
- •С.І. Веремеєнко, в.М. Фурман картографія ґрунтів
- •Передмова
- •1. Вступ до «картогафії ґрунтів»
- •Методологічні підходи в картографуванні ґрунтів
- •1.1.1 Структурний підхід
- •1.1.2 Порівняльно-географічний підхід
- •1.1.3. Ґрунт як об'єкт досліджень
- •1.2 Предмет, метод і задачі курсу «Картографія ґрунтів»
- •1.3 Історія розвитку картографування ґрунтів
- •Контрольні запитання
- •2. Основні закономірності розміщення ґрунтів на земній поверхні
- •Контрольні запитання
- •3. Підготовчі роботи при картографуванні ґрунтів
- •3.1. Організація підготовчої роботи
- •3.2. Організація і штат ґрунтової партії
- •Приблизний склад ґрунтової партії:
- •3.3 Спорядження і обладнання
- •3. 4 Транспорт
- •3.5 Складання плану-проекту ґрунтових досліджень
- •3.6 Складання кошторису на проведення ґрунтових обстежень
- •3.7 Топографічна основа ґрунтових карт
- •3.7.1. Поняття про топографічну карту.
- •3.7.2 Масштаб карт
- •Масштаб карти Величина масштабу
- •3.7.3 Найпростіші способи визначення відстаней в полі
- •3.7.4 Визначення крутизни схилів
- •Контрольні питання
- •4. Польовий період картографування грунтів
- •4.1 Організація роботи ґрунтової партії в полі
- •4.2 Виїзд в поле і рекогносцировочне ознайомлення з територією, що підлягає ґрунтовим обстеженням
- •4.3 Техніка польового ґрунтового дослідження. Типи ґрунтових розрізів
- •4.4 Закладання і розподіл ґрунтових розрізів на місцевості
- •4.5 Загальні вказівки про реєстрацію ґрунтових розрізів їх морфолого-генетичної характеристики і ведення ґрунтових щоденників
- •4.6 Вивчення морфолого-генетичних ознак ґрунтів і їх картографічне значення
- •4.6.1 Будова ґрунтів, або їх загальний вигляд.
- •4.6.2 Забарвлення (колір) ґрунту.
- •4.6.3 Вологість ґрунту.
- •4.6.4 Гранулометричний склад ґрунту.
- •4.6.5 Структура ґрунту.
- •4.6.6 Складення ґрунту.
- •4.6.7 Новоутворення.
- •4.6.8 Включення.
- •4.7 Відбір ґрунтових зразків
- •Горизонтам
- •4.8 Техніка відбору ґрунтових монолітів
- •Контрольні запитання
- •5. Методи складання ґрунтових карт
- •5.1 Масштаби польових ґрунтових досліджень і масштаби ґрунтових карт
- •5.2 Категорії складності ґрунтового покриву
- •Кількість ґрунтових розрізів на 1000 га
- •5.3 Встановлення ґрунтових меж і нанесення на карту ґрунтових контурів.
- •5.2.2 Значно важче визначати межі ґрунтів при неясних, поступових, таких, що ледве піддаються спостереженню, пере
- •5.4 Уточнення ґрунтових меж при крупномасштабній ґрунтовій зйомці.
- •5.4.1 Уточнення ґрунтових меж за допомогою поверхневих зразків.
- •5.5 Застосування інструментальної вибіркової топографічної зйомки при картуванні ґрунтів
- •5.7 Метод вибіркових майданчиків — «ключів».
- •5.8 Точність ґрунтових карт
- •5.9 Оформлення ґрунтових карт
- •5.10 Умовні знаки та ілюміновка ґрунтових карт
- •Умовні позначення механічного складу ґрунту
- •Умовні знаки на ґрунтовій карті
- •Контрольні запитання
- •6. Види ґрунтової зйомки
- •6.1 Ґрунтова зйомка дрібного масштабу
- •6.1.1 Маршрутна і маршрутно-площинна ґрунтові зйомки
- •6.2 Ґрунтова зйомка середнього масштабу
- •6.3 Ґрунтова зйомка крупного масштабу
- •6.4 Детальна ґрунтова зйомка великої точності
- •Контрольні питання
- •7. Камеральна обробка матеріалів польових ґрунтових досліджень
- •7.1. Обробка польової документації
- •7.1.1 Попередня обробка матеріалів польових досліджень
- •7.1.2 Складання плану аналітичних робіт
- •При складанні картограми кислотності ґрунтів і визначенні їх потреби у вапнуванні можуть бути використані:
- •При складанні картограми забезпеченості ґрунтів нечорноземної смуги і лісостепу фосфором:
- •Для карбонатних ґрунтів:
- •3. При складанні картограми забезпеченості дерново-підзолистих ґрунтів калієм:
- •Для ґрунтів лісостепової і чорноземної зон:
- •4. При складанні картограм забезпеченості ґрунтів азотом:
- •7.2. Складання остаточної класифікації ґрунтів
- •Контрольні запитання
- •8. Укладання та оформлення авторського оригіналу ґрунтової карти
- •8.1 Етапи складання авторського оригіналу ґрунтової карти
- •8.2 Агровиробничі групи та заходи з підвищення родючості ґрунтів.
