9.4.4 Ґрунтово-екологічне обстеження

Ґрунтово-екологічна експертиза в зв'язку з організацією ґрунто­вого моніторингу. Суцільне обстеження ґрунтів в Україні, дало дуже мало інформа­ції про сучасну динаміку земельних ресурсів, їхню якість і екологічний стан через обмеженість переліку показників, залучених у програму обсте­жень (Методика..., 1998). Не додали суттєво важливих відомостей і спосте­реження за відомчими мережами, які було розгорнуто в Мінсільгосппроді, колишньому Мінводгоспі тощо, бо основна їхня мета полягала головно у вдосконаленні технологій, а не опрацюванні нової, більш гармонійної, стра­тегії землекористування.

Тому зараз постає питання організації принципово нового дослідження земельних ресурсів, в основі якого має бути моніторинг, тобто систематичне спостереження за станом земельних ресурсів на основі широкої програми, з використанням оптимального набору показників.

Очевидно, що такий підхід дасть змогу точніше описати кількісні та якіс­ні характеристики земельних ресурсів й використати отримані дані для об'­єктивізації земельних відносин, визначення ціни на землю, а головне — вибору адекватних і своєчасних засобів регулювання стану земель.

Організація моніторингу — складний поетапний процес. Згідно з кон­цепцією, яку затвердив Державний комітет України по земельних ресурсах, буде розпочато моніторинг земель, що знаходяться в т. зв. кризовому стані.

З огляду на це треба виявити кризові зони, їхні типи, утворити спеціаль­ні полігони й організувати систематичні дослідження з метою призупинен­ня або усунення негативних явищ у розвитку земельних ресурсів. Для ви­явлення кризових зон необхідно провести ґрунтово-екологічне обстеження в районах з найбільш загрозливим станом земельних ресурсів з точки зору екологічної ситуації (Методика ..., 1998).

Ґрунтово-екологічна експертиза в зв'язку з оптимізацією земле­користування, земельним кадастром і оцінкою земель. В умовах пе­реходу до ринкових відносин і з огляду на земельну реформу одним із найважливіших завдань ґрунтознавців і екологів є проведення земельної екологічної експертизи. Концепція земельної екологічної експертизи перед­бачає екологічну оцінку земельних ресурсів, їхню інвентаризацію з ураху­ванням стану ґрунтів і ґрунтового покриву й тих екологічних функцій, які ними виконуються в біосфері. Наріжним каменем філософії землекористу­вання є компонентна і територіальна екологічна оптимальність. Інтенсивне використання земельних ресурсів призвело на Україні до порушення тери­торіального екологічного статусу землекористування, який за сучасними уявленнями має відповідати такому екостратегічному співвідношенню між заповідними територіями, природними ландшафтами обмеженого викорис­тання і агроландшафтами: 0,33 : 0,33 : 0,33.

Екологічна експертиза дасть можливість встановити необхідність і межі конверсії земельних угідь з рекомендаціями зі збереження і відновлення ґрунто- і водозахисних функцій ґрунтового покриву басейнів водозбору. Найважливішим завданням ґрунтово-екологічної експертизи є виявлення ступеня деградації ґрунтів, що зумовлена розорюванням, зрошенням чи осушенням, загалом з опустелюванням території, різноманітного виду тех­ногенними порушеннями, що потребують рекультивації і конструювання ґрунтів.

Під час ґрунтово-екологічного обстеження мають бути виявлені площі еродованих земель, вториннозасолених, осолонцьованих і заболоче­них. Одним із показників деградації є гумусовий стан ґрунтів. Однією із задач земельної екологічної експертизи є виявлення просторового розподі­лу та компонентного складу речовин, що забруднюють ґрунти. Забруднен­ня ґрунтового покриву може мати ландшафтний, локальний і точковий ха­рактер.

