Контрольні питання

1. Види ґрунтової зйомки.

2. Ґрунтова зйомка дрібного масштабу.

3. Ґрунтова зйомка середнього масштабу.

4. Ґрунтова зйомка крупного масштабу та її проведення.

5. Детальна ґрунтова зйомка.

7. Камеральна обробка матеріалів польових ґрунтових досліджень

Камеральна обробка є завершальним етапом польових досліджень і картування ґрунтів. Вона включає наступні види робіт:

1. Обробка польової документації — систематизація, перевірка, уточнення і оцінка польових спостережень, складання зведеної таблиці морфолого-генетичних ознак, перегляд і відбір ґрунтових зразків для аналізів.

2. Складання плану аналітичних робіт і відомості ґрунтових зразків для механічного, фізико-хімічного та інших аналізів ґрунтів. Проведення аналізів ґрунтів, зведення їх результатів та оцінка з генетичної і агровиробничої точок зору.

3. Розробка остаточної класифікації ґрунтів і умовних знаків —легенди ґрунтової карти. Складання остаточної ґрунтової карти і очерку або пояснюючої записки до неї.

7.1. Обробка польової документації

7.1.1 Попередня обробка матеріалів польових досліджень

Матеріали польового дослідження і картування ґрунтів спочатку піддаються попередній камеральної обробці, яка проводиться безпосередньо на місці, в господарстві, з подальшим остаточним переглядом, уточненням і оцінкою всього зібраного матеріалу на центральній базі ґрунтової партії, управління землеустрою, кафедрах ґрунтознавства, дослідних станціях та інших установах, які ведуть ґрунтові роботи.

Попередній перегляд зразків, польових записів, карт та іншої документації значно полегшує працю дослідника при остаточній камеральній обробці матеріалів і дозволяє відразу ж на місці, ще до виїзду з польових робіт, усунути неточності, недоробки, взяти, у разі потреби, додаткові зразки ґрунтів, виправити ґрунтову карту і, врешті-решт, позбавитися зайвих зразків.

При попередній камеральній обробці матеріалів дослідник повинен просушити всі зразки у міру їх надходження, перевірити правильність визначення забарвлення, механічного складу і внести відповідні виправлення в ґрунтовий щоденник, систематизувати зразки і провести попередній відбір їх для подальшого остаточного перегляду і аналізу в лабораторії. При цьому уточнюються назва ґрунтів і польова ґрунтова карта.

Таким чином, основна мета проглядання ґрунтових зразків полягає в тому, щоб дослідник ще раз перевірив правильність своїх польових спостережень і визначень (забарвлення, структури, механічного складу і т. п.), уточнив у разі потреби класифікацію ґрунтів і намітив типові розрізи для подальшого вивчення механічного, хімічного складу і фізичних властивостей ґрунтів.

Дуже важливо, щоб ґрунтознавцем до моменту закінчення польових досліджень були оформлені на місці наступні первинні матеріали:

1. попередня ґрунтова карта з нанесеними на ній місцями ґрунтових розрізів;

2. ґрунтові щоденники, схеми маршрутів, схеми ґрунтових профілів і геологічних виходів;

3. список зразків ґрунтів, рослинності, добре упакованих для відправки на центральну базу ґрунтової партії.

Чим уважніше буде переглянутий і цілеспрямовано систематизований первинний польовий матеріал, тим успішніше пройдуть подальші камеральні і камерально-аналітичні роботи.

Надалі, після закінчення польових робіт всі зразки, відібрані в попередній камерально-польовий період, піддаються завершальному камеральному перегляду після прибуття їх на основну базу ґрунтового загону. Для цього в спеціальному сухому і добре освітленому приміщенні всі зразки переносяться в коробки з кришкою, розкладаються і систематизуються в генетико-виробничій послідовності; в такій же послідовності повинні бути розподілені і взяті моноліти. Наприклад, серію зразків розташовують в послідовній зміні від підзолистих ґрунтів до чорноземів, а якщо дослідження проводилися в межах одного типу, наприклад, чорноземного, то зразки ґрунтів слід розташувати по підтипах — від вилугуваного, потужного, звичайного до південного чорнозему.

Порівняння, і при цьому, одночасний перегляд зразків та монолітів за одних і тих же умов освітлення дозволяє досліднику помітити ряд характерних особливостей, які раніше виходили з поля зору, уточнити назви ґрунтів, правильніше відібрати раціонально необхідну кількість зразків для аналізу і скласти план аналітичних робіт по вивченню фізико-хімічних властивостей ґрунту.

Під час проглядання ґрунтових зразків у дослідника повинні бути під руками не тільки ґрунтові щоденники, але і польова ґрунтова карта.

Виявлені в процесі перегляду зразків помилки, неточності у визначенні морфолого-генетичних ознак ґрунтів (забарвлення, потужність та ін.) та в назвах ґрунтів виправляються в ґрунтовому журналі і на карті.

У коробку разом з ґрунтовим зразком кладеться етикетка, яка повинна бути акуратно заповнена у момент взяття зразка в полі. Переписувати етикетки не рекомендується, оскільки при цьому невиключені помилки, які надалі важко виправити.

В процесі проглядання зразків остаточно відбираються найбільш характерні, типові ґрунтові розрізи і зразки для лабораторного дослідження. Після того, як зразки будуть відібрані для аналізу, а в ґрунтові щоденники і польову карту внесені необхідні виправлення, дослідник повинен:

а) відзначити на карті і в щоденнику особливим умовним знаком ті розрізи і зразки, які підлягають проведенню аналізів;

б) скласти зведену таблицю морфолого-генетичних ознак найголовніших ґрунтів дослідженого району;

в) скласти відомість ґрунтових зразків і план аналізів з вказівкою методів, термінів виконання і вартості аналізів.

При складанні зведеної таблиці морфолого-генетичних ознак ґрунтознавець повинен намагатися виділити найбільш характерні, провідні генетико-виробничі показники ґрунтів.

Особливу увагу слід приділити тим морфолого-генетичним ознакам, які відображають сільськогосподарську цінність ґрунтів, тобто корелюють з врожайністю різних сільськогосподарських культур. Для різних ґрунтів вони будуть різні, і завдання дослідника — вдало підібрати ці показники відповідно до типів ґрунтів і мети дослідження. Такими показниками можуть служити: для чорноземів — потужність гумусових горизонтів, структура, складення, глибина залягання солей; для підзолистих ґрунтів — потужність верхніх горизонтів_, ступінь їх окультуреності, глибина залягання щільних горизонтів або прошарків важкого механічного складу та ін.