8.3.2. Схеми типізації земель

Існують різні схеми типізації земель. Ми пропонуємо типоло-

гічну класи­фікацію земель, у якій використано відомості про структуру ґрунтового покриву (СГП): її основними одини­цями є категорії і типи земель. У межах типів земель виділяють агровиробничі або оціночні групи ґрунтів. Ця схема була апробована в підтайговій зоні Красноярського краю (Є.Н. Красєха, Т.М. Корсунова, 1985; В.М. Кор-сунов, Є.Н. Красєха, 1990) і може бути використана в лісовій зоні України, а принципи і підходи можна застосовувати на території всієї країни.

В межах кожного ґрунтового району, з точки зору теперішнього і пер­спективного господарського використання, і залежно від поєднань ґрунто­вих комбінацій та родин СҐП, можна виділити п'ять категорій земель (див. табл. 1).

Перша категорія охоплює орні та придатні під ріллю землі. Останні зайняті рідколіссям і їх зображають на землевпорядних планах як сіножаті та пасовища, покриті рідкими чагарниками і непродуктивним рідколіссям. Приурочені дані території до добре дренованих схилів різної експозиції, заплав і терас великих рік. Освоєння земель у ріллю можливе, але в умовах України рекомендувати їх для оранки потрібно дуже обережно, враховую­чи екологічну ситуацію, співвідношення між лісами, пасовищами, сіножатя­ми та ріллею.

Друга категорія — землі перспективного освоєння. Вона включає ті ж типи угідь, що й перша категорія, але приурочені до слабодренованих водо­ділів з сильно розвинутим западинним мікро- й мезорельєфом. До складу ґрунтових комбінацій входить від 10 до 40% і більше перезволожених ґрун­тів западин. В умовах Красноярського краю ці землі вибірково невеликими ділянками залежно від ступеня розвитку мікрозападинного рельєфу вико­ристовуються під ріллю. Суцільне розкорчовування веде до того, що поля після нього мають значну строкатість ґрунтових властивостей і, відповідно, різну врожайність. Найліпше ґрунти цієї категорії рекомендувати під сіно­жаті й пасовища, зберігаючи осередки лісової рослинності.

Третя категорія земель — це угіддя, приурочені до терас і заплав невеликих річок, днищ улоговин, заболочених вододільних рівнин, що вико­ристовуються як сіножаті й пасовища. Вони охоплюють невеликі контури, тому трансформація в ріллю пов'язана з великими капіталовкладеннями на осушувальні меліорації та проведення різних культуртехнічних заходів. Найраціональнішим буде використовувати землі цієї категорії під сіножаті та пасовища. Лісові масиви мають бути під охороною.

Четверта категорія (лісові землі) представлена лісами водоохорон­ного, ґрунтозахисного та рекреаційного значення. Тут необхідно організу­вати ведення науково обґрунтованого лісового господарства, проводити лісоустрій, рубки догляду, лісовідновлення. Такі рекомендації стосуються не лише земель, власником яких є держава, а й інших землевласників, в ме­жах землекористувань яких є лісові масиви.

П'ята категорія — землі меліоративного фонду. Сюди звичайно від­носять заболочені заплавні та надзаплавні тераси рік і вододільні болота. Частина цих земель, наприклад, на Українському Поліссі, осушена і пере­ведена в першу категорію. Зараз існує багато думок щодо доцільності таких осушувальних меліорацій. З точки зору збереження біологічного різнома­ніття, подібні меліорації не завжди доцільні, якщо навіть від цього є еконо­мічна вигода. Насправді отримання цієї вигоди не завжди сприяє раціо­нальному використанню навколишніх земель, зумовлюючи їхню деграда­цію. Тому пропозиції проведення осушувальних меліорацій мають бути зва­женими і їм обов'язково має передувати всебічна екологічна експертиза.

Категорія є широким поняттям, яке охоплює різноманітні за якістю й умовами місцевості, а також за способами сільськогосподарського викорис­тання земель, що добре видно зі структури посівних площ. Для розробки конкретних заходів і пропозицій підтримки ґрунтової родючості категорії земель поділяють на дрібніші таксони: типи земель та типи на агровиробничої групи.

Тип земель виділяється в межах категорії і об'єднує землі, що перебува­ють у подібних умовах за мезо- й мікрорельєфом, сформувалися на подіб­них материнських породах, отже, мають подібну структуру ґрунтового по­криву. Так, у наведеному попередньо прикладі (див. табл. 8) описано 13 типів земель.

У межах цих земель виділяють агровиробничі або оціночні групи ґрунтів, характерна особливість яких полягає в тому, що вони є в межах певного типу земель, а, отже, характеризуються однаковою структурою ґрунтового покриву. Рівень родючості земель агровиробничої групи, таким чином, за­лежить від основних ґрунтових показників і параметрів ґрунтових комбіна­цій. У різних агрогрупах він буде різний і залежатиме також від природної зони та властивостей зональних ґрунтів. Принциповою відмінністю запро­понованої типології сільськогосподарських земель від існуючих схем є ши­роке використання при побудові типологічної класифікації земель даних про структуру ґрунтового покриву, що дає змогу більш об'єктивно виділяти таксономічні одиниці різного рівня. Під час виділення цих одиниць врахо­вують не лише рівень родючості фонових ґрунтів, але й характер рельєфу, особливості ґрунтоутворюючих порід, ступінь зволоження, характер існую­чого та перспективного використання земель.

На основі запропонованої схеми можна проводити картографування сіль­ськогосподарських земель з різним ступенем детальності та використовува­ти отримані матеріали при бонітуванні, економічній оцінці земель, плану­ванні, розробленні агротехнічних заходів, при пошуку резервів орних зе­мель і розробленні схем трансформації угідь та консервації земель.