Контрольні запитання

1. Основні закони географії і топографії ґрунтів.

2. Суть закону горизонтальних ґрунтових зон.

3. Закон вертикальних ґрунтових зон та його суть.

4. Зоман аналогічних топографічних рядів ґрунтів та його графічне зображення.

5. Суть закону ґрунтової інтразональності.

6. Закон ґрунтових мікрозон.

7. Суть закону постійності співвідношень між ґрунтом і підґрунтям.

3. Підготовчі роботи при картографуванні ґрунтів

Всі роботи по польовому дослідженню і картуванню ґрунтів поділяються на три періоди, або етапи: 1) підготовчі роботи, 2) польові ґрунтові дослідження, 3) камеральні і аналітичні роботи.

Якість польових ґрунтових досліджень значною мірою залежить від попередньої їх підготовки, яка при правильному проведенні значно полегшує працю ґрунтознавця в полі і набагато підвищує ефективність його роботи.

Підготовчі роботи до ґрунтових досліджень необхідно проводити в певній послідовності. Перш за все, потрібно встановити об'єкт, що підлягає дослідженням, його географічне положення і площу, а також мету досліджень. Після з'ясування цих основних питань, приступають до організації робіт по дослідженню ґрунтів.

Основними завданнями в передпольовий, підготовчий період є, по можливості, повне вивчення літератури, ґрунтово-картографічного матеріалу по об'єкту дослідження, вирішення програмно-методичних та інших питань організації експедиції, складання кошторису і плану досліджень. У польовий період найголовніше завдання ґрунтознавця — всестороннє, глибоке вивчення умов ґрунтоутворення та ґрунтів як предмету і засобу праці, їх сільськогосподарське використання, а також складання попередньої польової ґрунтової карти і пояснювальної записки до неї. В останньому, камеральному періоді проводиться обробка, оцінка і систематизація матеріалів польових і лабораторних досліджень ґрунтів, на основі яких складаються ґрунтовий нарис і остаточна ґрунтова карта.

Чим успішніше будуть проведені роботи в підготовчий і польовий періоди, тим легше піддаються обробці і систематизації польові і аналітичні матеріали на завершальному етапі і тим якісніше будуть складені ґрунтові нариси і карти. Навіть найменші похибки в роботі у підготовчий період негативно відзначаться на результатах польового ґрунтового обстеження, як відносно його якості, так і відносно швидкості виконання.

3.1. Організація підготовчої роботи

В підготовчий період проводять наступні види робіт:

1. Складання програми, методики і плану робіт з вказівками їх об'єму і термінами виконання, вирішення організаційних питань з обласними і районними радами, науковими установами, тощо, інформування громадськості, за допомогою місцевого друку і радіо, про науково-практичне значення передбачуваних ґрунтових досліджень.

2. Збір і вивчення літератури про ґрунти і умови ґрунтоутворення районів передбачуваних робіт. Вивченню підлягають всі наявні матеріали по геології, геоморфології, гідрогеології, клімату, рослинності, ґрунтах, виробничій діяльності людини, ступеню освоєності території, по перспективному плану розвитку господарства і інши природно-економічних питаннях, що характеризують умови району обстежень.

3. Оцінка ґрунтово-картографічного матеріалу району робіт. Виготовлення копій карт (геологічних, геоморфологічних, ґрунтових, рослинності), складених в минулі роки. Підготовка, підбір і оцінка планово-картографічної основи згідно із завданнями і масштабами ґрунтових досліджень. Виготовлення копій топооснови. Детальне знайомство з матеріалами аерозйомки.

4. Знайомство з відповідними методичними вказівками та інструкціями, що стосуються проведення ґрунтових робіт. Вони повинні бути ретельно вивчені, а основні нові методичні рекомендації повинні бути зафіксовані.

5. Складання попередньої (робочої) класифікації ґрунтів і їх систематичного списку, а також узгодження єдиної номенклатури морфолого-генетичних показників ґрунтів та їх агрономічної оцінки. При складанні робочої класифікації і списку ґрунтів рекомендується використовувати регіональні класифікації ґрунтів і схеми класифікації по природних зонах.

