3. Фактори виробництва

В економічній теорії виділяють чотири основних фактори виробництва: праця, капітал, земля і підприємницькі здібності. Праця - це є функціонування робочої сили, а в більш широкому плані - процес свідомої, доцільної діяльності. Його роль у перетворенні елементів природи в речі, здатні задовольняти потреби людини і суспільства, величезна. Праця (персоніфікований працівник) як фактор виробництва своєю участю і витратою енергії і часу створює фактичну (економічну) основу для присвоєння працівником частини досягнутого результату, частини доходу, отримуваного від реалізації товару. Юридичною основою для присвоєння виступає власність працівника на свою робочу силу. Капітал - це будь благо, що приносить його власнику додатковий дохід. Капітал, який використовується у виробництві, називають засоби виробництва. Засоби виробництва включають в себе предмети праці та засоби праці (основний капітал)

Предмети праці - це те, на що спрямована праця людини, що становить матеріальну основу майбутнього продукту. Первинні предмети праці – багатства природи: корисні копалини, ліс, вода, риба та ін. В даний час велика частина предметів праці є предмети переробки, продукти попередньої праці, сировина, матеріали, напівфабрикати.

Засоби праці - це річ (предмет) або комплекс речей, які людина поміщає між собою і предметом праці для впливу на останній. До засобів праці належать знаряддя праці, виробничі будівлі, споруди (канали, порти, мости і т.д.), дороги, засоби зв'язку.

Земля як фактор виробництва виступає загальним умовою виробництва. Особлива роль належить їй в сільському господарстві. Саме тут вона головний засіб і предмет праці. Разом з тим вона відіграє велику роль у всіх галузях економіки. На ній будуються виробничі будівлі та житлові будинки, дороги та інші споруди. Земля - ​​обмежений ресурс; в міру зростання населення, розвитку людської діяльності проблема використання цього ресурсу стає все гостріше.

Засоби виробництва в процесі функціонування зношуються, а земля виснажується і їх необхідно відновлювати. Інакше процес виробництва зупиниться. На їх відновлення та заміну повинні бути накопичені (збережені) певні грошові кошти. Тому важливою проблемою економічної теорії є проблема розподілу створеної вартості, доходу між власниками робочої сили, засобів виробництва і землі. Підприємницькі здібності в якості самостійного фактора виробництва стали розглядатися порівняно недавно (у другій половині XX ст.) Під впливом праць економіста Й. Шумпетера. Підприємницькі здібності-це специфічні здібності людини, що дозволяють йому знаходити і використовувати найкращу комбінацію ресурсів у процесі відтворення, створювати і застосовувати нововведення, йти на допустимий виправданий ризик. Мета підприємця - отримання не просто прибутку, а ще додаткового прибутку в результаті нового (інноваційного) поєднання факторів і методів виробництва. Отже, проблема розподілу доходу між власниками факторів ще більше ускладнюється. Взаємодія розглянутих вище чинників означає процес виробництва, процес створення необхідних предметів для задоволення потреб людини і суспільства. Імпульс до такої взаємодії виходить насамперед від підприємця як найбільш активного учасника суспільного відтворення. Оптимальні умови для поєднання факторів мають місце, якщо власність на всі фактори виробництва зосереджена в одних руках. У випадку приватної власності необхідно або купити відсутні ресурси, або взяти їх в оренду, або укласти індивідуальний чи колективний договір. Практика виробила різноманітні форми і способи подолання зазначених бар'єрів і поєднання факторів виробництва, багато з яких закріплені в правових нормах і актах.