6.3 Ґрунтова зйомка крупного масштабу

Це найбільш поширений вид ґрунтово-картографічного дослідження в Україні. Крупномасштабні ґрунтові плани або карти складаються головним чином при ґрунтових дослідженнях окремих господарств. При цьому в районах нечорноземної смуги ґрунтові дослідження краще проводити в масштабі 1 : 10 000, в районах лісостепу — в масштабі 1 : 10000 і 1 : 25 000, в степовій зоні — в масштабі 1 : 25 000, а іноді 1 : 50 000. У землеробських районах з великою строкатістю ґрунтового покриву, із значним розповсюдженням еродованих ґрунтів, ґрунтова зйомка повинна проводитися в масштабі не дрібніше 1 : 10 000.

При великомасштабній ґрунтовій зйомці дослідник, повинен визначити ґрунтові межі в полі з точністю: при масштабі 1 : 10 000 — від 20 до 100 м, а при масштабі 1 : 50 000 — від 100 до 500 м. Площа «раціональних» контурів при зйомці масштабу 1 : 10 000 повинна бути рівна 0,5 га, масштабу 1 : 25 000 — 3 га і масштабу 1 : 50 000 — 12 га. Така точність визначення в полі ґрунтових меж і виділення ґрунтових контурів з подальшим нанесенням їх на ґрунтову карту може бути досягнута тільки за наявності хорошої топооснови і великої спостережливості дослідника. Топоосновою при ґрунтовій зйомці крупного масштабу може служити топографічна карта з горизонталями або землевпорядний план в поєднанні з аерознімками. Дуже важливо, щоб масштаб аерофотознімків був той же, що і у землевпорядного плану. Це значно полегшує роботу ґрунтознавця в полі і в камеральному періоді оформлення карти.

При цьому виді зйомки ґрунтознавцю необхідно встановити в натурі і показати на карті не тільки межі переходу між типами, підтипами і видами ґрунтів, але і різновидами ґрунтів по механічному складу, по характеру ґрунтоутворюючих порід, культурні варіанти ґрунтів. В зв'язку з цим бажано, щоб дослідник оперував, окрім топографічної основи, також і картою сільськогосподарських угідь господарства і даними історії полів.

Ґрунтову зйомку крупного масштабу краще всього проводити методом «двофазної» зйомки. Спочатку проводять рекогносцирувальне обстеження всієї території, в результаті якого необхідно вивчити найголовніші ґрунти господарства і зібрати за допомогою місцевого агрономічного персоналу матеріали про сільськогосподарське використання місцевих ґрунтів, їх агровиробничі особливості. Після цього приступають до суцільної детальної ґрунтової зйомки.

В результаті ґрунтової зйомки крупного масштабу складаються детальна ґрунтова карта і ґрунтовий очерк. До нього додаються, окрім ґрунтової карти, ряд картограм: картограми виробничо важливих властивостей ґрунтів — кислотності, фосфору, калію, еродованих земель, солонців і солонцюватих ґрунтів, картограма раціонального використання земель і картограма бонітування ґрунтів. У ґрунтовому нарисі приводяться загальні відомості про господарство, характеризуються природні умови і ґрунти обстеженої території на основі польового і лабораторного вивчення ґрунтів. У вигляді таблиць в тексті поміщаються дані фізико-хімічних аналізів. Спеціальний розділ очерку присвячується викладу основних шляхів і методів раціональнішого використання ґрунтів, а також результатів ґрунтових досліджень при проведенні заходів щодо підвищення родючості ґрунтів і врожайності сільськогосподарських культур.