При ландшафтному характері забруднення воно наявне на всій дос­ліджуваній площі. Це може бути забруднення радіонуклідами, викидами промислових підприємств і загалом атмосферного повітря, і опадів хімічни­ми елементами і твердими частинками, їхнього підкислення (кислі дощі) або збагачення сіллю в приморській зоні. Локальний характер забруднення може бути площинним або лінійним. На окремих полях сівозмін можуть міститися підвищені концентрації важких металів, отрутохімікатів, пестици­дів, хімічних елементів, що потрапляють до ґрунту при внесенні високих доз мінеральних добрив та меліорантів. Лінійний характер забруднення характерний для ґрунтів уздовж великих транспортних артерій, нафто- і газопроводів. Точковий характер забруднення пов'язаний з екологічними порушеннями при зберіганні добрив, отрутохімікатів, хімічних меліорантів, паливно-мастильних матеріалів, при несанкціонованих викидах будівель­ного сміття та побутових відходів, з роботою тваринницьких комплексів і літніх стоянок тварин. Отримані в процесі проведення експертизи матеріали використовуються при складанні ґрунтово-екологічних карт, основою для яких можуть бути наявні відкориговані ґрунтові карти. В ряді випадків необхідні спеціально поставлені ґрунтово-екологічні дослідження з вияв­лення наслідків меліорації. Вважаємо, що складання земельного кадастру без попереднього проведення земельної екологічної експертизи і екологіч­ної оцінки земельних ресурсів неможливе, бо в цьому випадку земельний кадастр не буде відображати реального екологічного стану земельних ре­сурсів, а, отже, і ціни землі.

Методика ґрунтово-екологічних досліджень, незалежно від поставленої мети, буде приблизно однаковою. Як і всі дослідження з картографування природних ресурсів і їхнього стану, ґрунтово-екологічне знімання поділя­ється на три етапи: підготовчий, польовий і камеральний.

Підготовчий період. У підготовчий період насамперед визначають мету і обсяги, методику обстеження та складання ґрунтово-екологічної карти. Можна виділити такі основні завдання ґрунтово-екологічних обстежень:

• виявлення земель, які знаходяться в кризовому стані та які найбільше потерпіли від людської діяльності;

• моніторингові спостереження на окремих полігонах з подальшими періодичними обстеженнями;

• виявлення масивів, придатних для вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції;

• обстеження земель, які передаються в довгострокову оренду або в приватну власність фермерам та іншим суб'єктам господарювання;

• планові ґрунтово-екологічні знімання об'єктів господарювання з ме­тою бонітування й оцінки земель, розроблення земельного кадастру з урахуванням екологічного стану земельних ресурсів.

Масштаб обстеження залежить від мети досліджень, але не може бути меншим, ніж ґрунтова карта, що є на досліджувану територію. Як правило, це масштаб 1 : 10 000 і 1 : 25 000. Для моніторингових спостережень на клю­чових ділянках він може бути і значно крупнішим. Залежно від мети і масштабу досліджень визначаються об'єми спостережень: площа знімання і перелік тих забруднюючих елементів і кризових явищ, які підлягають дослі­дженню. У всіх випадках доцільно користуватися тимчасовою методикою, розробленою науковцями Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського (Методика ..., 1998). Можна рекомендувати такий перелік парамет­рів і явищ, які підлягають дослідженню і картографуванню.

Методика ґрунтово-екологічного знімання буде залежати від завдань і району досліджень. У підготовчий період необхідно перелічити ті показни­ки, які будуть підлягати картографуванню і дослідженню, розробити мето­дику відбору зразків ґрунтів для лабораторного дослідження. Особливу увагу необхідно звернути на планову картографічну основу. Необхідно мати ґрун­тову карту, бажано відкориговану за сучасними вимогами, топографічну основу і карти пластики рельєфу, які складають на базі топографічних пла­нів і аерофотознімків, ландшафтну карту. Крім того, корисними будуть ма­теріали останнього агрохімічного обстеження господарства, матеріали сольо­вих і солонцевих знімань на зрошувані території, карти рівнів ґрунтових вод тощо. Якісна ґрунтова карта може служити плановою основою для ґрунтово-екологічного знімання і значно спростити його.

Якщо ґрунтова карта має низьку якість, то необхідне її коригування за картами пластики рельєфу і складеними на їхній основі ґрунтовими картами-гіпотезами. В іншому випадку ґрунтово-екологічне знімання буде недоцільним.

Перед початком польового ґрунтово-екологічного обстеження на ґрунто­ву карту наносять усю інформацію про сучасний еколого-меліоративний стан земель, аналізують цю інформацію і вже конкретно визначають задачі на польовий період.

Польовий період. У польовий період вирішують такі завдання:

• обстежують територію з метою виявлення кризових ситуацій і наносять отриману інформацію на карту у вигляді ареалів і умов­них значків з детальним описом виявлених порушень ґрунтів;

• виявляють попередні причини кризових явищ і низькоефективного використання земельних ресурсів;

• проводять відбір зразків ґрунтів для подальшого лабораторного дослідження;

• вирішують питання про необхідність дослідження окремих власти­востей ґрунтів і кризових ситуацій на ключах і постійних стаціона­рах, включення їх у систему загального моніторингу, а також про періодичність ґрунтово-екологічних обстежень.

Таблиця 14.