- •8.3. Типізація земель та види картограм.
- •8.3.1. Складання картограм
- •8.3.2. Схеми типізації земель
- •8.3.3 Складання спеціальних картограм
- •Контрольні запитання
- •9. Спеціальні види ґрунтового обстеження
- •9.1. Агрохімічне картографування ґрунтів
- •9.1.1.Загальні відомості
- •9.1.2. Етапи проведення агрохімічного картографування ґрунтів .
- •9.1.3.Обстеження земель сільськогосподарського призначення
- •9.1.4.Обстеження еродованих земель
- •9.2. Ґрунтове картографування для землеустрою
- •9.2.1. Методика ґрунтових досліджень
- •Етапи робіт при картографуванні для землеустрою
- •9.3 Ґрунтово меліоративне та сольове обстеження
- •9.3.1 Ґрунтово меліоративне обстеження
- •9.3.2Сольове обстеження
- •9.3.3Картування солонців і солонцеве обстеження
- •9.3.4Картограми глибини залягання і хімізму ґрунтових вод
- •9.4. Ґрунтово-ерозійне та ґрунтоеколого-агрохімічне знімання
- •9.4.1 Мета та завдання обстежень
- •9.4.3 Покази еродованості для різних ґрунтів
- •Дерново-підзолисті та ясно-сірі лісові ґрунти з середньою глибиною оранки не менше 18-20 см
- •Сірі й темно-сірі лісові ґрунти з середньою глибиною оранки не менше 20-22 см при початковій потужності гумусових горизонтів 30-40 см
- •Потужні й середньопотужні чорноземи всіх підтипів з середньою глибиною оранки не менше 22 см при початковій потужності гумусових горизонтів понад 50 см
- •Типові, звичайні й південні чорноземи, каштанові ґрунти з середньою глибиною оранки не менше 20 см при потужності гумусових горизонтів до 50 см
- •9.4.4 Ґрунтово-екологічне обстеження
- •Перелік показників кризових явищ, які підлягають
- •Контрольні запитання
- •10. Новітні технології при картографуванні ґрунтів
- •10.1. Методи електронної тахеометрії при картографуванні ґрунтів
- •10.2. Використання методів супутникової навігації при картографуванні ґрунтів
- •10.2.1. Поняття про супутникову навігацію
- •10.2.2 Використання gps для картографування ґрунтів і геоінформаційних систем (гіс).
- •10.3. Аерокосмічні методи ґрунтового знімання
- •1. Підготовчі роботи та попереднє камеральне дешифрування:
- •2. Польові дослідження:
- •3. Камеральна обробка матеріалів:
- •10.4. Комп'ютерні технології в картографуванні ґрунтів
- •10.4.1 Базові матеріали
- •10.4.2 Технічні засоби автоматизації картографування ґрунтів
- •10.4.3 Інформаційне забезпечення автоматизованого складання ґрунтових карт
- •10.5 Сучасні автоматизовані картографічні системи, їх використання при картографуванні ґрунтів
- •Контрольна тестова програма з картографії ґрунтів
- •Тлумачний словник основних термінів
10.2. Використання методів супутникової навігації при картографуванні ґрунтів
10.2.1. Поняття про супутникову навігацію
Під поняттям "супутникова навігація" слід розуміти навігацію або визначення місцезнаходження (позиціонування) за сигналами, випромінюваними супутниками Землі. Супутникові системи позиціонування першого покоління з'явились у 60-ті роки: радянська система "Цикада" і американська система "Транзит". Такі системи застосовувалися переважно в морській навігації. При цьому точність визначення координат об'єктів при тривалому позиціонуванні була на рівні 30 м. Тобто істотним недоліком систем першого покоління були перш за все низькі точність і надійність визначення. Супутникові системи позиціонування другого покоління створювалися як системи забезпечення підвищеної точності місцезнаходження, безперервної роботи та практично миттєвої видачі певних параметрів.