6. Організація ґрунтової експедиції або партії: штат експедиції та його укомплектування (спорядження, устаткування, транспорт), складання кошторису на проведення польового дослідження і картування ґрунтів.

Тільки ретельне виконання всіх перерахованих вище підготовчих робіт може забезпечити нормальну діяльність ґрунтознавця в польовий період. Недооцінка того або іншого виду робіт в підготовчий період, буквально, з перших днів роботи, негативно позначиться на роботі ґрунтознавця в полі.

Краще всього підготовку до польового дослідження по картуванню ґрунтів починати з складання загальної програми і плану робіт, в яких повинні бути визначені завдання, об'єкт і об'єм дослідження, терміни робіт. Для цього дослідник-ґрунтознавець повинен мати в своєму розпорядженні дані про об'єкт дослідження, його географічне положення, займану площу і точно визначити спільно із зацікавленими організаціями завдання досліджень і терміни представлення матеріалів. Після ретельного вивчення і уточнення цих матеріалів ґрунтознавець, залежно від цілей дослідження, складності ґрунтового покриву і ступеня його вивченості встановлює масштаб ґрунтової зйомки, об'єм роботи, склад виконавців, визначає потрібну кількість устаткування, транспорту, вартість робіт і терміни виконання їх в підготовчий, польовий і камерально-аналітичний періоди ґрунтових досліджень.

Наступним, не менш відповідальним видом підготовчих робіт є збір і вивчення матеріалів попередніх років про умови ґрунтоутворення і ґрунти. Кожному ґрунтознавцю необхідно вивчати не тільки літературу і рукописні матеріали про ґрунти, але і всі літературні джерела, в яких висвітлюються фактори ґрунтоутворення — материнські породи, клімат, рослинність та ін. Вивчення фізико-географічних умов районів, що підлягають дослідженням, дозволить ґрунтознавцю, на основі обліку взаємозв'язків умов ґрунтоутворення і ґрунтів, скласти правильне уявлення про ґрунти району, що цікавить його, про їх розвиток, географію і сільськогосподарську цінність. Адже без знань географії умов ґрунтоутворення не можна правильно вирішити багато питань картографії ґрунтів і скласти науково обґрунтовану генетичну ґрунтову карту.

В підготовчий період ґрунтознавцю необхідно вивчити не тільки опубліковані, але і фондові матеріали: рукописи, звіти, пояснюючі записки, попередні геологічні, ґрунтові, сільськогосподарські та інші карти, що характеризують природно-економічні умови області, району, господарства, що підлягає дослідженню. Попереднє ознайомлення з природно-економічними умовами обраного району, краще всього починати із загальної фізико-географічної літератури. Коли відомий об'єкт дослідження (область, район), — перш за все, слід визначити його географічне положення. Для цього рекомендується зробити викопіровку із загальногеографічної карти з вказівкою меж району дослідження (якщо мається на увазі крупний об'єкт, або відзначити особливим знаком місце дослідження, якщо йдеться про невелику площу об'єкту, наприклад, сортодільниця, дослідне поле). Знаючи точно місцезнаходження об'єкту дослідження, його координати, відповідно підбирають літературу по даній частині території. Перш, ніж приступити до вивчення літератури по заданому району, складають карту-схему району досліджень з вказаними географічними координатами місцевості, природних меж, населених пунктів, гідрографії, та ін. важливих показників і орієнтирів. Надалі, у міру накопичення матеріалу ґрунтознавець переходить від загального ознайомлення з фізико-географічними умовами місцевості до вивчення карт і спеціальної літератури по геології, геоморфології, клімату, рослинності, ґрунтах, економіці. При цьому він зосереджує увагу на матеріалах не тільки свого району, але і сусідніх.

