф. Нансен у 1888 р. здійснив перший в історії лижний перехід через Гренландію, пройшовши її зі схо­ду на захід в її південній частині. Через чотири роки американець Р. Пірі на собаках перетнув Гренландію у зворотному напрямі, вийшов на її пів­нічний край, остаточно встановивши, що це острів. Дослідження о-вів Канадського Арктичного архіпелагу завершили у 1914—1917 pp. канад­ські дослідники В. Стефансон і С. Сторкерсон. Першим проплив Північно-Західним проходом від Гренландії до Аляски у 1903—1906 pp. норве­зький мандрівник Р. Амундсен, який виконав під час плавання важливі геомагнітні спостереження і наніс на карту понад 100 островів.

У кінці XIX — на початку XX вв. американські і канадські дослідни­ки, головним чином геологи, провели регулярні роботи з вивчення Ске­лястих гір, плато Юкон і відкрили вищу точку Північної Америки — гору Мак-Кінлі на Алясці.

 Питання№6 -Наслідки великих географічних відкриттів Протягом історії людського суспільства рівень і темпи соціально-економічного розвитку окремих народів і країн були нерівномірними, і лідерство переходило від одних до інших. Так було і в Стародавньому світі, і в епоху Середньовіччя. На етапі розкладу феодалізму всередині XV-XVII ст. зароджувалися і затверджувалися капіталістичні стосунки. Їхнє становлення в різних країнах відбувалося також нерівномірно і відрізнявся великою своєрідністю. Раніше за все в кінці XIV ст. елементи нового капіталістичного ладу склалися у великих італійських містах, таких, як Флоренція та Генуя. У XV-XVI ст. вони отримали розвиток в Нідерландах і Англії. У це час в інших європейських країнах ще панував феодалізм, хоча капіталістичний уклад вже поширився у Франції, Німеччині, Іспанії, Португалії.

Центрами розвитку буржуазних відносин були міста, де складалася прошарок людей, що складається з купців, лихварів і цехових майстрів. Між містом і селом розвивалися товарно-грошові відносини, які підривали основи натуральні феодального виробництва. У результаті поглиблення суспільного і територіального поділу праці відбувалися зрушення в розміщенні продуктивних сил, їхню структуру, що вело до посилення обміну. Виникла нова форма організації виробництва - мануфактура(див. гл. 5).

Для створення мануфактур необхідні були дві умови: вільні капітали та наявність вільних робочих рук. Ці дві умови створювалися у процесі первісного нагромадження капіталу, джерелами якого в епоху генезису капіталізму були доходи від зовнішньої торгівлі, грабежу колоній, виникнення системи державного боргу, податкового гніту та розвитку відкупної системи, політика протекціонізму, торговельні війни між європейськими країнами та ін

Величезну роль у цьому процесі зіграли Великі географічні відкриття, що мали дуже важливі економічні та соціально-економічні наслідки, причому неоднакові для різних країн.

Переміщення торгових шляхів. Перш за все просунулося розвиток світових продуктивних сил; відома на той час територія збільшилася за XVI ст. у шість разів, на ній все менше залишалося бiлих плям. Торгові шляхи з Північного, Балтійського і Середземного морів перемістилися в Атлантичний, Індійський і Тихий океани. Завдяки цьому торговельні шляхи звязали між собою континенти. Мореплавання дозволило встановити стабільні економічні звязки між окремими частинами світу і зумовило формування світової торгівлі. Передислокація торговельних звязків визначила швидкі темпи економічного розвиток європейських країн, розташованих на узбережжі Атлантичного океану, і сповільнила розвиток Німеччини, Скандинавських країн, Південної Німеччини й особливо Італії, що залишилися феодальними.

Колоніальна система зароджується капіталізму. Першими створили колоніальні імперії Португалія і Іспанія, поділивши мир по меридіану, що проходить через Анлантіческіі океан.

