
- •С.І. Веремеєнко, в.М. Фурман картографія ґрунтів
- •Передмова
- •1. Вступ до «картогафії ґрунтів»
- •Методологічні підходи в картографуванні ґрунтів
- •1.1.1 Структурний підхід
- •1.1.2 Порівняльно-географічний підхід
- •1.1.3. Ґрунт як об'єкт досліджень
- •1.2 Предмет, метод і задачі курсу «Картографія ґрунтів»
- •1.3 Історія розвитку картографування ґрунтів
- •Контрольні запитання
- •2. Основні закономірності розміщення ґрунтів на земній поверхні
- •Контрольні запитання
- •3. Підготовчі роботи при картографуванні ґрунтів
- •3.1. Організація підготовчої роботи
- •3.2. Організація і штат ґрунтової партії
- •Приблизний склад ґрунтової партії:
- •3.3 Спорядження і обладнання
- •3. 4 Транспорт
- •3.5 Складання плану-проекту ґрунтових досліджень
- •3.6 Складання кошторису на проведення ґрунтових обстежень
- •3.7 Топографічна основа ґрунтових карт
- •3.7.1. Поняття про топографічну карту.
- •3.7.2 Масштаб карт
- •Масштаб карти Величина масштабу
- •3.7.3 Найпростіші способи визначення відстаней в полі
- •3.7.4 Визначення крутизни схилів
- •Контрольні питання
- •4. Польовий період картографування грунтів
- •4.1 Організація роботи ґрунтової партії в полі
- •4.2 Виїзд в поле і рекогносцировочне ознайомлення з територією, що підлягає ґрунтовим обстеженням
- •4.3 Техніка польового ґрунтового дослідження. Типи ґрунтових розрізів
- •4.4 Закладання і розподіл ґрунтових розрізів на місцевості
- •4.5 Загальні вказівки про реєстрацію ґрунтових розрізів їх морфолого-генетичної характеристики і ведення ґрунтових щоденників
- •4.6 Вивчення морфолого-генетичних ознак ґрунтів і їх картографічне значення
- •4.6.1 Будова ґрунтів, або їх загальний вигляд.
- •4.6.2 Забарвлення (колір) ґрунту.
- •4.6.3 Вологість ґрунту.
- •4.6.4 Гранулометричний склад ґрунту.
- •4.6.5 Структура ґрунту.
- •4.6.6 Складення ґрунту.
- •4.6.7 Новоутворення.
- •4.6.8 Включення.
- •4.7 Відбір ґрунтових зразків
- •Горизонтам
- •4.8 Техніка відбору ґрунтових монолітів
- •Контрольні запитання
- •5. Методи складання ґрунтових карт
- •5.1 Масштаби польових ґрунтових досліджень і масштаби ґрунтових карт
- •5.2 Категорії складності ґрунтового покриву
- •Кількість ґрунтових розрізів на 1000 га
- •5.3 Встановлення ґрунтових меж і нанесення на карту ґрунтових контурів.
- •5.2.2 Значно важче визначати межі ґрунтів при неясних, поступових, таких, що ледве піддаються спостереженню, пере
- •5.4 Уточнення ґрунтових меж при крупномасштабній ґрунтовій зйомці.
- •5.4.1 Уточнення ґрунтових меж за допомогою поверхневих зразків.
- •5.5 Застосування інструментальної вибіркової топографічної зйомки при картуванні ґрунтів
- •5.7 Метод вибіркових майданчиків — «ключів».
- •5.8 Точність ґрунтових карт
- •5.9 Оформлення ґрунтових карт
- •5.10 Умовні знаки та ілюміновка ґрунтових карт
- •Умовні позначення механічного складу ґрунту
- •Умовні знаки на ґрунтовій карті
- •Контрольні запитання
- •6. Види ґрунтової зйомки
- •6.1 Ґрунтова зйомка дрібного масштабу
- •6.1.1 Маршрутна і маршрутно-площинна ґрунтові зйомки
- •6.2 Ґрунтова зйомка середнього масштабу
- •6.3 Ґрунтова зйомка крупного масштабу
- •6.4 Детальна ґрунтова зйомка великої точності
- •Контрольні питання
- •7. Камеральна обробка матеріалів польових ґрунтових досліджень
- •7.1. Обробка польової документації
- •7.1.1 Попередня обробка матеріалів польових досліджень
- •7.1.2 Складання плану аналітичних робіт
- •При складанні картограми кислотності ґрунтів і визначенні їх потреби у вапнуванні можуть бути використані:
- •При складанні картограми забезпеченості ґрунтів нечорноземної смуги і лісостепу фосфором:
- •Для карбонатних ґрунтів:
- •3. При складанні картограми забезпеченості дерново-підзолистих ґрунтів калієм:
- •Для ґрунтів лісостепової і чорноземної зон:
- •4. При складанні картограм забезпеченості ґрунтів азотом:
- •7.2. Складання остаточної класифікації ґрунтів
- •Контрольні запитання
- •8. Укладання та оформлення авторського оригіналу ґрунтової карти
- •8.1 Етапи складання авторського оригіналу ґрунтової карти
- •8.2 Агровиробничі групи та заходи з підвищення родючості ґрунтів.
