13. Встановлення законодавством максимальної ціни

Максимальна межа ціни - це законодавчо встановлена максимальна ціна, по якій продавець може продати свій товар. Причинами встановлення максимальної ціни є бажання уряду забезпечити необхідний рівень споживання товарів першої необхідності для більшості населення, яке не змогло би придбати ці товари і послуги по ринковій ціні (наприклад, ціни на хліб, тарифи на комунальні послуги), а також необхідність зниження інфляції, якщо остання має місце. Максимальна ціна, таким чином, є нижчою за ринкову ціну. На перший погляд здається, що слід очікувати лише позитивних наслідків від встановлення такої максимальної ціни. Проте негативними наслідками максимальної межі ціни є виникнення дефіциту такого товару чи послуги (див. графік 4-9).

При рівноважній ціні Цр величина попиту і пропозиції товару є однаковими (Кр). При встановленні урядом максимальної ціни на товар (Цмак) величина його попиту (К) с більшою за величину пропозиції (Кг). В результаті цього виникає стійкий дефіцит в розмірі К - К2. Проявами наслідків встановлення максимальної ціни є пусті полиці в магазинах, черги, "чорний" ринок. Наслідком встановлення максимальної межі ціни є і зміни у ренті, яку одержують виробники і споживачі (див. графік 4-10). На графіку 4-10 видно, що при нижчій від ринкової ціни (при Цмак), скорочується виробництво і збут товару до рівня Кі і для споживачів, які продовжують купувати товар по ціні Цмак, збільшується їх загальний споживчий надлишок на величину, що дорівнює площі прямокутника А. Проте деякі споживачі не можуть придбати дефіцитний товар, внаслідок чого зменшується їх споживчий надлишок на величину, яка дорівнює площі трикутника В. Таким чином, чиста зміна споживчого надлишку становить А ~ В. Порівнюючи площу прямокутника А (яка є більшою) і площу трикутника В (яка є меншою) можна зробити висновок, що чиста зміна споживчого надлишку є додатньою.

Що торкається змін у надлишку виробника, то ті з них, які залишились на ринку і виробляють Кг одиниць товару, продаючи його по ціні Цмак, втрачають надлишок у розмірі площі прямокутника А. Як наслідок зниження ціни частина виробників вибуває з ринку, в результаті чого втрачається їх рента у розмірі площі трш<утника С. Таким чином, загальні зміни у надлишку виробника будуть становити (-А) + (-£), що рівнозначно збиткам виробників.

Загальна зміна у ренті споживача і виробника становитиме суму вигоди першого і втрат другого, а саме А - В + (-А - С) = -Я - С. Отже, в кінцевому результаті державне встановлення максимальної межі ціни викликало загальні втрати на величину площі трикутників В і С. Ці втрати є більш значними за умови нееластичного попиту на товар, оскільки встановлення максимальної ціни викликає втрати і в ренті споживача, що видно з графіка 4-11: збільшення ренти споживача на величину, що відповідає площі прямокутника А, перекривається втратами споживчого надлишку на величину площі трикутника В.

Як бачимо, державна політика встановлення максимальної ціни має і негативний результат: виникає стійкий дефіцит продукту, зменшується загальна рента виробника і споживача на величину загальних втрат. Разом з тим існують і випадки, коли державне втручання в механізм ринкового ціноутворення може збільшити добробут споживачів і виробників. Перш за все, цс відноситься до стану економіки, якій притаманна інфляція.

У зв'язку з виникненням стійкого дефіциту товару в умовах встановлення максимальної ціни перед урядом виникають проблеми з його розподілом. Як розподілити цей товар: в порядку "живої" черги? Хто більше захопить? Кому пощастить? По знайомству, за суспільним положенням? Для розв'язання проблеми справедливого розподілу дефіцитного товару уряди багатьох країн вдаються до його нормуванння, а також стимулюють збільшення виробництва, здійснюють пряме фінансування його випуску, стимулюють імпорт дефіцитного продукту, або здійснюють його імпорт за державні кошти.