Португалія, яка була невеликою державою з населенням не більше одного мільйона чоловік і що не мала військ, необхідних для підпорядкування великих територій, організувала свою систему гноблення їх за методом «точкової» колонізації. З створених там факторій португальці відправляли награбоване в Європу. Монопольним постачальником колоніальних товарів для Західної Європи став Лісабон. Проте сама Португалія в 1580 р. була завойована іспанським королем Філіпом II (1527-1598). Тому вона позбулася і колоній. Через 60 лет Португалія звільнилася від іспанського панування, але повернути азійські володіння їй не вдалося.

Іспанія як єдина держава утворилася в 1479 р., коли на основі династичної унії обєдналися королівства Кастилія і Арагон. У XVI ст. Іспанія утвердилася як абсолютистська держава, вона досягла значного економічного підйому і політичного піднесення. До середини XVI ст. на території Центральної і Південної Америки склалася величезна іспанська колоніальна імперія. Іспанські конкістадори 1 з допомогою вогнепальної зброї і обману легко захопили найбільш багаті і населення частини Нового Світу - держави ацтеків у Мексиці і інків в Перу.

Спочатку основним методом експлуатації колоній був неприкритий грабіж. Головним же джерелом доходів від колоній стала потім торгівля, яка була нееквівалентний і приносила нечуваний прибуток 300-400% і навіть 800%.

У колоніальному грабежі брали участь і інші європейські країни. Крім Португалії та Іспанії, заокеанські мали колонії Голландія, Англія, Франція, Німеччина, Швеція та ін Розміри награбованого були величезні: так, Іспанія за 1521-1660 рр.. вивезла з Америки 18 тис. тонн срібла і 200 тонн золота.

Колонізатори, і перш за все Іспанія, стали використовувати в створюваних маєтках примусову працю місцевого населення - ідейцев. Це вело до масового вимирання тубільців. У умовах дефіциту робочої сили на знов відкритому континенті колонізатори знайшли вихід з положення за рахунок привозу негрів рабів з Африки, які стали в іспанських колоніях основною продуктивною силою. Работоргівля забезпечувала особливо високий прибуток і стала одним із джерел первісного нагромадження капіталу. Велику прибуток давало і піратство. Проте ні Іспанія, ні Португалія не знайшли належного господарського механізму для примноження награбованих багатств: внаслідок непродуктивного їх використання феодальної знаттю ці колоніальні держави височіли недовго. Економічна політика іспанських королів не виходила за рамки феодального способу виробництва. З середини XVI ст. Іспанії почався економічний занепад. У війнах з Англією XVI-XVII ст. Іспанія втратила морське переважання.

«Революція цін» і зародження буржуазії. Різному позначилася на розвитку країн і матеріальному становищі окремих верств населення «революція цін» (див. гл. 5), що сприяла збагаченню зароджується буржуазії та зубожіння пролетаріату. Реальні доходи населення упали внаслідок зростання цін і відставання від зростання зарплати. «Революція цін» створила сприятливі умови для спекулятивних угод. Але феодали, які одержували в цей період фіксовану ренту грошима, програли. Таким чином, і «революція цін» вела до прискорення формування капіталістичного господарства і розкладання феодалізму.

Розвиток науки. «Великий прорив» Європи був обумовлений також небаченим злетом наукової думки, відкинула багато традиційні уявлення і зруйнували звичну картину світу. Величезний ривок відбувся у техніці і природничих науках, що визначалося потребами практики - Великі географічні відкриття, розвиток військової справи, підприємництва і торгівлі вимагали застосування нових машин. Для ефективного використання природних ресурсів - впровадження нових хімічних процесів, для розвитку військової справи були необхідні знання точних законів механіки, для цілей навігації - точні прилади. Саме в цей період дослідним шляхом було доведено, що Земля має форму кулі. Почалося вивчення явищ магнетизму, законів заломлення світла. У XVI-XVII ст. зявилися гігрометр, ртутний барометр, телескоп, мікроскоп. Вони розширили сфери пізнаваною реальності: стало можливим вивчення явищ, які раніше були невидимі неозброєним оком. Зявилися машини, що замінювали ручна праця, був винайдений друкарський верстат.