- •8.3. Типізація земель та види картограм.
- •8.3.1. Складання картограм
- •8.3.2. Схеми типізації земель
- •8.3.3 Складання спеціальних картограм
- •Контрольні запитання
- •9. Спеціальні види ґрунтового обстеження
- •9.1. Агрохімічне картографування ґрунтів
- •9.1.1.Загальні відомості
- •9.1.2. Етапи проведення агрохімічного картографування ґрунтів .
- •9.1.3.Обстеження земель сільськогосподарського призначення
- •9.1.4.Обстеження еродованих земель
- •9.2. Ґрунтове картографування для землеустрою
- •9.2.1. Методика ґрунтових досліджень
- •Етапи робіт при картографуванні для землеустрою
- •9.3 Ґрунтово меліоративне та сольове обстеження
- •9.3.1 Ґрунтово меліоративне обстеження
- •9.3.2Сольове обстеження
- •9.3.3Картування солонців і солонцеве обстеження
- •9.3.4Картограми глибини залягання і хімізму ґрунтових вод
- •9.4. Ґрунтово-ерозійне та ґрунтоеколого-агрохімічне знімання
- •9.4.1 Мета та завдання обстежень
- •9.4.3 Покази еродованості для різних ґрунтів
- •Дерново-підзолисті та ясно-сірі лісові ґрунти з середньою глибиною оранки не менше 18-20 см
- •Сірі й темно-сірі лісові ґрунти з середньою глибиною оранки не менше 20-22 см при початковій потужності гумусових горизонтів 30-40 см
- •Потужні й середньопотужні чорноземи всіх підтипів з середньою глибиною оранки не менше 22 см при початковій потужності гумусових горизонтів понад 50 см
- •Типові, звичайні й південні чорноземи, каштанові ґрунти з середньою глибиною оранки не менше 20 см при потужності гумусових горизонтів до 50 см
- •9.4.4 Ґрунтово-екологічне обстеження
- •Перелік показників кризових явищ, які підлягають
- •Контрольні запитання
- •10. Новітні технології при картографуванні ґрунтів
- •10.1. Методи електронної тахеометрії при картографуванні ґрунтів
- •10.2. Використання методів супутникової навігації при картографуванні ґрунтів
- •10.2.1. Поняття про супутникову навігацію
- •10.2.2 Використання gps для картографування ґрунтів і геоінформаційних систем (гіс).
- •10.3. Аерокосмічні методи ґрунтового знімання
- •1. Підготовчі роботи та попереднє камеральне дешифрування:
- •2. Польові дослідження:
- •3. Камеральна обробка матеріалів:
- •10.4. Комп'ютерні технології в картографуванні ґрунтів
- •10.4.1 Базові матеріали
- •10.4.2 Технічні засоби автоматизації картографування ґрунтів
- •10.4.3 Інформаційне забезпечення автоматизованого складання ґрунтових карт
- •10.5 Сучасні автоматизовані картографічні системи, їх використання при картографуванні ґрунтів
- •Контрольна тестова програма з картографії ґрунтів
- •Тлумачний словник основних термінів
9.3.4Картограми глибини залягання і хімізму ґрунтових вод
Важливими показниками меліоративного стану земель є глибина залягання ґрунтових вод, зокрема, в період весняних польових робіт, їхня загальна мінералізація, хімічний склад, лужність ґрунтових вод і верховодки (за її наявності).
Для повноцінного аналізу матеріалів спостережень за меліоративним станом земель, зокрема зрошуваних, і для обґрунтування заходів з регулювання водно-сольового режиму ґрунтів і охорони водних і ґрунтових ресурсів необхідне проведення спостережень за загальним водним балансом не тільки на природно інтенсивно дренованих землях (зі стійким глибоким заляганням ґрунтових вод), а особливо в зонах низької природної дренованості, що є дуже важливо для зрошуваних масивів.
У комплекс досліджень за ґрунтовими водами входять також спостереження за режимом ґрунтових вод на території населених пунктів, зокрема в зонах зрошення.
9.4. Ґрунтово-ерозійне та ґрунтоеколого-агрохімічне знімання
9.4.1 Мета та завдання обстежень
3 огляду на інтенсивне розорювання земель, вирубування лісів, помилки в агротехнологічному процесі при використанні земельних ресурсів схилів виникає ґрунтова ерозія, яка приносить велику шкоду сільськогосподарському виробництву та довкіллю загалом.
У разі проведення ґрунтово-ерозійних досліджень особливе значення мають морфометричні показники рельєфу. Оскільки ступінь еродованості ґрунтів насамперед пов'язаний зі ступенем вираженості форм рельєфу, то для виявлення топографічних закономірностей у заляганні ґрунтів різного ступеня змитості необхідно складати спеціальні морфометричні карти: карти крутизни схилів, глибини й густоти ерозійного розчленування території, пластики рельєфу. Для складання таких карт необхідно мати якісну топографічну карту місцевості великого масштабу. Важливе значення мають також аерофотознімки.