Супутникова система позиціонування (або GPS) передбачає використовувати як опорні радіонавігаційні точки штучні супутники Землі з навігаційною апаратурою. Ці супутники є аналогами нерухомих радіонавігаційних точок наземних систем. Іншими словами, супутники є радіомаяками. Перенесення радіонавігаційних точок із наземних точок з фіксованими географічними координатами у точки, які здійснюють орбітальний рух, спричинило суттєві зміни в структурі цих систем. Якщо наземні радіонавігаційні системи складаються тільки з апаратури радіонавігаційних точок та апаратури споживачів, то GPS містить у собі ряд додаткових елементів. Спрощена структурна схема GPS включає в себе три основні частини-сегменти: контролю й управління, космічний, споживачів.
10.2.2 Використання gps для картографування ґрунтів і геоінформаційних систем (гіс).
GPS-приймачі, призначені для картографування ґрунтів, дозволяють до одержаної точки додати її опис. Приймачі деяких типів дають можливість просто вводити опис за допомогою вбудованої клавіатури, інші - вибирати терміни із списку заздалегідь введеного словника безпосередньо у польових умовах. Деякі із словників даних мають ієрархічну структуру. Програмне забезпечення (ПЗ), яке постачається GPS-виробниками, має важливе значення щодо інтегрування даних вимірювання з базою даних ГІС. ПЗ допускає його реалізацію на ІВМ - сполучених персональних комп'ютерах. Зв'язок комп'ютера з приймачем GPS здійснюється, як правило, через послідовний порт RS232. У своїй більшості програмні засоби досить прості у використанні, а їх інсталяція лише незначно складніша, ніж ініціалізація зв'язку приймача з послідовним портом комп'ютера. ПЗ підтримує відкритий формат обміну даних (RINEX - формат), хоча тут можуть виявлятися деякі різниці в інтерпретації результатів. Якщо споживач планує застосувати RINEX - дані, йому слід проконтролювати особливості встановленого виробником формату! За портативністю GPS/ГІС-приймачі можуть бути поділені на дві категорій: ручні та заплічні. Ручні приймачі повністю автономні. GPS -приймачі у комплекті з антеною, батареєю, дисплеєм і клавіатурою важать не більше 1 кг. Заплічні приймачі обладнані окремою антеною, яка встановлюється на спеціальній мачті. Приймач і батарея транспортуються в заплічній сумці, а накопичувач даних з клавіатурою та дисплеєм споживач тримає в руках. Усе це обладнання важить близько 3 кг. Щодо блоків живлення, то навіть ручні приймачі можуть бути обладнані потужними батареями. Таким чином, вибір режиму служби та портативності батареї залежить тільки від енергоспоживання. Усі GPS/ГІС-приймачі обладнані вбудованими батареями для живлення блоків пам’яті, отже, при від'єднанні джерела живлення дані не втрачаються. Для вимірювань в умовах затінення від дерев точність залежить від багатьох факторів, включаючи густоту листя та вологість повітря. В цьому випадку точність кожного з приймачів слід контролювати в одному й тому ж положенні серед дерев і, приблизно, в один і той же час доби. На практиці робочі характеристики приймачів можуть змінюватися залежно від умов навколишнього середовища.
Деякі з приймачів обладнані масками для Геометричного фактора точності (Position Dilution of PDOP) та для регламентування рівнів відношення Сигнал/Шум (Signal to Not Ratio - SNR). РDОР характеризує геометрію супутників, отже, якість розв'язання задач позиціонування, тобто точність. SNR характеризує відносну інтенсивність сигналу. Всі вимірювання оцінюються при використанні таких масок, при цьому найгірші результати відкидаються. Дані можливості використовуються для підвищення точності позиціонування, зокрема точкового позиціонування, коли одне невдале вимірювання може призвести до спотворення інших досить доброякісних результатів. Для контролю точності позиціонування існують і більш складні методи, відомі як Інтегральне Автономне Управління Приймачем (Reciever Autonomous Integriyt Monitoring - RAIM).