Якісний стрибок у науці, що стався в XVI-XVII ст., Називають першою науковою революцією (див. гл. 5). Успіхи науки підтверджували безмежні можливості людини та націлюючи його не на пасивне споглядання, а на перетворювальну діяльність. До цього закликав і Бекон Ф. (1561-1626), який доводив, що світ, природу треба вивчати, довіряючи тільки наукового експерименту, досвіду. Він вважав, що наука дасть людині владу над світом, змінить життя і навіть суспільні відносини. Тому Ф. Бекона правомірно вважають родоначальником Просвітництва, яке визначило суспільний розвиток Європи у XVIII ст.

Зліт науки, потреби практики обумовили істотні зміни і вдосконалення засобів виробництва, а отже, розвиток промисловості. Закони вели економічного розвитку до необхідності переходу від дрібного виробництва до великого, до широкого поширення мануфактур.

Питання№7 -Розвиток капіталізму в новий час XV-XVI ст. Капіталі́зм — суспільний лад, економічна система виробництва та розподілу, заснована на принципах приватної власності, особистої ініціативності, раціональності та ефективності використання наявних ресурсів, максимізації прибутку (капіталу).

В іншому визначенні під капіталізмом розуміється суспільство, в якому існують такі риси, що виступають всеохопним принципом не тільки економічних, але і політичних та інших вимірів суспільних відносин: наявність приватної власності (включно на засоби виробництва); метою господарювання є максимізація доходів і користі; господарська діяльність здійснюється завдяки ринкам і системі цін. Мануфактури,поділ праці, машинне виробництво є похідними від капіталізму формами і не відображають його сутність^[1]

Сутність капіталізму в економічному примусі до праці — кожна людина має право продавати роботодавцю свою робочу силу. В ідеалі основний принцип капіталізму — laissez-faire (дозвольте робити), хоча чистого капіталістичного суспільства ніколи не існувало — державазавжди накладала обмеження на ринок і зберігала за собою право як накладати обмеження на виробничі відносини, так і застосовувати неекономічний примус. В сучасних капіталістичних країнах держава бачить свою роль у встановленні законодавчої бази та юридичних рамок, в яких здійснюється виробництво і торгівля.

Капіталізм заснований на способі розподілу, при якому продукт виробництва належить капіталісту — власнику засобів виробництва.

Капіталізм протиставляється централізовано планованій економіці. Історично, капіталізм, як спосіб виробництва, прийшов на замінуфеодалізму.

Питання№ 8 - Технічні вдосконалення XV-XVI ст. Основним видом енергії залишалася сила людини й тварини. Ручна праця панувала повсюдно. Основні вдосконалення відбувалися у використанні енергії води і вітру. Наприклад, водяні колеса примушували рухатися важкі ковальські молотки, насоси, підйомники в шахтах тощо. Джерелами теплової енергії залишалися деревина, кам’яне вугілля, торф.Використання дерева як основного джерела тепла призводило до масової вирубки лісів. Суттєві зрушення відбулися у виробництві вогнепальної зброї. ДО цього часу навчилися відливати цільні стовбури гармат, що підвищувало діяльність і точність стрільби. Широкого застосування набул індивідуальна вогнепальна зброя – аркебузи, мушкети, які довели свою ефективність у ході завоювань країн Нового Світу. Бурхливо розвивалися текстильне виробництво, особливо виготовлення шовку та сукна, миловаріння, виготовлення канатів і мотузок, виробництво прозорого скла. Розвиток книгодрукування забезпечив появу на початку XVII ст. перших газет і журналів. Найбільша кількість вантажів перевозилася морським і річковим транспортом. Проте зросло значення сухопутних доріг. Завдяки досягненням людей у давні й середні віки в Західній Європі виникла мережа доріг. Про це свідчать перші ітинерації – путівники з описом найбільш важливих шляхів сполучення.

