14. Встановлення законодавством мінімальної ціни
Нижній рівень ціни - це мінімальна ціна, встановлена державою, яка перевищує ринкову ціну. До таких цін уряд вдається тоді, коли ринкова ціна не дозволяє забезпечити необхідний рівень доходів виробникам і постачальникам економічних ресурсів. Прикладом такої ціни може бути законодавчо встановлена мінімальна зарплата, ціни на сільгосппродукцію тощо.
Негативним наслідком встановлення мінімальної ціни є надвиробництво продукції, недовикористання економічних ресурсів (зокрема, виникнення безробіття), зміни у вигодах (ренті) споживачів та виробників.
На графіку 4-12 показане виникнення надвиробництва продукту. При ринковій ціні Цр величина попиту і величина пропозиції є однаковими (Кр). При встановленні урядом мінімальної ціни величина пропозиції товару (К) є більшою за величину попиту (К2) і виникає надвиробництво товару в розмірі К -Кг*
В результаті встановлення мінімальної ціни відбуваються і зміни в ренті споживачів і виробників, які відображені на графіках 4-13 і 4-14. Виробники за вищої ціни - на рівні Цмін будуть бажати виробляти продукт в розмірі К, а споживачі бажатимуть купувати продукт в розмірі Кг-
Якщо виробники будуть виробляти лише в розмірі попиту на продукт, тобто Кг (графік 4-13), то їх надлишок збільшиться на величину, рівну площі прямокутника А. Одночасно із зниженням обсягів виробництва з Кр до К2, виробники, які перестануть виробляти, втратять свої надлишки на величину, рівну площі трикутника С. Отже, чисті зміни в ренті виробника становитимуть А - С. Що торкається споживачів, то із-за вищої ціни частина їх перестане купувати товар, внаслідок чого величина втрат споживчого надлишку становитиме значення площі трикутника В, а ті, які далі будуть купувати товар по ціні Цмін, втратять частину споживчого надлишку на величину, рівну площі прямокутника А.
Отже, чисті зміни споживчого надлишку будуть становити: -(А + В), тобто будуть мати місце втрати споживчого надлишку. Що торкається загальних змін в надлишку споживачів і виробників, то вони вимірюватимуться, як: А-С-А-В, тобто -(С + В). Цей вираз змін в загальному надлишку вказує на втрати в розмірі площі трикутників В і С.
Проте виробники можуть і не обмежувати виробництво обсягами К2, а виробляти в обсязі К, який відповідає ціні Цмін. Зміни в ренті виробника і споживача за такої ситуації відображені на графіку 4-14.
При ціні Цмін обсяг виробництва становитиме Ки а обсяг попиту -К2. Різниця між ними (К - Кг) показує на величину нереалізованого виробленого продукту. За таких умов споживачі, які продовжуватимуть купувати по вищій ціні (Цмін), втратять частину надлишку на величину площі прямокутника А, а ті, які перестануть його купувати - на величину площі трикутника В. Отже, загальні зміни в споживчому надлишку становитимуть: -А - В, тобто матимуть місце втрати. Що стосується зміни надлишку виробників, то ті з них, які реалізують продукт в розмірі існуючого попиту (Кг) по ціні Цмін, збільшать свої надлишки на величину площі прямокутника А. Зниження збуту продукту виробниками з Кр до К2 викличе зменшення їх надлишку в розмірі площі трикутника С. Розширення виробництва з Кр до К при продажі продукту в обсязі Кг приведе до надвиробництва продукту на величину К -К2, внаслідок чого виробники, які не зможуть його реалізувати, будуть нести збитки у розмірі витрат їх виробництва, які відповідають площі трапеції Д. Таким чином, загальні зміни в надлишку виробників вимірюватимуться А - С -Д. Якщо площа трапеції Д є великою, то встановлення урядом мінімальної ціни викличе втрати ренти виробників.
Слід зазначити, що за умови встановлення вищої від ринкової ціни, кожний виробник прагне виробити більше продукції, сподіваючись повністю ЇЇ реалізувати. Тому встановлення мінімальної ціни викликає надвиробництво продукту. За таких обставин завданням уряду є зменшення цього надлишку. З цією мстою уряди багатьох країн проводять програми обмеження виробництва продукту, стимулюють збільшення попиту на надлишкову продукцію та її експорт, закуповують ці надлишки, що вимагає збільшення бюджетних витрат. В деяких країнах мали місце і випадки знищення надлишкової продукції.
Таким чином, встановлення урядом максимальної і мінімальної межі ціни позбавляє ринкову економіку механізму саморегуляції попиту і пропозиції, узгодження Інтересів покупців і виробників. Держава повинна взяти на себе розв'язання проблеми надвиробництва чи нормування. Державне регулювання має суперечливі наслідки. Тому очікувані вигоди від введення максимальних і мінімальних цін слід завжди порівнювати з втратами, які у зв'язку з цим виникають.