10.3. Аерокосмічні методи ґрунтового знімання

10.3.1 Аерокосмічним зніманням називається комплекс робіт для одержання зображення місцевості з літаків або космічних апаратів з метою нагромадження спеціальної інформації про земну поверхню та тематичного картографування. Зображення може бути одержано в системі координат Х-У-Z (у фотографічному, стрічково-аналоговому або цифровому варіантах). Використовується дистанційне зондування - неконтактне вивчення земної поверхні, копалень, об'єктів та явищ шляхом реєстрації та аналізу їх власного зображення або відбитого об'єктами (земною поверхнею) електромагнітного випромінювання. Реєстрація відбитого випромінювання виконується за допомогою засобів, які розміщуються на аерокосмічних літальних апаратах, а також на земній поверхні, наприклад, при гляціологічних вишукуваннях за допомогою фототеодолітного знімання.

Знімання є складовою картографування ґрунтів, але не обов'язковим при дистанційному зондуванні місцевості. Цей метод при вирішенні деяких задач дозволяє брати до уваги аналізувати лише дискретну інформацію. Знімання та одержання дискретної інформації називається пасивним, якщо відбувається природне відображення об'єкта, який вивчається, і активним, коли відображення об'єкта реєструється за допомогою штучного опромінення.

Взагалі технологія ґрунтового дешифрування обумовлюється низкою факторів:

• інформаційними властивостями аерознімків, які залежать від правильності вибору основних параметрів фотографування (масштабу знімання та фокусної відстані АФА), фотографуючої системи (об'єктива, типу аероплівки, світлофільтра), часу знімання (пори року, часу доби) та ін.;

• кваліфікацією дешифрувальників та досвідом їх роботи в даній географічній зоні;

• часом одержання аерознімків з аерофотознімального загону;

• наявністю та новітністю топографічної основи, потрібної для складання ґрунтової карти та ін.

Один з технологічних варіантів ґрунтового дешифрування для складання крупномасштабних карт (1:10000 - 1:25000) включає в себе такі стадії.

1. Підготовчі роботи та попереднє камеральне дешифрування:

• підбираються та вивчаються літературні і картографічні матеріали, які характеризують особливості ґрунтів району робіт;

визначаються взаємозв'язки типів ґрунтів з факторами ґрунтоутворення для цього району;

• готуються до дешифрування матеріали аерофотознімання і підбираються аерознімки, монтуються фотосхеми та стереофотосхеми, наносяться межі робочих площ на матеріали, які підлягають дешифруванню;

• виконується топографічне дешифрування при відсутності топографічної основи потрібного масштабу. Якщо така основа існує, але її зміст застарів, ситуація коригується по аерознімках;

• вивчається характер району робіт в цілому (краще за стереофотосхемами), визначаються загальні фізико-географічні умови ґрунтоутворення;

• дешифруються послідовно елементи ландшафту, які є факторами ґрунтоутворення;

• виділяються однорідні за тоном та текстурою фотозображення ділянки оголених земель;

• за попередньо встановленими взаємозв'язками між типами ґрунтів та різними комбінаціями факторів ґрунтоутворення, з урахуванням прямих дешифрувальних ознак на оголених ділянках, визначаються типи ґрунтів і межі їх поширення;

• складається план польових досліджень з виділенням найбільш типових для даного району ділянок (ключових), з визначенням маршрутів польового контролю результатів дешифрування та польовою доробкою складних ділянок;

• зі збільшенням масштабу ґрунтової карти частка польових робіт в загальному обсязі, як правило, зростає. Іноді, особливо у складних районах з нестійкими дешифрувальними ознаками, а також при недостатньому досвіді робіт у подібних умовах, камеральному дешифруванню ґрунтів повинні передувати польові дослідження; попереднє камеральне дешифрування в цьому випадку зводиться до нанесення меж ґрунтових різновидів.