Карта-схема служить первинним орієнтиром по збору і вивченню інших дослідницьких матеріалів. Окрім карти-схеми, вкрай необхідно мати викопіровки з карт: гіпсометричної, геологічної, четвертинних відкладів, кліматичної, геоботанічної, ґрунтової, сільськогосподарського районування та ін. Викопіровки повинні включати не тільки територію району дослідження, але й частково охоплювати територію прилеглих районів. Наявність під руками викопіровок з карт геологічної, геоморфологічної, гіпсометричної, рослинності, клімату, ґрунтів та ін. дозволяє ґрунтознавцю ще з підготовчого періоду, до виїзду в поле, правильно, на науковій основі, оцінити ґрунтово-географічну обстановку, складність поєднань природних умов району, намітити ряд питань, що вимагають подальшого опрацювання, організувати відповідну підготовку працівників експедиції, підібрати необхідне устаткування, вибрати засоби пересування і намітити маршрути рекогносцировки місцевості. Для загального ознайомлення з геологічною будовою, кліматом, рослинним покривом і ґрунтами наміченої до дослідження території можна використовувати:

а) геологічну карту України і пояснюючі записки до неї, а також зведені роботи по геології нашої країни і її окремих частин;

б) світовий та інші агрокліматичні довідники;

в) карту рослинності України;

г) ґрунтову карту України.

Після загального ознайомлення з умовами ґрунтоутворення і ґрунтами району слід приступати до більш поглибленого систематичного вивчення літератури і фондово-рукописних матеріалів, що стосуються безпосередньо території, що підлягає дослідженню.

В процесі вивчення літератури і рукописних джерел необхідно робити акцент на фактичному матеріалі: морфолого-генетичних показниках найголовніших ґрунтів району, опис розрізів, результатах аналізів, класифікації ґрунтів, прийомах обробки, врожайності та ін., роблячи відповідні записи в спеціальному робочому зошиті.

Разом з вивченням природних умов (клімату, геології, рослинності, ґрунтового покриву) району дослідження, ґрунтознавець також повинен приділяти належну увагу вивченню економічних умов району: напрямку спеціалізації господарства, перспективному плану розвитку окремих галузей народного господарства, побуту місцевого населення, його щільності, культури.

Знайомство з цими питаннями дозволить ґрунтознавцю правильніше скласти план і організувати ґрунтові дослідження. Як ми вже відзначали, глибоке і всестороннє попереднє вивчення літературних джерел з усіх питань природи, економіки, культури, історії краю надасть величезну користь в подальшій польовій роботі. «Можна з визначеністю сказати, — пише проф. А. А. Красюк, — що успіх дослідження, його повнота і глибина, правильне встановлення ґрунтових типів і різниць, виразна їх характеристика, ясне уявлення про ландшафти місцевості — все це в значному степені залежить від попереднього всестороннього знайомства дослідника із спеціальною літературою краю. Інакше, якщо ґрунтознавець концентруватиме свою увагу, наприклад, лише на ґрунтовій літературі, не зважаючи на геологічну і культурну історію місцевості, не звертаючи уваги на клімат, на рослинний і тваринний світ, на діяльність людини, то таке дослідження може повести до малоцінних висновків-дилетантів, позбавлених всякої серйозної наукової основи».

В результаті вивчення названих вище матеріалів необхідно скласти:

1. план першочергових робіт з термінами їх виконання;

2. карту-схему (у дрібному масштабі) ступеня вивченої території, що підлягає ґрунтовим дослідженням;

3. схематичну карту з відміткою (особливими умовними знаками) деяких раніше вивчених ґрунтових розрізів, геологічних шурфів, свердловин, вказавши на самій карті їх основні показники (назва, потужність і ін. особливості), а в спеціальному зошиті — результати аналізів цих розрізів, шурфів і т. п.;

4. виписки, копії або викопіровки з картографічних і літературних матеріалів по геології, клімату, рослинності, ґрунтах і ін. джерелах, що представляють інтерес;

5. попередню класифікацію ґрунтів (робочий систематичний список ґрунтів) району дослідження з вказаними основними морфолого-генетичними показниками типів, підтипів, видів ґрунтів, їх культурних варіантів.

Тільки після вивчення літератури і карт району дослідження і систематичного оформлення необхідних надалі матеріалів, можна рахувати роботу підготовчого періоду закінченою.