56.Правовий режим кошторисно-бюджетного фінансування.

За підручником Фінансове право. Роль В.Ф.

Бюджетний кодекс України (ст. 2 п. 6) визначає кошторисно-бюджетне фінансування як безповоротний і безвідплатний відпуск грошових коштів із бюджетів різних рівнів на повне утримання органів, установ та організацій, визначених Конституцією України, а також установ і організацій, створених в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування. Іншими словами кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповоротного та безвідплатного відпуску грошових коштів із відповідного бюджету для забезпечення діяльності державних і муніципальних органів та установ, що утримуються за рахунок держави або органів місцевого самоврядування, здійсненої на підставі фінансових планів - кошторисів витрат.

За допомогою цього методу фінансується практично вся невиробнича сфера, яка ґрунтується на державній або комунальній формі власності. Передбачені кошторисами витрат конкретних органів або установ і затверджені бюджетами суми грошових коштів, як правило, носять найменування бюджетних асигнувань.

На кошторисно-бюджетному фінансуванні знаходяться державні та комунальні установи соціальної сфери; школи, середні спеціальні і вищі навчальні заклади; установи охорони здоров'я - лікарні та поліклініки, дитячі дошкільні установи; установи культури - бібліотеки, дома культури, дитячі театри, об'єкти фізичної культури; установи Міністерства оборони, Прикордонних військ, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України; органи законодавчої і виконавчої влади, суд та прокуратура.

Бюджетні установи одержують кошти з бюджету на основі планового документа - кошторису.

Кошторис - основний фінансово-плановий акт, у якому встановлюється об'єм бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний розподіл.

Кошторис витрат - це основний плановий документ, що визначає загальний об'єм, цільову спрямованість та поквартальний розподіл коштів, які відпускаються з бюджету на утримання бюджетної установи (державного органу або органу місцевого самоврядування) або на здійснення централізованих заходів соціального, господарського, екологічного і культурного характеру.

Кошторис витрат складається за затвердженою формою, що визначена змістом Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів та витрат бюджетних установ, організацій, затвердженого постановою КМУ

Кошторис складається із статей, кожна з яких містить однорідну групу видатків, які мають суворо обов'язковий характер, що не підлягає зміні, оскільки відповідно до них розподіляються бюджетні призначення, затверджені законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет.

Обсяги бюджетних асигнувань у кошторисі грунтуються на:

а) показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності установи (оперативно-мережні показники);

б) нормативах витрат з розрахунку на певний кількісний показник. Оперативно-мережні показники характеризують профільну діяльність

установи (наприклад, кількість студентів) і загальні показники, що характеризують будівлю бюджетної установи (наприклад, площа, кубатура та ін.).

Статті видатків складаються на основі норм видатків, тобто єдиних типових вимірників кошторисних видатків за однорідними установами.

За юридичними властивостями норми видатків розподіляються на:

1) обов'язкові, що не підлягають зміні при застосуванні. Вони, як правило, встановлюються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України (штати, ставки зарплати, видатки на відрядження);

2) розрахункові (факультативні) - середні видатки на розрахункову одиницю. Ці норми встановлюються бюджетними установами при узгодженні з фінансовими органами.

За змістом норми розподіляються на натуральні (матеріальні) і фінансові (грошові). В основі натуральної норми лежить розмір витрат у натуральній формі (витрата електроенергії на квадратний метр площі, що освітлюється), на одну розрахункову одиницю, а фінансова норма - це матеріальна норма, яка виражена в грошах, тобто норми видатків характеризують об'єм витрат на одну розрахункову одиницю.

Залежно від бази розрахунків розрізняють узагальнені та постатейні нормативи. Узагальнені нормативи - це об'єм витрат за всіма статтями видатків на певний виробничий (за профілем установи) показник. Наприклад, норми видатків на охорону здоров'я на одного жителя. Постатейні нормативи відображають норми видатків у розрізі окремих статей. Наприклад, норма видатків на харчування в лікарнях на одного хворого.

Нормативи підрозділяються за методом розрахунку на розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, освіту та ін.) і розраховані на підставі статистичних спостережень.

Розрізняють чотири види кошторисів видатків: індивідуальні, загальні, зведені і кошториси видатків на централізовані та інші заходи.

