7.2. Складання остаточної класифікації ґрунтів

Складені на місці, в процесі проведення польових досліджень і картування ґрунтів, попередня класифікація і ґрунтова карта підлягають уточненню на підставі камерального перегляду і систематизації всього зібраного матеріалу, а також оцінки результатів лабораторного дослідження ґрунтів. Слід вказати, що ґрунтові карти вважаються попередніми найчастіше тільки відносно класифікації або легенди, які повинні бути уточнені після отримання результатів фізико-хімічних і механічних аналізів. Що стосується ґрунтових меж, то в більшості випадків вони остаточні, а якщо і буде потрібна зміна, то головним чином у бік укрупнення контурів і в окремих випадках навпаки. Розчленовування первинних ґрунтових контурів, встановлених в полі, при камеральній обробці, справа дуже ризикована і найчастіше не підвищує, а знижує точність ґрунтової карти. Ґрунтові межі тільки тоді можуть

вважатися достовірними, коли вони задокументовані польовими спостереженнями, а не проводилися камеральним шляхом.

При розробці остаточної легенди, тобто переліку умовних позначень на ґрунтовій карті, укладач повинен прагнути до того, щоб в цьому переліку найнаочніше і повно були відображені генетико-виробничі особливості ґрунтів. Якщо складається ґрунтова карта господарства, то легенду доцільно будувати за принципом — від кращих ґрунтів до гірших. Правда, в цьому випадку не завжди можливо витримати строго генетичний принцип, який повинен у всіх випадках бути основним. Наприклад, якщо складається легенда для ґрунтової карти господарства, в якому представлені чорноземи, каштанові ґрунти і солонці, то в переліку ґрунтів повинні бути спочатку показані всі підтипи і види чорноземів, далі -- каштанові ґрунти і вкінці -- солонці. У підзолистій зоні спочатку потрібно показати слабопідзолисті ґрунти, потім -- середньопідзолисті і на закінчення потрібно показати сильнопідзолисті. Такий порядок допомагає витримати генетико-виробничий принцип при побудові легенди.

На оглядових ґрунтових картах (обласних, районних) легенда повинна будуватися тільки за строго генетичним принципом.

В назвах ґрунтів необхідно дотримуватися номенклатури, прийнятої на Державній ґрунтовій карті України і уточненої стосовно місцевих ґрунтових умов. Якщо місцеві назви ґрунтів, якими широко користуються практики, відрізняються від найменувань систематичного списку ґрунтів України, то в цьому випадку місцеві назви потрібно показувати в дужках після найменувань, прийнятих в систематичному списку.

Форма експлікації залежать від призначення карти, її масштабу і складності ґрунтового покриву, тому дослідник повинен не копіювати у всіх випадках одну і ту ж форму експлікації, а, враховуючи завдання дослідження і особливості ґрунтового покриву, запропонувати таку експлікацію, яка дозволяла б швидко розкривати її основний зміст.

В результаті загального аналізу, критичної оцінки всіх матеріалів польових і лабораторних досліджень складаються остаточна ґрунтова карта і очерк, в якому повніше освітлюються генезис, географія і шляхи підвищення родючості ґрунтів.