9.3.2Сольове обстеження

Метою сольового обстеження є складання карти засолення (виділення

на ній контурів різного типу, ступеня і глибини засолення), визначення площ земель з різним ступенем засолення і з різним запасом солей у ґрун­тах і підґрунті для проведення інженерних і агромеліоративних заходів і попередження та усунення процесів засолення й осолонцювання ґрунтів. Сольові обстеження виконують на матеріалах аерофотознімань, які про­водились не більше двох-трьох років тому, в масштабі 1:10 000 (в окремих випадках 1:5 000) з періодичністю один раз у п'ять років. Там, де велико­масштабні ґрунтові обстеження виконують у ті ж строки, що і сольові знімання, ці роботи проводять одночасно.

За результатами сольового знімання складають карту засолення земель і пояснювальну записку. Якщо зауважено вторинне осолонцювання, склада­ють картограми ґрунтів з підвищеним вмістом увібраного натрію.

У разі проведення сольового обстеження використовують ґрунтові карти, геоморфологічні й гідрогеологічні карти, матеріали з четвертинної геології, недешифровані аерофотознімки, топографічні карти, відкоригований кон­турний план землекористування. Масштаб аерофотознімків, топографічної карти й контурного плану має збігатися з масштабом сольового знімання або бути на порядок більшим. Як виняток, дозволяється використовувати аерофотознімки масштабу 1:17 500 і дрібніших масштабів. Для сольового обстеження використовують недешифровані чорно-білі знімки зальотів на­прикінці літа й на початку осені. Ліпшими є аерознімки чорно-білі, викона­ні в інфрачервоному спектрі з діапазоном хвиль від 0,70 до 0,85 мкм, які були отримані при зальотах у рік сольового знімання або за рік до нього. Аерофотознімки вивчають і за тональністю світлих відтінків встановлю­ють дешифрувальні показники засолення, які доповнюють інформацією, от­риманою з топографічної і ґрунтової карт. На основі цієї інформації склада­ють карту-гіпотезу, на якій показують гіпотетичні контури засолених зе­мель відповідно до тональності аерофотознімків і малюнку зображення. Межі цих контурів погоджують з контурами ґрунтів на ґрунтовій карті, для чого на карту-гіпотезу переносять їхні межі та індекси. Карта-гіпотеза служить основою для складання карти засолених земель.

Перед проведенням польових робіт з сольового знімання виділяють тери­торії таких категорій складності:

1. Територія зі слабким засоленням земель. Солончакові й солонча­куваті ґрунти займають до 15% території. Ґрунтові води прісні й слабомінералізовані іригаційного режиму. Переважно зрошувані масиви давнього зро­шення. При сольовому зніманні одну свердловину закладають на 20 га.

2. Території з середнім засоленням земель. Солончакові й солонча­куваті ґрунти займають від 15 до 40% території. Ґрунтові води слабо- й середньомінералізовані, іригаційного або іригаційно-кліматичного режиму. Зона старого зрошення або зона нового зрошення з дренажем. При сольово­му зніманні одну свердловину закладають на 15 га.

3. Території з сильним засоленням земель. Солончакові й солонча­куваті ґрунти займають понад 40% території. Ґрунтові води від слабо- до сильномінералізованих іригаційного чи іригаційно-кліматичного режиму. Це переважно землі нового зрошення. При сольовому обстеженні одну свер­дловину закладають на 10 га.

Польові роботи при сольовому зніманні починають після завершення вегетаційних поливів (поливного періоду) основних районованих сільсько­господарських культур. Знімання виконують методом суцільного картогра­фування, шляхом буріння свердловин. На землях, де за рахунок щорічних промивань, поливів і агротехнічних заходів відбувається сезонне розсолен­ня ґрунтів, бурять 90% свердловин на глибину одного метра і 10% свердло­вин — на глибину чотирьох метрів або до рівня ґрунтових вод, якщо вони залягають вище.

На зрошуваних землях, де сезонне засолення не проходить при проми­ваннях, основну кількість свердловин пробурюють до двох метрів і 10% свердловин — на глибину чотирьох метрів або до рівня ґрунтових вод, якщо вони залягають вище. Польові роботи при сольовому зніманні склада­ються з таких елементів:

• загальне маршрутне (рекогносцирувальне) ознайомлення зі станом поверхні ґрунту і сільськогосподарських культур, уточнення дешифрувальних показників засолення, що знайшли відображення на аерофотознімках, визначення попередніх місць закладення двометрових і глибших свердловин;

• вивчення засолення шляхом закладення свердловин і відбору зразків ґрунту і ґрунтових вод;

• використанням розчинів AgN0₃ І ВаС1₂ або спеціальних електроприладів-солемірів, польове визначення рН;

• виділення або уточнення складу раніше виділених контурів карти-гіпотези, аерофотознімків;

• оформлення попередньої польової карти засолення.

Закладаючи свердловини, враховують ступінь дренування території, стан рослинності, характер поверхні ґрунту. З кожної свердловини відбирають зразки ґрунтів для лабораторних аналізів вагою 250 г з шарів 0-30, 30-70, 70-100, 100-150, 150-200, 200-300, 300-400 см. Відбір зразків з таких гли­бин зумовлений наявними схемами класифікації ґрунтів за глибиною заля­гання верхнього сольового горизонту. Якщо в межах ґрунтової товщі при дослідженні її свердловиною виявляють ґрунтові води, то беруть їхню про­бу об'ємом 0,5 літра для лабораторного аналізу. Всі необхідні відомості про свердловини та виділені контури, відібрані зразки ґрунтів і ґрунтових вод заносять у польовий щоденник. Відібрані зразки ґрунтів і ґрунтових вод аналізують на якість і склад солей.

Лабораторні роботи. В зразках із двометрових свердловин проводять пов­ний аналіз водної витяжки і рН, із метрових — скорочений аналіз водної витяжки й рН. Повний аналіз водної витяжки включає визначення щільного (сухого) залишку, НС0₃^-, C0₃^-2, S0₄^-2, CI^-, Са⁺², Mg⁺², Na⁺. Скорочений аналіз водної витяжки включає визначення щільного (сухого) залишку, НС0₃^-, С0₃^-2, S0₄^-2, CI^-, Na⁺. Окрім аналізів водної витяжки, за необхідності визначають: ємність вбирання, увібрані Na⁺ і Mg⁺² (для солонцюватих ґрунтів і солонців у шарах 0-30 см, 30-70 см); хімічний склад ґрунтових вод; вміст гіпсу.

Складання карти засолених ґрунтів. Після закінчення польових і лабораторних робіт, систематизації результатів досліджень складають на кожну свердловину список усіх виділених засолених земель за інтервалами глибин, глибинами сольових акумуляцій, типу й ступеня засолення, за гру­пами гранулометричного складу та глибиною залягання ґрунтових вод. На основі цих даних складають легенду до карти засолення земель.

За глибиною залягання верхнього сольового горизонту (його верхньої межі) засолені землі ділять таким чином: солончакові (включаючи солончаки) — 0-30 см, високосолончакуваті — 30-70 см, солончакуваті — 70-100 см, глибокосолончакуваті — 100-150 см, глибокозасолені — глибше 150 см.