Питання№9 - Повсякденне життя Західної Європи XV-XVI ст.

«Багато селян сплачували тепер грошову ренту за користування землею і замість того, щоб працювати на землевласника два–три дні на тиждень, тепер могли щодня працювати на власній  землі; якщо була можливість, селяни додатково орендували ділянки землі — так виникали ферми.

Фермери почали виробляти продуктів більше, ніж їм потрібно було самим,  і тому надлишки вони продавали.

Однак селяни не виробляли стільки продуктів, щоб  їх  вистачало на  всіх. Часом мор  косив  худобу, урожаї гинули від посухи або злив, і тоді наступав голод.

Проте  населення  зростало. Для  виробництва  одягу  було  потрібно більше вовни, і вівчарство стало досить прибутковою галуззю сільського господарства.

В Англії великі землевласники виселили орендарів та почали використовувати землі під пасовиська для овець. Це набуло такого розмаху, що у 1534 р. Генріх VIII видав закон, який заборонив заводити більше 2 тисяч овець» .

«Міські вулиці, як правило, були дуже вузькими. Багато будинків будували три  або чотириповерховими, і кожний наступний поверх трохи більше  нависав  над  попереднім,  так що  у  верхній  частині  будинки  із протилежних  боків  вулиці майже  змикалися, що  збільшувало  вірогідність пожежі.

Будинки були суцільно дерев’яні, вкриті найчастіше соломою. Під час пожежі могла вигоріти вся вулиця. Тому найважливіші будинки, наприклад церкви, зводилися з каменю або цегли, що робило їх менш уразливими для вогню.

Перенаселені  будинки  та  вузькі  вулиці  становили  загрозу  для здоров’я людей. Жителі викидали відходи прямо на вулицю та залишали їх  там  гнити. Наявність відходів на вулицях була  головною причиною появи у містах значної кількості пацюків та інших паразитів, які розносять хвороби. Каналізації практично не було, і тому на вулицях не висихали смердючі калюжі.

Ніхто  не  розумів,  звідки  беруться  хвороби;  брудна  вода  нерідко потрапляла в колодязі з питною водою, викликаючи спалахи захворювань,  особливо  в  спекотну пору  року. Вночі  вулиці не  освітлювалися, і  той,  хто  у  темряві  виходив  з  будинку,  ризикував  бути  побитим  або навіть убитим.

У XVII ст. у містах почали прокладати бруківку, на вулицях з’явилися масляні ліхтарі.

У будинках заможних городян стіни прикрашалися паперовими шпалерами, у багатіїв — гобеленами (тканими або вишитимикилимами). Вікна почали  закривати не шматком  ганчірки,  а  товстим, поки що непрозорим, склом у залізних рамах. Замість лавок і лежанок з’являються ліжка під балдахінами.

Увечері родина сідала біля вогнища або комину на стільцях, а хазяїн будинку розташовувався у кріслі» 

Питання№10 - Реформація в Німеччині . Причини Реформації. За довгі століття свого існування католицька церква накопичила величезні багатства і зосередила у своїх руках чимало землі. З усієї католицької Європи стікався до Риму нескінченний потік золота у вигляді десятини - десятої частини прибутку від урожаю або грошових доходів, а також у вигляді плати за отримання церковних посад і виконання обрядів. Навіть у глибоко віруючих людей викликали розчарування й обурення жадоба пап і кардиналів і та розкіш, якою вони себе оточували. їхнє реальне життя йшло врозріз із закликами церкви до невибагливості та угримання від надмірностей, було надто далеким від ідеалів раннього християнства. Папська курія виявляла неабияку винахідливість, невтомно поповнюючи свою скарбницю. Аби забезпечити наплив до Риму прочан і широкий продаж їм реліквій, римські первосвященики влаштовували церковні «ювілеї» і свята численних святих. Великі прибутки приносила також участь у лихварських операціях.

