
- •Лекція 11
- •1. Колоїдні системи. Добування колоїдних систем,їх класифікація. Стійкість колоїдних систем.
- •2. Поверхнева енергія. Адсорбція.
- •3. Поверхнево-активні речовини. Аерозолі, пили, їх пожежна небезпечність.
- •1. Голубєв а.В., Лисін в.І., Коваленко, Тарасенко г.В, Хімія. - к.: Кондор, 2013 стр. 154-161.
- •2. Романова н.В. Загальна та неорганічна хімія. - к.:Ірпінь, 2004 § 8.4.
Лекція 11
Тема. Колоїдні системи та їх класифікація.
План лекції
1. Тематичний контроль.
2. Колоїдні системи. Добування колоїдних систем,їх класифікація. Стійкість колоїдних систем.
3. Поверхнева енергія. Адсорбція.
4. Поверхнево-активні речовини. Аерозолі, пили, їх пожежна небезпечність.
Література:
1. Голубєв А.В., Лисін В.І., Коваленко, Тарасенко Г.В, Хімія. - К.: Кондор, 2013 стр. 154-161.
2. Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. - К.:Ірпінь, 2004 § 8.4.
Зміст лекції:
1. Колоїдні системи. Добування колоїдних систем,їх класифікація. Стійкість колоїдних систем.
Вивчення властивостей речовин у високодиспергованому стані і поверхневих явищ у дисперсних системах є об'єктом колоїдної хімії – великого розділу фізичної хімії, який виділився в окрему галузь науки
КОЛОЇДИ, КОЛОЇДНІ СИСТЕМИ– мікрогетерогенні дисперсні системи (проміжний стан між справжніми розчинами й грубо-дисперсними системами), що складаються з дуже подрібнених частинок (від 1 до 1000 нм), рівномірно розподілених (розосереджених) в однорідному середовищі або фізично однорідні системи, що містять макромолекули як один з компонентів (молекулярний колоїд). На відміну від частинок грубодисперсних систем (суспензій, емульсій, пін тощо), розмір частинок яких звичайно перевищує 10-4 см, колоїдні частинки беруть участь в інтенсивному броунівському рухові і не седиментують в полі сил земного тяжіння.
Колоїдні системи з газовим дисперсійним середовищем - високодисперсні аерозолі (дими, тумани), з рідким - золі, латекси, міцелярні розчини, мікроемульсії, з твердим - системи типу рубінового скла. Найпоширеніші в природі та техніці колоїдні системи з рідким дисперсійним середовищем.
ТИПИ колоїдних систем |
|||
Дисперсна фаза |
Дисперсійне середовище |
Найменування |
Приклади |
Рідина |
Газ |
Рідкі аерозолі |
Туман, купчасті хмари |
Тверде тіло |
Газ |
Тверді аерозолі |
Дим, пил, перисті хмари |
Газ |
Рідина |
Піни |
Мильні піни |
Рідина |
Рідина |
Емульсії |
Молоко (М / В), масло (В / М), нафта |
Тверде тіло |
Рідина |
Золі |
Рідка глина, зубна паста |
Газ |
Тверде тіло |
Тверді піни |
Пінополістирол, пінопласт, пінобетон |
Рідина |
Тверде тіло |
Тверді емульсії |
Опал, перли, грунт |
Тверде тіло |
Тверде тіло |
Тверді суспензії |
Пофарбований пластмаси |
За агрегатним станом дисперсної фази і дисперсійного середовища:
1 Гідрозолі – дисперсне середовище – вода.
2 Органозолі – дисперсійне середовище – органічні розчинники.
3 Аерозолі – дисперсійне середовище – гази.
Існує два основних методи одержання колоїдних систем:
Дисперсійний метод полягає в подрібнення речовини до маленьких частинок. Подрібнення можна вести:
1) механічним способом (кульові млини, гомогенізатори, ультразвукові дезінтегратори);
2) фізико-хімічним способом – метод пептизації, коли осад речовини переводиться в колоїдний стан додаванням поверхнево–активних сполук - мила, білків.
Конденсаційний метод спрямований на збільшенні розмірів частинок завдяки агрегації молекул або іонів. Для цього використовується:
1) випаровування розчинника, внаслідок чого відбувається конденсація твердої фаза;
2) заміна розчинника, наприклад, коли спиртовий розчин холестерину вилити у воду;
3) використання реакцій, в яких осади формуються з маленьких частинок. Так, отримання колоїдного розчина йодиду срібла відбувається за реакцією заміщення:
KJ + AgNO3 → AgJ ↓ + KNO3
Колоїдні розчини можна отримувати в реакціях відновлення чи окислення, або гідролізу:
Ag2O + H2 → 2Ag↓ + H2O
2 HAuCl4 + 3 H2O2 → 2 Au↓ + 8 HCl + 3O2
2 H2S + SO2 → 3 S↓ + 2Н2О
FeCl3 + 3H2O → Fe(OH)3↓ + 3 HCl
Стійкість колоїдних систем. Під стійкістю дисперсної системи розуміють постійність у часі її стану і основних властивостей: дисперсності, рівномірного розподілу частинок дисперсної фази в об’ємі дисперсійного середовища і характеру взаємодії між частинками. Розрізняють два види стійкості дисперсних систем: седиментаційну (кінетичну) і агрегативну.
Седиментаційна стійкість дає змогу зберігати в системі рівномірний розподіл частинок в об’ємі, тобто протидіяти діям сил тяжіння і процесам осідання або спливання частинок. Основні умови кінетичної стійкості – висока дисперсність і участь частинок дисперсної фази в броунівському русі. Агрегативна стійкість дисперсних систем – це здатність протистояти агрегації частинок (злипання).
Дисперсні системи поділяють на:
– термодинамічно стійкі, або ліофільні, – колоїди, які самочинно диспергуються та існують без додаткової стабілізації (міцелярні розчини ПАР, розчини ВМС тощо.), при утворенні цих систем вільна енергія Гіббса системи зменшується (∆G<0);
– термодинамічно нестійкі, або ліофобні (золі, суспензії, емульсії), для них ∆G>0.