Ще до виїзду в поле за даними картографічної основи визначають густоту розчленування, відповідно до якої рельєф території ділять на густорозчленований, середньорозчленований і слаборозчленований. У першому випадку на 1 км2 території припадає приблизно 1 км ерозійних форм, у другому — від 0,5 до 1, в третьому — менше 0,5 км.
За зовнішнім виглядом ерозійний рельєф ділиться на яружний, балковий, долинний і рельєф змішаного походження — яружно-балковий, балково-долинний, долинно-яружно-балковий тощо.
Спеціальні ґрунтово-ерозійні дослідження проводяться в тих господарствах, де значна площа земель еродована. Об'єкти для ґрунтово-ерозійного знімання вибирають після аналізу великомасштабних ґрунтових карт. Практично такі знімання є звичайними великомасштабними ґрунтовими зніманнями з деякою специфікою, пов'язаною з більш детальним аналізом форм рельєфу та попереднім складанням спеціальних карт ухилів і карт пластики рельєфу. Масштаб дослідження 1:5000-1:10 000.
Ґрунтова карта великого масштабу з максимально докладним виділенням контурів ґрунтів різного ступеня змитості й намитості (дефльованості) є основою для розроблення заходів із захисту ґрунтів від тих чи інших видів ерозії та відновлення родючості ґрунтів.
9.4.2 Методика проведення ґрунтово-ерозійних обстежень.
У методичному плані проведення ґрунтово-ерозійних досліджень має свою специфіку. До початку картографування складають карту пластики рельєфу, на яку потім накладають карту ухилів. Тим самим попередньо встановлюють гіпотетичні межі ґрунтових контурів з різним ступенем еродованості. Червоною тушшю пунктирною лінією на випуклих формах рельєфу намічають межі між контурами, що мають різну крутизну: до 1°, 1-2°, 2-3°, 3-5°, 5-6°, 6-8°, 8-10°, 10-15° і далі. В середині контуру проставляють величину ухилу в градусах. Відповідно всі ввігнутості будуть характеризуватись ерозійно-денудаційними мікрокатенами, де переважатимуть намиті ґрунти.
У разі закладення розрізів на території найбільш доцільним є метод закладення профілів (катен), перпендикулярних до осі основної долини, і додаткових катен на схилах другого порядку: від тальвегу однієї балки до тальвегу іншої. При строкатості ґрунтів за ступенем змитості та наявності аерофотознімків необхідно закладати кущі прикопок на плямах різного відтінку для встановлення складу ґрунтових комбінацій і відсоткового співвідношення між компонентами комбінації. Відстань між катенами визначається на місці залежно від густоти ерозійного розчленування, глибини базису ерозії, крутизни й довжини схилів. Норма ґрунтових виробіток у разі ґрунтово-ерозійного картографування має бути дещо вищою, ніж при звичайних ґрунтових зніманнях.
З метою підвищення достовірності виділених меж ґрунтових контурів кількість основних розрізів і піврозрізів необхідно збільшити на 20%, а прикопок — на 25-30%. Потреба більшого насичення території ґрунтовими виробітками диктується великою строкатістю ґрунтового покриву за ступенем змитості, плямистістю ланів, наявністю форм не лише площинної, але й лінійної ерозії (Т.І.Євдокимова, 1987). Якщо використовуються якісні аерофотознімки, кількість ґрунтових виробіток може бути знижена.
За ступенем змитості ґрунти ділять на слабо-, середньо- і сильнозмиті (інколи виділяють дуже сильнозмиті); за ступенем намитості — на слабонамиті (товщина нанесених відкладів до 20 см), середньонамиті (товщина нанесених відкладів 20-50 см) і сильнонамиті (товщина нанесених відкладів понад 50 см).
Технічні вимоги до розмірів ґрунтових контурів і до проведення меж між ними такі ж самі, як і при звичайних ґрунтових зніманнях. Найменший розмір контуру, який підлягає виділенню, становить 0,25-0,50 га.
Ґрунтово-картографічні роботи слід доповнювати стаціонарними дослідженнями, основною метою яких є вивчення розмірів і якісного складу твердого та рідкого стоків. У зв'язку з тим, що сила й інтенсивність ерозії передаються через величину сумарного винесення мінеральних елементів і гумусу, то необхідна організація цілорічних спостережень за поверхневим стоком. Для розрахунку балансу речовин у ландшафті дуже важливо отримати відомості про внутріґрунтовий стік. Подібні дослідження потребують спеціальних гідрологічних постів або хоча б стокових площадок.
У польовому картографуванні основним методом визначення ступеня еродованості ґрунтів є метод зіставлення профілю змитих ґрунтів і „еталонного" ґрунту. Найбільшою проблемою є встановлення ступеня змитості на орних землях. Картографування дуже затруднене наявністю добре виражених форм нано- і мікрорельєфу як природного, так і створеного обробітком та оранкою вздовж схилу. На таких схилових ділянках простежується велика неоднорідність ґрунтового покриву за ступенем змитості-намитості, що потребує виділення ґрунтових комбінацій (варіацій).