Усе це підривало авторитет церкви, відчутної шкоди якому завдали також гуманісти. Вони критикували опору католицизму — схоластику, виступали проти церковних обрядів і пишного культу, висміювали невігластво і жадобу духовенства. Гуманісти заперечували аскетизм, закликали до духовного звільнення людини, були сповнені віри у безмежні можливості людського розуму.

На межі ХV-ХVІ ст. невдоволення папами та їхнім оточенням стало загальним, а звинувачення на адресу Риму звучали дедалі частіше й сміливіше.

Вони лунали з різних верств суспільства, кожна з яких мала свої претензії до пап і вкладала власний зміст у загальне ремство. Королі та дворянство зазіхали на незліченні володіння церкви й виступали за секуляризацію - передачу церковних земель у руки світської влади. Розважливе й ощадливе бюргерство, а також підприємці нового типу вважали, що численні релігійні свята й пишні обряди коштують їм надто дорого. Вони вимагали їхнього спрощення й «дешевої церкви», аби якомога більше грошей залишити у власних кишенях.

Багатьох не влаштовувало існування церковної ієрархії і чернецтва, вшанування ікон та мощів. Особливі нарікання викликало богослужіння латиною, адже для основної маси європейців вона залишалася незрозумілою. Тим часом в умовах поширення освіти зростало число письменних людей, посилювалось їхнє бажання усвідомлювати все, що відбувалось у церкві, і самостійно читати Біблію. Вони висували вимогу ввести богослужіння національними мовами і перекласти ними Святе Письмо.

Людиною, з вуст якої прозвучав заклик припинити цинічну торгівлю, став Мартін Лютер (1483-1546). Мартін Лютер народився в Саксонії в сім'ї гірничого майстра. ,У 18 років здібний юнак вступив до Ерфургського університету - знаменитого центру гуманістичної освіти. Батько хотів бачити сина юристом, але Лютер обрав собі іншу долю.

У полум'ї селянської боротьби. Ці ідеї знайшли гарячу підтримку проповідника Томаса Мюнцера (бл. 1489-1525) - колишнього послідовника, а згодом непримиренного противника Лютера. «Взяти молот у руки і вдарити по старому світові» — такими словами Томас Мюнцер закликав здійснити переворот і встановити владу народу. Проповідник казав, що священики збивають з глузду простих людей, а «безбожні тирани» — князі та пани —розорюють і грабують їх, лицемірно твердячи при цьому: «Не вкради!» Дворян не турбує становище народу, вони діють проти християнської віри і самі вчиняють так, що бідна людина стає їхнім ворогом. Тому Мюнцер закликав встановити Царство Боже, де пануватиме справедливість, а влада належатиме самому народу. У такому ідеальному суспільстві знайдеться місце лише для тих дворян, які не гнобитимуть народ. Усіх інших необхідно стратити, а їхні замки - зрівняти з землею. Тільки тоді запанують злагода і любов.

Питання№11 -Поширення реформації в Європі . Через деякий час після виникнення протестантська церква розділилася. Уже в XVI ст. самостійними відгалуженнями протестантизму були: лютеранська, кальвіністська та королівська реформаційна церкви. Це означало швидке поширення Реформації на Європейському континенті, а пізніше й на інших материках.

Лютеранська церква (отримала назву за іменем Мартіна Лютера) виникла у Північній Німеччині. Князі захоплювали церковні землі, закривали монастирі, домоглися створення "дешевої церкви". У кожному князівстві, де ця церква діяла, її главою був місцевий князь. Суперечності між князями, які дотримувалися лютеранських настанов, і тими, які сповідували католицизм, спричинили початок воєнних дій, кінець яким у 1555 р. поклав Аугсбурзький релігійний мир. З того часу в німецьких князівствах почало діяти правило: "Чия влада, того й віра". Лише правитель визначав, якою має бути віра.

