Потужні й середньопотужні чорноземи всіх підтипів з середньою глибиною оранки не менше 22 см при початковій потужності гумусових горизонтів понад 50 см

Слабозмиті. Змито до однієї третини гумусового горизонту. Орний шар не відрізняється за кольором від незмитих ділянок ріллі. Потужність підорного гумусового шару зменшена на 25%; на 10% зменшені запаси гумусу порівняно з нееродованим ґрунтом.

Середньозмиті. Змитий більше, ніж наполовину гумусовий горизонт. Орний шар відзначається незначним буруватим відтінком. Простежується скорочення підорного гумусового шару і запасів гумусу в ньому до 50% порівняно з нееродованим ґрунтом.

Сильнозмиті. Змитий повністю гумусовий горизонт і частково гумусо­вий перехідний горизонт. Орний шар має буруватий або бурий колір, добре виражену брилуватість і схильність до утворення кірки. Відмічається змен­шення запасів гумусу до 75% порівняно з нееродованим ґрунтом.

Типові, звичайні й південні чорноземи, каштанові ґрунти з середньою глибиною оранки не менше 20 см при потужності гумусових горизонтів до 50 см

Слабозмиті. Змито до однієї третини початкової потужності гумусово­го горизонту. У ріллю потрапляє невелика, тільки верхня темнозабарвлена частина гумусового перехідного ілювійованого горизонту.

Середньозмиті. Змито більше половини гумусового горизонту. При ро­зорюванні значна частина гумусового перехідного ілювійованого горизонту потрапляє в орний шар. Останній підстилається слабогумусованою або язикуватою частиною гумусового перехідного ілювійованого горизонту.

Сильнозмиті. Змито увесь гумусовий горизонт і частину чи увесь пере­хідний. Рілля має колір, подібний до кольору ґрунтоутворюючої породи, під орним шаром знаходяться нижні горизонти ґрунтового профілю.

Після закінчення польових і камеральних робіт складається авторський варіант (оригінал) ґрунтово-ерозійної карти з виділенням і обґрунтуванням всіх генетичних типів і таксономічних одиниць ґрунтів.

Найбільш детально в систематичному списку ґрунтів і в легенді ґрунто­во-ерозійної карти мають бути відображені ґрунти різного ступеня еродованості. В ґрунтовому контурі поряд з індексом ґрунту (ЕГА, ГК) треба стави­ти умовні знаки ступеня еродованості.

На основі ґрунтово-ерозійної карти складають картограми еродованості ґрунтів, поділяючи їх на три категорії ерозійної небезпеки:

I категорія: 1) ерозія відсутня; 2) ерозія слабка.

ІІ категорія: 1) ерозія слабка; 2) ерозія середня.

III категорія: ерозія сильна.

Для кожної категорії розробляють рекомендації з охорони ґрунтів від ерозії, які погоджують із зональними природними умовами, особливостями ґрунтового й рослинного покриву.

Ґрунтово-ерозійні дослідження можна проводити, коригуючи наявні ґрун­тові карти за умови їхньої високої якості. Наявність карти ухилів, карти пластики рельєфу і якісних аерофотознімків дає можливість скласти ґрун­тову карту-гіпотезу, яка служить плановою основою при коригуванні. Та­кий підхід значно скорочує час на ґрунтово-ерозійне знімання, робить його економнішим і в той же час не знижує якості.