Індивідуальні - коли складаються для однієї установи. Ці кошториси відображають потреби в коштах кожної бюджетної установи з урахуванням специфіки їх функціонування.

Загальні кошториси складаються для утримання однотипних невеликих установ (шкіл, бібліотек, клубів та ін.), які обслуговуються централізованими бухгалтеріями. В таких кошторисах обов'язково розшифровуються об'єми фінансування за статтями на кожну установу.

Зведені кошториси містять усі витрати на утримання установ, які підлеглі одному міністерству або відомству. Такі кошториси об'єднують всі індивідуальні, загальні кошториси і кошториси на централізовані заходи. Міністерствами, відомствами, а також виконавчими органами місцевого самоврядування складаються фінансові плани з розрахунками та обґрунтовуваннями, які називаються кошторисами на централізовані заходи (такі, як проведення нарад, конференцій тощо).

Кошторис видатків на утримання бюджетної установи (державного органу або органу місцевого самоврядування) є індивідуальним фінансово-плановим актом, який установлює права і обов'язки керівників цих структур з використовування певного обсягу грошових коштів, а також права та обов'язки фінансуючих органів з виділення цих грошових коштів і контролю за їх використанням.

Єдиний кошторис доходів і видатків складається всіма установами на календарний рік та затверджується керівниками вищих органів, за винятком випадків, прямо передбачених чинним законодавством.

Єдиний кошторис установи (державного органу) складається з двох розділів - доходів і видатків.

У прибутковій частині кошторису доходів і видатків бюджетної установи визначаються планові обсяги асигнувань із загального фонду бюджету (бюджетних асигнувань, що виділяються на утримання установи) та із спеціального фонду бюджету (надходження, отримання яких дозволено відповідними нормативно-правовими актами і основними з яких є кошти, отримані від навчання, плата за надання додаткових освітніх послуг, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих і лікувально-виробничих майстернях, від здачі майна в оренду та ін.).

Загальна сума доходів установи визначається з урахуванням сум надходжень із загального і спеціального фондів бюджету. Тобто вона визначається з урахуванням залишку коштів на початок планового періоду з усіх видів надходжень. При цьому під час формування показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній рік, а також очікуваного виконання за період, що передує плановому.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи - основний плановий документ, яким визначається загальний річний об'єм, цільові надходження та використання коштів установи. Щомісячний розподіл коштів бюджетної установи проводиться асигнуваннями із загального фонду бюджету на рік. Складання кошторису здійснюється на основі лімітної довідки про бюджетні асигнування, яку присилає вищий розпорядник бюджетних коштів у тижневий термін після затвердження бюджету, з якого фінансується бюджетна установа. Кошторис бюджетної установи затверджує керівник вищої установи.

У видатковій частині кошторису визначається загальна сума витрат установи (органу) з розподілом їх за статтями бюджетної класифікації, а також з виділенням витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань, а також витрат, які планується здійснити за рахунок інших (позабюджетних) надходжень. При цьому в розрахунках за кожною статтею витрат, крім потреб у коштах на покриття витрат поточного року, передбачаються асигнування на покриття заборгованості установи за минулий рік, визначеної на підставі даних річної бухгалтерської звітності і підтвердженої відповідними розрахунками та обґрунтовуваннями.

Отже, видатки бюджетних установ розподіляються на дві групи: капітальні і поточні. Капітальні - це видатки розвитку, а поточні, у свою чергу, розподіляються на адміністративно-господарські й операційні. Адміністративно-господарські - видатки на утримання апарату управління, господарського і обслуговуючого персоналу, відрядження, придбання інвентаря та ін. Операційні - це видатки, пов'язані з характером діяльності установи (придбання книг для бібліотеки, зарплата бібліотекарів, бібліографії та ін.).

Процес складання, затвердження і виконання кошторису називається кошторисним процесом. Його стадії є врегульовані нормами права відособлено-самостійні завершені етапи діяльності учасників кошторисно-бюджетного фінансування, в ході проходження яких індивідуальний фінансовий план переходить з одного якісного стану в інший. Цей рух охоплює кошторисно-бюджетне планування, ухвалення фінансово-планового акту та його реалізацію.