Кальвіністська церква сформувалася у Швейцарії, а згодом поширилася в інших країнах (Нідерландах, Франції, Шотландії тощо). її засновником був француз Жан Кальвін, мешканець Женеви. 1536 р. видано його книжку "Повчання в християнській вірі", в якій систематично викладено основи протестантизму. Кальвіністська церква була також "дешевою", але вона виправдовувала нагромадження багатств, лихварство, рабство в колоніях. Прихильників цієї церкви почали називати кальвіністами.

В Англії, Данії та Швеції відбулася королівська Реформація, ініціаторами якої були королі цих держав, які одночасно очолювали і реформаційну церкву. Значну частину земель, що раніше належали католицькій церкві, одержали дворяни.

Питання№12 - Перехід папства до контреформації .

Контрреформація - це наступ у релігійній формі сил, що намагалися відновити підірвані позиції католицької церкви, вивести її з кризи. Захищаючи ці позиції, католицизм був змушений вдатися до внутрішньої організаційної та ідейної перебудови. Неабияке значення мало заснування у 1534 р. і затвердження папою у 1540 р. ордену єзуїтів, що став одним з головних бастіонів Контрреформації.

У1542 р. реорганізовано інквізицію, а 1559 р. уперше надруковано "Індекс заборонених книг" - список видань, згодом неодноразово поновлюваний, що містив назви творів, які не відповідали ученню і практиці католицької церкви. Рішучий перелом в європейській Контрреформації настав після закінчення у 1563 р. Вселенського Собору цієї церкви, який з перервами засідав від 1545 р. в місті Триденті на півночі Італії. Собор закріпив перемогу угруповання на чолі з єзуїтами над течією в католицизмі, котра шукала примирення з протестантством. Він опрацював радикальну програму оновлення католицької спільноти, визначив доктрину і політику католицької церкви. У 1564 р. було обнародувано "Тридентське сповідання віри" - документ, у якому викладено головну суть рішень собору. Засуджувалося протестантське вчення про "виправдання вірою" і про Святе Писання як єдине джерело істини. Було збережено всі положення про верховенство пап, право продажу індульгенцій, поклоніння святим і т. ін.

Інквізиція (з лат. inqumtio- розшук) - трибунал католицької церкви, створений у XIII ст. для боротьби з єретиками. Діяв практично в усіх католицьких країнах протягом багатьох століть. Інквізиція використовувала таємне слідство, залучала доносчиків та лжесвідків, застосовувала тортури, конфіскацію майна засуджених, поширювала засудження на родичів до третього покоління включно тощо. Ці методи застосовувалися також до жінок і дітей. Засудженого одягали в ганебний одяг (санбеніто), він також мав пройти жахливу процедуру аутодафе - урочисту процесію, молебен, оголошення вироку та його здійснення через покарання ударами батога чи спалення на вогнищі. Як покарання використовували також публічне зречення, штраф, тюремне ув'язнення. Інквізиція активізувалася після створення у 1480р. так званої Нової інквізиції на чолі з домініканцем Томасом Торквемадою. У1642р. Папа Павло III заснував "Священну конгрегацію римської і вселенської інквізиції, її священне судилище", жертвами якої стали Джордано Бруно, Галілео Галілей та ін. В європейських країнах та Латинській Америці інквізиція припинила існування на початку XIX ст. Папська інквізиція існувала до 1870 р.

Масово винищували протестантів (так, 1572 р. у Франції під час Варфоломіївської ночі було знищено понад 30 тис. осіб). Застосовуючи різні каральні засоби, католицизм нещадно розправлявся з протестантами. Активно діяла інквізиція. Так, в Іспанії та Португалії поширилися аутодафе - виголошення вироку інквізиції та його здійснення, переважно спаленням. На міській площі у присутності багатьох людей, а часто короля і вельмож, страчували інакомислячих.

Питання№ 13