4. Ринок: суть, види та структура.

Товарне виробництво має довготривалу історію, проходить деякі етапи розвитку. Найвищою формою існування товарного господарства є ринкова система.

Ринкове господарство є сучасним середовищем товарного виробництва.

Ринок – це механізм функціонування ринкового господарства, тобто частина останнього.

Кінцева мета товарного, а тому і ринкового господарства – додатковий продукт у різних формах (прибуток, рента, відсоток). Саме матеріальний інтерес обґрунтовує поведінку суб’єктів ринку.

Треба відзначити основні функції ринку:

створення передумов для функціонування об’єктивних законів;

забезпечення еквівалентності економічних відносин;

поширення інтернаціоналізації господарського життя;

створення економічних передумов для демократизації суспільного життя;

вимір витрат, насамперед, витрат праці людей;

стимулювання структурних зрушень в економіці;

розвиток засад чесної конкуренції.

Ринок як механізм існування ринкового господарства має дуже складну структуру. Він є полісистемним утворенням з такими основними складовими:

1. ринок споживчих (кінцевих) товарів і послуг;

2. ринок факторів виробництва, зокрема:

- ринок капіталу;

- ринок праці;

- ринок землі й природних ресурсів;

- ринок підприємницьких послуг.

3. фінансово-кредитний ринок, зокрема, ринок цінних паперів і валютний ринки;

4. ринок технологій та інформації.

За територіальною ознакою виділяють світовий, міжнародні, регіональні, національні й місцеві ринки.

За легальністю підкреслюють існування легального (офіційного) і тіньового ринків з визначенням так званих “сірого” із законними видами діяльності й “чорного” з видами діяльності, що заборонені.

За ознакою конкуренції треба  визначити такі ринки:

вільної (досконалої) конкуренції;

недосконалої конкуренції, зокрема, монополістичної конкуренції, ринки олігополії та монополій.

Структура ринку.

Структура ринку — сукупність окремих видів ринку у межах націо­нальної економіки, або внутрішнього ринку, а також регіональних, світового у межах світового господарства і взаємодія між ними.

Розрізняють ринок засобів праці, природних ресурсів, предметів праці, землі, робочої сили, технології, інфор­мації, товарів, нерухомості, послуг, ринок інтелектуаль­ної власності, фінансовий ринок та ін. Більшість із них може бути поділена на локальні ринки. Так, ринок това­рів поділяється на оптовий і споживчий ринки; ринок ін­телектуальної власності — на ринок патентів, ліцензій, «ноу-хау», програм математичного забезпечення та ін.; фінансовий ринок — на ринок інвестицій (довгостроко­вих кредитів), ринок грошей (короткострокових креди­тів), ринок валюти, ринок цінних паперів, ринок золота (в сучасних умовах він є водночас і ринком товарів).

Відповідно до ступеня монополізації розрізняють мо­нополізований і олігополістичний ринки. На монополізо­ваному ринку один виробник або продавець може зосе­редити у своїх руках всю масу виробленої продукції, всю сукупність товарів певного виду і диктувати ціни на рин­ку. На немонополізованому ринку існує багато продавців, кожний з яких зокрема неспроможний впливати на про­цес ціноутворення. На олігополісггшчному ринку декілька продавців певних товарів чи послуг можуть домовлятися між собою (письмово або усно) щодо поділу ринків збуту і впливати на рівень цін, тобто існує групова монополія.

Одним із критеріїв структуризації ринку є його поділ на ринок готової продукції та ринок замовлень (у тому числі державних, торговельних організацій).